Россохатський П. М.

Національний університет цивільного захисту України, м. Харків

ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

19 листопада 2005 року відбулася визначна подія для всього молодіжного руху України – створення єдиної молодіжної платформи. Після клопіткого підготовчого етапу та тривалих переговорів на установчих зборах УМФ делегати чотирнадцяти Спілок Всеукраїнських молодіжних та дитячих громадських організацій України одностайно проголосували за створення Українського молодіжного форуму. Ця подія відбулася за ініціативи активних представників молодіжного руху, які спрямовують свою діяльність на вдосконалення українського молодіжного руху, на посилення його впливовості на державотворчі процеси, на зростання ефективності від загальної роботи на користь держави та суспільству. Об’єднання зусиль, досвіду та інтелектуальних ресурсів стало основою успіху у досягненні спільної для всієї України та української молоді мети – наблизити Україну до європейської інтеграції.

  Молодь – це специфічна соціально-демографічна група суспільства, яка за своїм складом є дуже неоднорідною, має внутрішню диференціацію, визначається особливостями діяльності, способом життя, динамічністю та інноваційним потенціалом. Як специфічна соціально-демографічна група суспільства молодь визначається не лише за віковими критеріями, а й за місцем, котре вона посідає в соціальній структурі суспільства, за особливостями соціального становлення та розвитку, що дає їй змогу об’єктивно посісти своєрідне місце і бути задіяною в усіх сферах життєдіяльності конкретного суспільства.

Отже, молоде покоління, одночасно як об’єкт і суб’єкт бере участь у соціальних перетвореннях, оскільки воно саме намагається впливати на суспільне життя, згуртувавшись в об’єднання, громадські структури, і, власне, відчуває на собі вплив суспільних перетворень через політику, яку проводить держава стосовно молоді. Тому держава повинна здійснювати певну політику щодо молоді – державну молодіжну політику, яка покликана забезпечити реальні умови для всебічного розвитку кожної молодої людини, максимального залучення молоді до політичного, соціально-економічного та духовного життя суспільства.

Серед причин, що визначають необхідність реалізації державної молодіжної політики на сучасному етапі, можна назвати такі:

–        необхідність створення нової системи навчання та професійної підготовки молодих громадян в умовах структурних і технологічних виробничих змін, відмирання традиційних галузей виробництва, запровадження нових технологій, що забезпечуються сучасними інформаційними системами, збільшення безробіття, зниження зайнятості молоді;

–        криза інститутів соціалізації особистості (сім’ї, школи, закладів культури, відпочинку і т.п.). Переважно такі інститути не встигають сьогодні за реальними потребами молодої людини, оскільки використовують старі прийоми впливу на особистість, та наявність у житті молоді ряду факторів і проблем, що знаходяться поза межами правового регулювання [2].

Офіційно державна молодіжна політика в Україні оформилася в цілісний державний процес з часу прийняття Декларації «Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні» (15 грудня 1992 pоку ). З її прийняттям почався новий етап розвитку та розбудови оновленої держави. Молодь офіційно визнані рівноправним членом суспільства. На державному рівні визнані її проблеми і обрані напрямки їх вирішення. Молодіжна політика виокремлюється з контексту соціальної та стає пріоритетним і специфічним напрямком діяльності держави. Відповідно до декларації, державна молодіжна політика – це системна діяльність держави щодо конкретної особистості, молоді, молодіжного руху, що здійснюється в законодавчій, виконавчій, судовій сферах. Вона ставить за мету створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов і гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах суспільства.

До основних функцій державної молодіжної політики належать:

–        створення гарантованих соціально-економічних, політичних та інших необхідних стартових умов для молоді;

–        реалізація проблем, інтересів та запитів молоді, враховуючи аналогічні інтереси інших соціальних груп суспільства;

–        координація зусиль усіх державних органів, організацій, рухів, різних соціальних інститутів суспільства по забезпеченню умов для розвитку і самореалізації молоді.

Державна молодіжна політика в Україні в освітній, соціальній, політичній, економічній сферах, а також в сфері розвитку духовного, культурного, фізичного потенціалу молоді та функціонування молодіжних організацій здійснюється відповідно до чинного законодавства України. Це обумовлюється тим, що саме через законодавчі акти регулюються взаємовідносини молодих людей з державою, їх права і обов’язки, створюються соціальні гарантії і т. п [1].

Таким чином, молодіжна політика є інструментом, що має забезпечити у комплексі стратегічного розвитку країни геополітичну конкурентоспроможність Української держави.

Список використаних джерел:

1.              Кривачук Л. Ф. Основні принципи діяльності інститутів виконавчої влади у сфері державної молодіжної політики в Україні / Л. Ф. Кривачук // Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євро інтеграції: мат. наук.-практ . конф ., Київ. Т. 2. / відп . ред. В. І. Луговий, В. М. Князев . – К.: НАДУ , 2003. – С. 450–451.

2.              Молодь України у дзеркалі соціології / заг . ред. О. Балакірєвої, О. Яременка. – К.: УІСД, 2001. – 210 с.