Дишлик Л. Я.

Миколаївський професійний ліцей, Україна

ПИТАННЯ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНОЇ СИСТЕМИ

У щоденному спілкуванні між людьми слово «фінанси і гроші» часто вживаються як однозначні поняття. Проте, між ними існують істотні відмінності, як за змістом так і виконуваними функціями.

Вперше термін з’явився в XIII ст. в Італії і означав «грошовий платіж», слово латинського походження означає платіж, дохід. З розвитком суспільного виробництва, фінансові відносини стали головним засобом та інструментом управління економікою, впливаючи на розподіл і обмін продукції, товарів і послуг. Фінанси регулюють споживання і виробництво. Конкретними інструментами фінансового регулювання економіки є заробітна плата, ціни, бюджет, кредити, податки, інвестиції, платежі, пенсії, стипендії, грошова допомога. Таким чином, у фінансах втілюється не тільки грошова сутність речей, грошові відносини людей, а й могутній засіб управління економікою.

Грошовий обіг є самою найскладнішою сферою. «Функціонування грошей та кредитної системи» – писав видатний економіст, лауреат Нобелівської премії Фрідріх Август фон Хайєк , так само, як мова і мораль, являють собою випадки спонтанного порядку,що найгірше піддається спробам адекватного теоретичного пояснення. Фінансова система в Україні містить такі складові: державні, обласні, органів місцевого самоврядування, господарчих суб’єктів, фінанси населення. Ставши незалежною, Україна не була готова докорінно змінити її, щоб досягти позитивних результатів. На жаль, зростання національного доходу йшло за рахунок зростання у сфері обігу, а не у сфері виробництва. Обсяг виробництва катастрофічно зменшувався, недоліки фінансової системи привели до зростання дефіцитності державного бюджету. Реформи заплановані мали суттєві недоліки, що привело до того, що втілитися в життя їм не судилося. Намагання посилити фінансову систему місцевих бюджетів не створило систему роботи надходження цих коштів. Не було чіткого механізму роботи місцевих бюджетів. Кризовий стан в економіці України поглиблювався, істотного оздоровлення фінансів в базовій ланці економіки – фінансів підприємств та організацій не відбулося. Таким чином, це призвело до кризи та нестабільності в фінансовій системі України.

Для оздоровлення фінансів необхідно подолати платіжну кризу. Це передбачає удосконалення платіжних операцій, зміна існуючого порядку стягнення з підприємств податків і зборів, до виконання зобов’язань перед бюджетом за кінцевими результатами фінансово-господарської діяльності, надання фінансової допомоги державним підприємствам, згортання неперспективних виробництв. Фінансова система, має бути організована так, щоб її складові елементи – державний бюджет, банківська і кредитна система – сприяли підвищенню ефективності господарської діяльності кожного підприємства та країни в цілому. Державний бюджет за новим кодексом мав стабілізувати та змінити міжбюджетні відносини. Місцеве самоврядування повинно саме себе забезпечувати самостійним джерелом доходів. Державний і місцеві бюджети всіх рівнів створюють фінансову основу для поєднання загальнодержавних та регіональних інтересів. Невдосконаленість фінансової системи в Україні довела до того, що державний бюджет знаходиться в мінусі. Це призводить до нестабільності в соціальній сфері. В країнах із розвинутою ринковою економікою через бюджет перерозподіляється майже половина національного доходу.

Для розвитку економіки в цілому велике значення має кредит. Існує два напрямки. Перший: коли у підприємств виникають тимчасові «вільні» кошти. Другий: коли виникає потреба у додаткових грошових ресурсах. Грошова політика української держави на початку 90-х р. за своїм змістом не була ні кейнсіанською , ні монетариською . Її наслідками стали:

а) платіжна криза;

б) постійний дефіцит кредитних ресурсів;

г) неконтрольована грошова емісія.

Платіжна криза проявляється в тому, що підприємства не мають можливості розраховуватись один з одним. Виникає дефіцит кредитних ресурсів, що вказує на не вдосконалення банківської системи і втілюється у високих відсотках за кредит. Неконтрольована грошова емісія означає необмежений випуск в обіг додаткових грошей. Це викликало недовіру населення до банківської системи. З часом комерційні банки стали залучати більше населення, надаючи більш прийнятні відсотки, що і викликало довіру у населення до банківської системи країни.

Перспективними напрямами розвитку банківської системи в Україні з урахуванням досвіду розвинених країн можуть бути універсалізація банківської діяльності та спрощення організаційної структури банківської системи, що включає два рівні: розвиток широкої мережі комерційних банків та створення інтеграційної автоматизації системи управління банківськими операціями. В Україні, як і інших країнах, важливими ланками кредитної системи мають стати системи зберігання заощаджень. Ринкова економіка потребує термінової їх перебудови. Дуже важливим є те, що комерційні банки можуть приймати від населення кошти, пропонуючи різні відсотки. На жаль, в Україні практично не працює система страхування. Умови страхування дуже несприятливі, не вигідні, не працюють. Відсутня сфера страхових послуг. Реформа в Україні не має законодавчої бази, тому страхування в Україні не проводиться. Таким чином, банки в умовах переходу до ринку, контролюючи величезні кошти, мають можливість впливати на вирішальні господарчі процеси на мікро- та макроекономічних рівнях сприяти задоволенню інтересів держави та окремих соціальних груп населення.