К. е. н. Могилевська О. Ю.

Київський міжнародний університет, Україна

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ ПРОМИСЛОВИХ   ПІДПРИЄМСТВ

Економічні реформи, проведені в Україні, створюють сприятливу основу для розвитку промислових підприємств країни на основі формування нових внутрішніх економічних відносин, заснованих на принципах маркетингу. У зв’язку з формуванням державної незалежності України виникли проблеми створення економічної системи, що базується на об’єктивній науковій основі і відповідає вимогам сучасного господарювання, а також новим методам управління і регулювання.

На нашу думку, відмінності в управлінні діяльністю промислових підприємств визначаються, в першу чергу, власними особливостями діяльності таких підприємств, головними з яких є:

–        підвищена технічна та технологічна складність виробничих процесів;

–        підвищена ресурсомісткість виробництва та підвищені кваліфікаційні вимоги до персоналу;

–        відносно довгий виробничий цикл;

–        необхідність стандартизації та сертифікації, підвищені вимоги до якості продукції.

При вирішенні своїх внутрішніх питань промислове підприємство повинно враховувати зовнішні фактори (економічну, природну, науково-технічну, політичну, демографічну, культурну складові) та шукати в маркетинговому середовищі нові можливості з урахуванням потенційних загроз. Узгодженість та цілеспрямованість дій в складному і різноманітному маркетинговому середовищі досягається через маркетингове управління.

Причини, що привели до необхідності переходу промислових підприємств на сучасні концепції маркетингового управління, пов’язані з тенденціями та особливостями розвитку виробництва і збуту промислової продукції, появою нових форм організації ринків і діяльності суб’єктів господарювання. Зокрема, це пов’язано з подальшим розвитком економіки в умовах науково-технічного прогресу. Досягнення науки і техніки прискорили темпи пристосування виробництва до попиту, що постійно змінюється.

Необхідність збереження і підтримки механізму взаємодії виробництва та споживання дали поштовх до створення в середині 70-х років минулого сторіччя нового підходу (« net work ») для вироблення якісно новій концепції маркетингового управління. Автори « net work » підходу – міжнародна група європейських вчених, запропонували трактування підприємства не як окремої господарської ланки, а як суб’єкта господарських зв’язків, партнера в системі ринкових відносин організацій.

Зв’язок «виробник-споживач», який формувалася з використанням маркетингу, деяким чином спрощував сам маркетинг до моменту акту купівлі-продажу. За такої моделі маркетингового комплексу кінцевий споживач виглядав пасивним суб’єктом, яким фактично маніпулювали за допомогою продуктів маркетингу: продукту, ціни, розподілу і просування.

Ряд таких зарубіжних вчених, як І. Хагг , Я. Йохансон , К. Хаммарквіст , Х. Тореллі і ін. спробували піддати аналізу не стільки акт купівлі-продажу, скільки відносини, що виникають між продавцем і покупцем, та встановити взаємодію між ними.

Новим в підході цих авторів було зміщення акценту від сприйняття підприємства як самостійної господарської ланки, яка формує свою стратегію на основі відповідності внутрішніх ресурсів і стану зовнішнього середовища, до аналізу системи взаємодії підприємств як єдиної ринкової структури. Такий підхід вимагав перегляду деяких категорій маркетингу як ринкової концепції управління, зокрема, зовнішнього середовища, стратегічного планування і управління.

В Україні слабка маркетингова політика промислових підприємств часто обмежується рекламою і збором інформації. Зазвичай відсутня можливість проаналізувати весь маркетинговий комплекс управління підприємством. Крім того, у сфері масового виробництва на даному етапі розвитку економіки, вітчизняним промисловим підприємствам важко конкурувати із західними фірмами, що мають більш високотехнологічне устаткування.

Як тимчасовий вихід з такої ситуації може бути використання концепції маркетингу за Р. А. Фатхутдиновим щодо дещо ширшої орієнтації будь-якої діяльності на зовнішніх і внутрішніх споживачів, ніж у традиційному маркетингу в тому сенсі, що орієнтувати на споживача потрібно будь-яку діяльність на будь-якій стадії життєвого циклу об’єкту. Застосовуючи системний підхід, промислове підприємство повинне забезпечувати високу якість виходу даної системи (за умови високої якості її входу), який одночасно є входом іншої системи – споживача.

Наразі, на нашу думку, маркетинговий підхід до промислового виробництва повинен зміститися у бік ексклюзивного сервісу для покупця, який має право чекати, що:

–        виробник провів маркетингові дослідження з вивчення його потенційних потреб;

–        розробник і виробник врахували чинники конкурентоспроможності продукції, що виробляється;

–        така продукція відповідає чинним стандартам й виданим сертифікатам, що відображають рівень якості, безпеку, ресурсомісткість у сфері споживання тощо;

–        промислове підприємство, торгові посередники, сервісні організації є постійними, професійними партнерами, що прагнуть своєчасно і якісно задовольняти потреби споживачів;

–        терміни і якість гарантійного обслуговування відповідають складності технічних параметрів і середовища експлуатації промислової продукції.

На сучасному етапі на вітчизняних промислових підприємствах замість маркетингового підходу частіше застосовують виробничий підхід, що орієнтований спочатку на вдосконалення технології і організації в самій системі і тільки потім на поліпшення решти компонентів системи. Якщо якість входу не відповідає вимогам забезпечення конкурентоспроможності виходу системи, в результаті можна одержати нульовий результат.

На наш погляд, ефективність маркетингу на промисловому підприємстві буде високою за умови дотримання наукових підходів і принципів маркетинг-менеджменту. При застосуванні маркетингового підходу пріоритетами вибору критеріїв повинні бути підвищення якості об’єкту (виходу системи), економія ресурсів у споживачів за рахунок підвищення якості об’єктів та економія ресурсів у виробництві об’єкту за рахунок реалізації науково-технічного прогресу, вдосконалення системи менеджменту.