Канцурова К. В.

Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Луганська філія, Україна

РОЗВИТОК ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА В УМОВАХ ІНТЕГРАЦІЇ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПРОСТОРУ

В умовах розвитку світових інтеграційних процесів національні інтереси нашої держави вимагають поглиблення та зміцнення взаємовідносин з сусідніми державами. Одним з ефективних інструментів цього є розвиток транскордонного співробітництва. Такий вид співробітництва отримав особливе поширення у країнах Західної Європи, де вже накопичено багаторічний досвід здійснення транскордонної співпраці, спрямованої на посилення та поглиблення добросусідських взаємовідносин між територіальними общинами або органами влади. Набутий досвід Європейського Союзу продемонстрував дієвість такого інструмента як транскордонне співробітництво, а саме, дало змогу вирішити багато проблем, що склалися на прикордонних територіях і були пов’язані з периферійним розташуванням, низьким рівнем розвитку інфраструктури, соціальною та економічною нестабільністю, безробіттям тощо.

В Україні під впливом європейського досвіду затвердилось розуміння вагомості ролі регіонів у забезпеченні суспільного прогресу. Після значного розширення Європейського Союзу на схід, наша держава отримала статус держави – сусіда ЄС, що відкрило можливості для регіонів країни, адже регіональна адаптація вітчизняної економіки до принципово нових європейських підходів у формуванні єдиного простору є чи не одним із найголовніших аспектів інтеграційних процесів в Україні. За словами європейських експертів, саме регіони можуть забезпечити стійкість і поступовий рух країни та значною мірою згладити негативні моменти.

Україна і Європейський Союз починали співпрацювати на основі документу «Угода про Партнерство та Співробітництво між ЄС і Україною», який було підписано 16 червня 1994 року в Люксембурзі представниками країн – членів ЄС, Президентом Європейської Комісії і Президентом України. Угода витікає, перш за все, з бажання встановити тісні зв’язки між Україною і ЄС. Основними цілями угоди є:

-       розвивати тісні політичні зв’язки шляхом постійного діалогу щодо політичних питань;

-       сприяти торгівлі та інвестиціям і гармонійним економічним зв’язкам;

-       забезпечити основу для взаємовигідного економічного, соціального, фінансового, науково - технічного і культурного співробітництва [1].

Сьогодні основним завданням політики транскордонного співробітництва є нівелювання негативного впливу кордонів на життя громадян. Розв’язанням цих проблем на європейському рівні займаються такі організації як Рада Європи, Європейська Асоціація прикордонних регіонів тощо. Основною метою їх діяльності є прагнення проводити єдину політику задоволення загальноєвропейських інтересів за допомогою встановлення спільних правил, відображених у міжнародних конвенціях та угодах, до яких приєднуються окремі держави.

Перспективи співробітництва з Європейським Союзом пов’язані як зі створенням кращих умов для збуту товарів через розширення відповідних квот й покращенням режими торгівлі, так і з інтенсифікацією галузевого співробітництва. З одного боку, це сприятиме залученню в економіку України передових технологій, а з іншого – дозволить реалізувати потенціал вітчизняних виробництв тощо.

Основна роль транскордонного співробітництва в інтеграційних процесах визначається можливістю прискорення процесів вирівнювання якості життя населення прикордонних територій, щонайменше, до середньоєвропейського та досягнення вільного руху товарів, людей і капіталів через кордон до повної інтегрованості простору. Транскордонне співробітництво у найпростіших його формах відбувається постійно, а значить постійно відбувається і формування інтегрованого простору у транскордонному регіоні. Ці процеси прискорюються також глобалізаційними чинниками. Тобто транскордонне співробітництво є попереднім, доповнюючим елементом інтеграції країни [2].

Сьогодні транскордонне співробітництво в Україні розглядається у двох площинах – як інструмент розвитку прикордонних областей та як інструмент реалізації євроінтеграційних прагнень. Отже, транскордонне співробітництво прикордонних областей України умовно можна розділити на два напрямки:

-    транскордонне співробітництво, що відбувається на кордоні України з країнами Європейського Союзу;

-    транскордонне співробітниицтво уздовж кордонів колишніх радянських республік, зокрема Російської Федерації, Молдови й Білорусі.

В українських умовах на транскордонне співробітництво впливають різноспрямовані тенденції. З одного боку, простежується прагнення країни відкрити свої зовнішні кордони торгівлі, а з іншого – бажання супроводжувати відновлення цілісності економічного простору всередині країни посиленням зовнішніх рубежів.

Список використаних джерел:

1.              Угода про Партнерство та Співробітництво. Повний текст Угоди, підписаної між ЄС та Україною в Люксембурзі 16.06.1994. – К.: Представництво Європейської Комісії в Україні, 1995. – 45 с.

2.              Пиц М. І. Використання Європейського досвіду транскордонного співробітництва у зовнішній політиці України / М. І. Пиц // Галицький економічний вісник (Світова економіка й міжнародні економічні відносини). – 2009. – № 2. – С. 3–7.