З табл. 1 можна зробити висновок, що к орпорація є найбільш досконалою формою господарювання. Не випадково у світі ця форма організації бізнесу є домінуючою. Фінансування діяльності державних підприємств тісно пов’язано з фінансовою системою держави, що має свої переваги й недоліки. Адже, створення нових державних підприємств, інвестування та пільгове кредитування їх функціонування фінансуються за рахунок коштів бюджетів різних рівнів (загальнодержавного, регіонального, муніципального (місцевого) або іншого бюджету), коштів державних позабюджетних цільових фондів, кредитів Національного банку України тощо.

Таблиця 1. Особливості фінансування суб’єктів господарювання

в залежності від організаційно-правової форми

Джерело: складено автором за даними: [1-4].

В Україні поширеним видом об’єднань підприємств є промислово-фінансові групи. Промислово-фінансова група – це об’єднання, до якого можуть входити промислові підприємства, підприємства інших галузей економіки, банки, наукові і проектні установи та організації усіх форм власності, що мають на меті отримання прибутку, і яке створюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

Аналіз структури капіталу українських ПФГ за джерелами формування свідчить про активне використання ними позикового капіталу для фінансування діяльності, що говорить про досить високу доступність залучення позикового капіталу для учасників у межах ПФГ. Концентрація позикового капіталу учасниками ПФГ може бути дещо вищою, ніж на рівні окремого підприємства, а фінансовий ризик, що пов’язаний з використанням позикового капіталу, згладжується, оскільки кредитування у межах групи, тобто існування внутрішньосистемних позикових джерел фінансування капіталу, зменшує ризик фінансової нестабільності.

Проведений аналіз стану структури капіталу українських ПФГ за двома групами показників [3]: фази залучення капіталу і фази його використання засвідчив, що фінансова стійкість українських ПФГ знаходиться на нормальному рівні та структура капіталу на фазі залучення капіталу для українських ПФГ є оптимальною. Однак, має місце низький рівень рентабельності капіталу українських ПФГ, а, отже, і неоптимально сформована структура капіталу на фазі його використання. Це означає необхідність ретельнішого планування структури капіталу ПФГ для формування гнучкої та дійсно оптимальної структури капіталу.

Серед форм фінансування діяльності державних підприємств за рахунок зазначених джерел виділяють [1]:

1) фінансування створення нових державних підприємств;

2) фінансування інвестицій діючих державних підприємств;

3) пільгове кредитування діяльності державних підприємств;

4) дотаційне та субвенційне покриття збитків державних підприємств;

5) погашення кредитів, отриманих державними підприємствами в разі неплатоспроможності цих підприємств, при наданні кредиторам державних гарантій;

6) інші форми фінансування діяльності державних підприємств.

Характерними ознаками для всiх груп об’єднань пiдприємств є:

1. Об’єднання пiдприємств проводиться на добровiльних засадах.

2. Пiдставою для створення об’єднання пiдприємств є лише статут.

3. Об’єднання є юридичною особою, може мати самостiйний баланс i рахунки в установах банку. Тим не менше, при створеннi господарських об’єднань пiдприємств-корпорацiй , консорцiумiв i, особливо, концернiв слiд враховувати, що кожнiй iз груп притаманнi особливостi щодо представництва засновникiв , фiнансової та адмiнiстративної залежностi пiдприємств членiв статутних об’єднань.

Отже, загальними особливостями фінансування об’єднань підприємств є їх знаходження у частковiй ( корпорацiя , консорцiум ) або повнiй (концерн) фiнансовiй залежностi . Крім того, фiнансова залежнiсть членiв об’єднання породжує залежнiсть i адмiнiстративну , оскiльки підприємство-засновник стає вищим органом управління стосовно пiдприємств-членiв об’єднання. На даний час головною причиною, з якої виникають проблеми у фінансуванні об’єднань підприємств, вважаємо помилки у плануванні та відсутність або хибність фінансової стратегії об’єднання. Тому першочерговим завданням для вирішення фінансових проблем діяльності об’єднань підприємств є удосконалення стратегічних та поточних планів і ретельна розробка стратегії розвитку об’єднання з урахуванням передового досвіду та залученням до цієї справи висококваліфікованих фахівців.

Список використаних джерел:

1.              Квасницька Р. С. Фінансова діяльність суб’єктів підприємництва: навч . посіб . / Р. С.  Квасницька . – Львів: Магнолія, 2013. – 631 с.

2.              Калінін О. В. Шляхи управління фінансовим капіталом об’єднань підприємств та їх удосконалення / О. В. Калінін [Електронний ресурс]. – Режим доступу:   http://www.journals.uran.ua/index.php/2225-6407/article/view/6534

4.              Яненкова І. Г. Економіка та організація діяльності об’єднань підприємств: навч . посіб . / І. Г. Яненкова . – Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. П. Могили, 2013. – 220 с.