Семенишин Х. М., Лісова Т. А.

Національний університет державної податкової служби України, м. Ірпінь

РОЗВИТОК СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ В КОНТЕКСТІ ВДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ УКРАЇНИ

Бюджетна система України має бути побудована так, щоб бюджети місцевого самоврядування були не тільки самодостатніми, але й щоб мали кошти для соціально-економічного розвитку своїх громад, а іноді навіть могли підтримати обласний чи державний бюджети. На даний момент все навпаки: переважна частина податкових і неподаткових доходів спрямовуються в районні, обласні та державний бюджети, а вже звідти розподіляються у вигляді дотацій та субсидій тим громадам, які, на думку влади, потребують цих коштів найбільше. І це є одним із джерел корупції.

Тому пропонуємо ліквідувати не тільки районні державні адміністрації, але й районні ради, а їх функції передати обласним державним адміністраціям і сільським, міським та обласним радам.

Згідно Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцеві адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують:

1. Виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня.

2. Законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян.

3. Виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин – також програм їх національно-культурного розвитку.

4. Підготовку та виконання відповідних бюджетів.

5. Звіт про виконання відповідних бюджетів та програм.

6. Взаємодію з органами місцевого самоврядування.

7. Реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень [1, ст. 2].

З семи перерахованих вище основних завдань районної державної адміністрації, дві втрачають необхідність через, пропоновану нами, ліквідацію районних бюджетів, а решта переходять у компетенцію обласних державних адміністрацій та сільських і міських рад. Наприклад, законність і правопорядок у селі можуть підтримувати сільські ради через сільського (дільничного) міліціонера, який отримає широкі повноваження, на зразок американського шерифа, і відповідно значно вище, ніж тепер, матеріальне забезпечення з сільського бюджету. Розслідування серйозних кримінальних злочинів, що потребують залучення кваліфікованих експертів, будуть передаватися у провадження обласної міліції.

Аналогічно можна ліквідувати і районні ради. Стаття 43 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначає 37 завдань районної ради [2, ст. 43]. Більшість цих завдань стосуються самої ради (питання вибору керівництва, організаційні та бюджетні питання), тому легко можуть бути ліквідовані разом із радою, а решта управлінських завдань можуть бути делеговані обласним, міським та сільським радам. Так, наприклад, були ліквідовані районні ради в м. Києві, хоча районні державні адміністрації в цьому місті залишились. Але населення таких районів сягає близько 300 тис. на відміну від сільських адміністративних районів, де чисельність населення складає іноді навіть менше 30 тис.

За межею сільської громади починається територія іншої сільської чи міської громади: «білих плям» на карті України не існує. То якими ж тоді ресурсами розпоряджається районна ланка влади, якщо власних ресурсів не має? Навіть будівлі районної ради та районної державної адміністрації знаходяться в межах території відповідної міської чи селищної ради. Тому, на нашу думку, сільські громади цілком можуть справитись з управлінням власними ресурсами, без сторонньої допомоги з району, особливо зважаючи на те, що така допомога дорого обходиться для сільського бюджету (втратою 50 % суми податку на доходи фізичних осіб).

Ми пропонуємо не просто ліквідувати районні ради та районні державні адміністрації, а взагалі змінити адміністративно-територіальний устрій України, суттєво його спростивши. Для цього необхідно повністю ліквідувати районну ланку адміністративно-територіального устрою країни. Адже в будь-якій системі управління чим менше проміжних ланок, що викривлюють інформацію від суб'єкта управління до об'єкта та зворотній зв'язок, тим вона ефективніша. Більшість послуг мають наблизитись до населення і надаватись на рівні сільської громади працівниками сільської ради, для чого необхідно дуже несуттєво збільшити їх штат. Наприклад, бухгалтер сільської ради, який, як правило, у середньому селі, має лише пів ставки посадового окладу, може за сумісництвом виконувати функції податкового інспектора, статистика, працівника пенсійного фонду, центру зайнятості і т.д. Відповідні районні служби і зараз часто об'єднуються в межах 2–3 адміністративних районів, тому краще їх об'єднати на рівні області, делегувавши частину повноважень сільським радам. Можливе збільшення обсягів роботи відповідних обласних служб може бути компенсоване за рахунок впровадження нових інформаційних технологій обробки документів.

Це дасть змогу суттєво зекономити народні гроші на утримання органів влади. Крім того, звільнені будівлі, що належали районним територіальним органам Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України та інших міністерств і відомств перейдуть у власність місцевих громад і зможуть приносити їм доход у формі орендної плати.

Звичайно для того, щоб провести таку кардинальну реформу адміністративно-територіального устрою (а відповідно і бюджетної системи), необхідний тривалий час та відповідні підготовчі заходи.

Список використаних джерел:

1. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09 квіт. 1999 р. №   586-XIV [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу: http://www.zakon4.rada.gov.ua/laws/show/586-14

2. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 трав. 1997 р. №   280/97-ВР [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу  http://www.zakon4.rada.gov.ua/laws/show/280/97- %D0 %B2 %D1 %80