К. е. н. Смерічевська С. В.
Донецька академія автомобільного транспорту, Україна
ЗАВДАННЯ І СУПЕРЕЧНОСТІ ЕКОЛОГО-ОРІЄНТОВАНОГО ЛОГІСТИЧНОГО УПРАВЛІННЯ
На сучасному етапі економічного та соціального розвитку країни практично будь-яка діяльність господарюючих суб’єктів у різних галузях економіки тією чи іншою мірою чинить негативний вплив на стан навколишнього середовища та впливає на процеси природокористування. Нераціональне використання природних ресурсів, старіння основних фондів, падіння рівня виробничої дисципліни, викиди в атмосферу, зміна клімату та інші фактори підвищують гостроту проблем охорони навколишнього середовища. Починаючи з 1990-х років для вітчизняних підприємств характерним є різке падіння обсягів виробництва, роздержавлення господарюючих суб’єктів, скорочення обсягів фінансування і реальних масштабів природоохоронних робіт. Висока ступінь фізичного зносу основних фондів призводить до зростання числа аварій з негативними екологічними наслідками [1].
Одним з найбільших забруднювачів навколишнього середовища є транспортний комплекс. Його вплив різноманітний і виявляється насамперед у забрудненні атмосферного повітря, поверхневих вод, ґрунтів, відчуження значних земельних площ під будівництво транспортної інфраструктури, підвищення рівнів шуму і вібрації.
На сучасному етапі надзвичайно важливим є формування системи заходів з забезпечення екологічно сталого розвитку господарських соціально-економічних систем, удосконалення методів, способів та інструментів організації виробничих процесів, а також комплексної оцінки ефективності господарювання на основі екологізації системи логістичного управління.
Існуючі логістичні підходи до організації виробництва сьогодні успішно реалізуються провідними зарубіжними і деякими вітчизняними компаніями в стратегічному і оперативному управлінні основними сферами підприємницької діяльності. Впровадження сучасного логістичного управління в практику господарювання дозволяє підвищити організаційно-економічну стійкість компанії в умовах конкурентного середовища. Використання методології логістики є одним з основних умов мінімізації витрат виробництва та підвищення ефективності використання виробничих ресурсів підприємства.
Для врахування екологічного чинника в системі логістичного управління потрібні дослідження, спрямовані на вироблення комплексних рішень. Ключові концептуальні положення логістики можуть знайти конструктивне відображення в механізмі екологічного регулювання природокористування, формуючи тим самим екологістику – новий науковий міждисциплінарний напрямок в екології, спрямований на виявлення закономірностей раціонального екологічного управління рухом матеріальних, транспортних і інформаційних потоків [2].
Концепція екологістики розглядається як ефективний мотивований підхід до управління ресурсними потоками не тільки з метою зниження витрат виробництва, але і мінімізації еколог о-економічного збитку, що наноситься навколишньому середовищу. При цьому метою екологістики є здійснення екологічно обґрунтованого управління системами природокористування й усіма пов’язаними з ними матеріальними (у тому числі транспортними) і інформаційними потоками [3].
У загальному вигляді логістичне управління підприємством можна визначити як наскрізне та інтегроване управління процесами по просуванню продукції і супутніх матеріальних та інформаційних потоків від джерела виникнення до кінцевого споживача з метою досягнення максимальної ефективності діяльності компанії. Таким чином, кожен етап логістичної діяльності може включати якісні і кількісні оцінки екологічно спрямованого впливу на виробничі процеси та стан навколишнього середовища.
Головним завданням логістичного управління підприємством є підвищення комплексної ефективності господарської діяльності. Еколого-орієнтоване логістичне управління повинне забезпечувати екологічну безпеку і екологічну збалансованість виробництва.
Основними критеріями економічної ефективності логістичної діяльності виступають показники витрат і розподіл коштів на різних стадіях технологічного циклу логістики, а також організація та гнучкість систем розподілу за такими параметрами, як час, точність і надійність доставки, які залежать, в тому числі від систем складування та способів транспортування.
При цьому слід вказати на існування низки протиріч у розглянутій системі еколого-орієнтованого логістичного управління (табл. 1).
Таблиця 1. Суперечності економічних і екологічних цілей і завдань
логістичної діяльності
|
Предмет розбіжності |
Протиріччя еколого-економічних цілей і завдань логістики |
|
|
Забезпечення економічної ефективності |
Забезпечення екологічної безпеки |
|
|
Витрати і розподіл коштів |
Мінімізація витрат, зосередження засобів у виробничому процесі |
Необхідність значного виділення коштів на природоохоронні заходи |
|
Організація та гнучкість систем розподілу |
Забезпечення ефективності систем розподілу за допомогою мережевих змін (інтегровані ланцюги поставок, організація торговельної мережі за допомогою Інтернет) |
Організація систем розподілу, обмежених у просторі, розвиток елементів інфраструктури |
|
Строк, точність і надійність поставок |
Використання великовагових транспортних засобів та повітряного транспорту |
Розробка оптимальних маршрутів і вибір способів переміщення вантажів, з точки зору охорони навколишнього середовища |
|
Система складування |
Розміщення складів на території підприємств (у тому числі місць зберігання екологічно шкідливої продукції, токсичної сировини, відходів) |
Розміщення складів за межами населених пунктів, спільне використання складського господарства |
|
Способи транспортування |
Транспортування великих партій товарів економічними видами транспорту |
Оперативна транспортування дрібних партій товарів сучасними видами транспорту, що споживають менше палива і виробляють менше викидів |
Представлені протиріччя можуть бути вирішені з допомогою інструментів системи державного регулювання. Основне значення при цьому набувають інструменти організаційного та економічного характеру, які формуються з урахуванням принципів екологічно сталого розвитку. Так, введення системи стандартів і нормативів екологічного впливу в транспортній сфері дозволяє забезпечити оновлення складу транспортного потоку в напрямку використання енергоефективних та екологічно чистих транспортних засобів.
Раціональне управління транспортними потоками, дозволяє мінімізувати негативний вплив шкідливих викидів відпрацьованих газів на навколишнє середовище. У регулюванні системи переміщення вантажів можуть бути використані обмежувальні інструменти (за територіальною ознакою і в часі, швидкості руху та складу транспортного потоку) – «зони обмеженого в’їзду» і спеціальні маршрути переміщення вантажів по еколого-орієнтованим схемам організації дорожнього руху.
На наш погляд, серед основних економічних інструментів, що дозволяють подолати суперечності у розподілі та виділення коштів на екологічний розвиток, можна виділити створення спеціальних екологічних фондів (кошти з яких спрямовуються на удосконалення природоохоронної діяльності), використання системи пільгового кредитування (на здійснення природоохоронних заходів), а також системи штрафних санкцій в рамках механізму економіко-правової відповідальності за еко-деструктивний вплив. Позитивним ефектом екологічно орієнтованої трансформації логістичної системи є зниження екологічного ризику, як для самого підприємства, так і для суспільства в цілому.
Список використаних джерел:
1. Маховикова Г. А. Оценка экономической эффективности инвестиционных проектов с учетом экологического фактора. – СПб .: Изд-во СПбГУЭФ , 2010. – С. 10.
2. Некрасова М. Н. Конспект лекций к курсу « Модели управления природопользованием и ОВОС» / М. Н. Некрасова. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.web-local.rudn.ru/web-local/disc/disc_4216
3. Чорток Ю. В. Экологическая стратегия логистической деятельности производственного предприятия / Ю. В. Чорток . – Донецк , 2007. – С. 226–229.