К. е. н. Кадирус І. Г.

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет, Україна

РОЗВИТОК КООПЕРУВАННЯ ФЕРМЕРСЬКИХ ТА   ОСОБИСТИХ СЕЛЯНСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ

Фермерські та особисті селянські господарства, що складають індивідуально-сімейний аграрний сектор, а також невеликі підприємства сьогодні є невід’ємною частиною аграрного виробництва. Вони відіграють важливу роль у виробництві сільськогосподарської продукції, продовольчому забезпеченні жителів сільських територій, а також у формуванні пропозиції на регіональних і локальних продовольчих ринках [3].

Ведення ефективної виробничої діяльності дрібних товаровиробників (фермерських і особистих селянських господарств), залежить від рівня їх технічного забезпечення та вчасного виконання всіх агротехнічних робіт. На сьогодні більшість селян зіткнулась з проблемою обробітку ґрунту своїх земельних ділянок. Значна частина технологічних робіт в рослинництві, в основному, виконуються в таких господарствах власними силами, переважно із застосуванням ручної праці. Високі ціни на послуги спеціалізованих обслуговуючих підприємств призвели до зниження попиту на них серед сільськогосподарських товаровиробників. Надання виробничо-технічних послуг фермерським та особистим селянським господарствам зводиться, в основному до домовленості з великими аграрними товаровиробниками, які в достатній мірі забезпечені сільськогосподарською технікою та іншими технічними засобами, і надають послуги за високими цінами.

На сьогодні фермерські господарства в основному самотужки розв’язують проблеми з забезпеченням сільськогосподарською технікою в процесі виробництва. Вони можуть наймати техніку сторонніх організацій і надавати власні технічні засоби у тимчасове користування після виконання сільськогосподарських робіт для власних потреб [1].

Для подальшого вирішення проблем з рівнем технічного забезпечення виробничих процесів у цих господарствах актуальним, на нашу думку, є розвиток їх кооперування у спільному використанні сільськогосподарської техніки. Головним напрямком розвитку кооперації фермерських і особистих селянських господарств в сучасних умовах господарювання є: спільне використання сільськогосподарської техніки; первинна переробка, зберігання і збут продукції; матеріально-технічне забезпечення основних виробничих процесів.

Крім того, вітчизняний і зарубіжний досвід свідчить, що кооперування у спільному використанні сільськогосподарської техніки та інших технічних засобів має ще й ряд переваг. Обслуговуючий кооператив зорієнтований не стільки на збільшенні валового виробництва, скільки на задоволенні потреб своїх колективних членів.

Взаємодія фермерських і особистих селянських господарств набуває особливого значення, коли сільськогосподарські роботи знаходяться в розпалі, так як в цей час не вистачає техніки, працівників, щоб вчасно засіяти землю або зібрати вирощений врожай. Взаємодопомога господарств при цьому може бути епізодичною і ґрунтуватись на усній домовленості. Спільне використання техніки є більш ефективним і прискорює погашення кредиту на її придбання господарством-власником, здешевлює вартість робіт.

За підрахунками науковців потреба в залученій техніці, наприклад для середньої за розмірами фермерській асоціації зони Степу, що об’єднує близько 150 фермерів з площею ріллі близько 14000 га , становить: тракторів – 25 од., сівалок – 14 од., машин для внесення органічних добрив – 14 од., культиваторів – 13 од., зернових комбайнів типу «Славутич» 14 од., комбайнів інших марок – 3 од., автомобілів КАМАЗ, ЗІЛ, ГАЗ – 6–12 од. При такій потребі у залученні технічних засобів існує можливість й для розвитку інших форм колективного використання техніки – від сусідської взаємодопомоги до організації машинних рингів [2].

Подальший розвиток різних форм кооперування у використанні технічних засобів може значно полегшити становище не лише фермерських та особистих селянських господарств, а й інших аграрних підприємств. Важливим моментом є те, що обслуговуючі кооперативи та більшість інших міжгосподарських форм використання техніки за своєю суттю є безприбутковими, оскільки за мету не ставлять одержання прибутку .

Саме формування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів повинно набувати в найближчі роки важливого значення в аграрному секторі економіки України, оскільки в обслуговуючій кооперації зацікавлені саме дрібнотоварні фермерські та особисті селянські господарства. Слід зауважити, що кооперування є також доцільним серед приватних підприємств, які мають подібний матеріально-технічний стан, спільні господарські проблеми та однакову мотивацію вступу до кооперативу [4].

Список використаних джерел:

1.              Кожушко І. Г. Проблеми технічної оснащеності фермерських та особистих селянських господарств в регіоні / І. Г. Кожушко // Матер . міжнар . наук.-практ . інтернет-конф . «Аграрна наука ХХІ століття: реалії та перспективи», (Дніпропетровськ, 1–4 берез . 2011 р.). – М-во аграр . політики та продов . України; Дніпр. держ . аграр . ун-т, 2011. – Т. 1. – С. 46–48.

2.              Коваленко Т. Державна підтримка сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів [Електронний ресурс] / Т. Коваленко. – Режим доступу: http://www.agro-business.com.ua/component/content/article/ 29-2011-05-11-22-05-40/738-2011-11-29-14-43-52.html

3.              Малік М. Й. Проблемні питання розвитку кооперації та інтеграційних відносин в АПК / М. Й. Малік , Ю. Я. Лузан // Економіка АПК. – 2010. – № 3. – С. 3–8.

4.              Орлик О. В. Сільськогосподарська кооперація в умовах ринкових перетворень в аграрному секторі економіки [Електронний ресурс] / О. В. Орлик. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vznu/eco/2010_3/207-213.pdf