«Альянс наук: ученый – ученому» (27-28 марта 2014 года)

Голей Ю. М., Самоїщенко О. В.

Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара,Україна

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ

 

В сучасному бізнесі конкурентоспроможність компанії багато в чому залежить від якості менеджменту організації. Розвиток міжнародної торгівлі і споріднених їй видів діяльності, жорстка конкурентна боротьба на внутрішньому та зовнішньому ринках та інші умови спонукають підприємства до пошуку нових, більш ефектив­них підходів до управління організацією.

Багаторічний досвід провідних компаній розвинених країн світу свідчить, що здобути успіх на ринку можна шляхом вдосконалення системи управління якістю. Тому сьогодні, говорячи про якість, мають на увазі не стільки ґатунок самої продукції, скільки якість функціонування підприємств і організацій, досконалість їх систем управління якістю, націлених на постійне самовдосконалення.

Більшість фірм світу використовують для цього міжнародні стандарти 150 серії 9000 та похідні від них 05 9000, 150 14000 тощо. Але найкращих результатів досягають ті, хто вдосконалює свої системи якості на засадах концепцій загального управління якістю ( Total Quality Management-TQM), якими передбачено безперервне вдосконалення організації, поліпшення якості продукції і задоволення потреб усіх зацікавлених сторін: споживачів, постачальників, персоналу, власників та суспільства.

Загальне управління якістю є прогресивним підходом до управління організацією, який об’єднує основні існуючі методи управління та технічні засоби в науково обґрунтовану систему, метою якої є постійне поліпшення виробничої діяльності та результатів цієї діяльності. Концепція ТQМ охоплює всі структури підприємства, всі види виробничої діяльності і спрямована на використання матеріальних (технічних) та людських ресурсів для найбільш ефективного задоволення потреб споживачів, суспільства та співробітників підприємства [2].

Як новий науково-практичний підхід до забезпечення якості сучасна концепція ТQМ склалася на початку 1980-х років під впливом ідей У. Шухарта , Е. Демінга , К. Ісікави . Найбільшого поширення концепція отримала в США, Великій Британії, Швеції, Японії, Південній Кореї [1; 2].

До фундаментальних принципів, на яких базується ТQМ, належать: орієнтація всієї діяльності організації на споживачів, від задоволення вимог яких залежить її успіх в умовах ринкової економіки; безперервне удосконалення виробництва і діяльності у сфері якості; комплексне і системне вирішення завдань забезпечення якості на всіх стадіях її життєвого циклу; перенесення головних зусиль у сфері якості в бік людських ресурсів (акцент на ставлення працівників до справи, на культуру виробництва, на стиль керівництва); участь усього без винятку персоналу у вирішенні проблем якості; безперервне підвищення компетентності працівників організації; ставлення до забезпечення якості як до безперервного процесу, коли якість об’єкта на кінцевому етапі є наслідком досягнення якості на всіх попередніх етапах; оптимізація співвідношення в тріаді « якість–витрати–час »; забезпечення достовірності даних про якість за рахунок використання статистичних методів; безперервне поліпшення якості [3].

Концепція ТQМ реалізується завдяки використанню наступних методів і засобів:

1.      Циклічна модель Е. Демінга , яка розподіляє управління на чотири основні стадії: планування, реалізація, перевірка, коригуючі дії.

2.      Концепція «точно в термін».

3.      Економіко-математичні методи, які забезпечують аналіз побажань споживачів стосовно якості та ціни продукції, нормування вимог до якості продукції, оптимізацію значень показників якості продукції, аналіз витрат споживачів під час використання продукції.

4.      Методи технічного проектування якості Г. Тагучі (відомий японський статистик), які складаються з системного проектування, параметричного проектування, допускового проектування.

5.      Програма «Нуль дефектів» Ф. Кросбі (відомий американський фахівець у сфері якості), що передбачає перенесення уваги на попередження появи дефектів, а не їх виявлення і виправлення; спрямування зусиль на скорочення рівня дефектності на виробництві.

6.      Формування корпоративної культури.

7.      Реінжиніринг процесів (радикальна перебудова основних процесів у відповідь на потреби споживачів).

8.      Концепція підтримки життєвого циклу продукції, метою якої є зниження собівартості, трудомісткості та підвищення якості за рахунок інтеграції інформації і автоматизації процесів її оброблення.

9.      Моделі ділової досконалості як системні сукупності критеріїв, заснованих на принципах ТQМ і призначених для оцінювання діяльності організації у сфері якості. У 1990 році Європейським фондом менеджменту якості (ЕFQM) була заснована модель досконалості [3].

Таким чином, ТQМ – це комплексний метод поступового і систематичного поліпшення всіх аспектів діяльності організації, що вимагає напруженої роботи, дисципліни, інтенсивного навчання і послідовного використання визначених інструментів і ресурсів. Той факт, що ідеї загального управління якістю закладено в основу міжнародних стандартів 150 9000:2000, підтверджує життєздатність цієї концепції, її актуальність і перспективність за сучасних умов функціонування.

 

Список використаних джерел:

1.              Каблашова И. В. Всеобщий менеджмент качества (ТQМ). Перспективы , проблемы , решения [Електронний ресурс]: монография / И. В. Каблашова . – Воронеж: [б. и.], 2000. – 153 с. – Режим доступу: http://www.sledu.ru/docs/45400/index-7687-3.html

2.              Рамперсад Хьюберт К. Общее управление качеством : личностные и организационные изменения [Електронний ресурс] / К. Хьюберт Рамперсад ; пер. з англ. – М.: Олимп-Бизнес , 2005. – 256 с. – Режим доступу: http://www.alleng.ru/d/manag/man112.htm

3.              Шаповал М. І. Менеджмент якості: навч . посіб . [Електронний ресурс] / М. І. Шаповал. – К.: Знання, КОО , 2007. – 471 с. – Режим доступу: http://www.info-library.com.ua/books-book-178.html