К. е. н Ситник Н. С.
Львівська державна фінансова академія, Україна
система модернізації трудового потенціалу сфери товарного обігу України
Модернізація системи управління в сфері товарного обігу в складних умовах посттрансформаційного етапу розвитку економіки, має передбачати більш ефективне використання її ресурсного забезпечення.
Дослідженнями особливостей модернізації займалися такі вчені, як О. Барановський, С. Ермаханова , А. Ковальов, В. Мунтіян , С. Хантінгтон , В. Шлемко та ін [2–4]. Втім, особливості функціонування системи модернізації трудового потенціалу сфери товарного обігу України потребують додаткового розгляду.
Для вітчизняної сфери товарного обігу характерними залишаються такі проблеми у царині ефективності, як незмінна частка валового обороту торгівлі у валовому випуску товарів та послуг, висока ланковість та низька оборотність продажу товарів і їх подальше погіршення, зростання обсягів імпорту та збільшення частки іноземного капіталу, слабка соціальна роль торгівлі, висока витратомісткість товарообороту та збитковість підприємств тощо [1, с. 3–4]. Проте, найгострішою з них є недостатня реалізація трудового потенціалу, обумовлена недоліками у побудові та розвитку трудових відносин як на підприємствах, так і державному, регіональному та місцевому рівнях. Адже, сфера товарного обігу України володіє ще недостатньо реалізованими можливостями її кадрового забезпечення, які можуть бути використаними з метою підвищення ефективності та забезпечення розширеного відтворення робочої сили і виробничих відносин.
Для вітчизняного державного регулювання новим може стати впровадження інституту тристороннього партнерства у сфері розвитку та реалізації трудового потенціалу.
Йдеться про укладання офіційних угод між представниками влади, роботодавців та найманих працівників, предметом яких є спільні дії з вирішення важливих проблем розвитку сфери товарного обігу та її інфраструктури, посилення відповідальності за дотримання трудового законодавства, створення організаційно-економічних стимулів до підвищення кваліфікації персоналу.
Наступний етап державної політики в аналізованій сфері важливо зорієнтувати на подолання домінантних перешкод формування і ефективного використання трудового потенціалу у сфері товарного обігу України, що дозволить сформувати необхідні для його належної модернізації умови. Передусім важливо забезпечити дотримання законодавства України у сфері оплати праці та її детінізацію . Оскільки фінансові можливості вітчизняних підприємств сфери товарного обігу щодо істотного збільшення заробітної плати обмежені, органам влади потрібно працювати над зниженням інших статей їх витратомісткості . Це недопущення подвійного оподаткування та ліквідація частини обтяжливих зборів, зниження ставок орендної плати приміщень і земельних ділянок, зменшення транспортних витрат та обсягів споживання енергоресурсів. Перспективним напрямом зростання витратовіддачі вітчизняних підприємств сфери товарного обігу є зменшення ланковості товарообороту, у тому числі шляхом розвитку співпраці підприємств системи товароруху з виробниками товарів.
Власне невисока заробітна плата та умови праці, при яких порушуються такі норми законодавства, як умови праці, тривалість робочого дня, тривалість відпустки, неповна та частково неофіційна зайнятість тощо є головною причиною високої плинності кадрів у сфері товарного обігу. Тому активні та ефективні дії влади, спрямовані на підтримку підприємств торгівлі, посилення ролі тристороннього партнерства матимуть позитивним наслідком й підвищення стабільності персоналу підприємств.
Регіональним та місцевим органам влади необхідно працювати й у напрямі покращення професійно-кваліфікаційного рівня та структури кадрового забезпечення підприємств торгівлі. Перспективними засобами у цьому напрямі є підтримка та популяризації діяльності профільних навчальних закладів, що готують фахівців у сферах торгівлі, громадського харчування, надання споживчих послуг, ін. Це сприятиме зростанню частки висококваліфікованого персоналу, омолодженню кадрів, збільшенню кількості робочих місць та покращенню умов праці в торгівлі, у т. ч. на сільських територіях. Покращення матеріально-технічної бази та зростання професорсько-викладацького складу профільних навчальних закладів, стимулювання попиту на підготовку фахівців для сфери товарного обігу можна забезпечити шляхом підготовки та реалізації проектів державно-приватного партнерства за участю підприємств сфери товарного обігу, держави, начальних закладів, їх персоналу та населення.
З метою удосконалення системи захисту прав працівників і забезпечення дотримання законодавства про працю важливо реалізувати заходи наступного етапу модернізації вітчизняного трудового потенціалу сфери товарного обігу. Вони стосуються реалізації принципів соціальної відповідальності та спрямовані на сприяння легалізації зайнятості і оплати праці, збільшення обсягів фінансування підприємств у розвиток інтелектуального капіталу, посилення соціального захисту та соціальної інфраструктури, покращення умов праці та забезпечення її адекватності внеску в результати господарювання, удосконалення системи захисту прав споживача, покращення якісних характеристик та забезпечення безпечності товарів і послуг, посилення відповідальності за цінову політику суб’єктів підприємництва.
В контексті посилення соціальної відповідальності суб’єктів сфери товарного обігу органам державного управління важливо досягнути таких головних цілей, як удосконалення системи оподаткування доходів, оплати праці та витрат на інтелектуальний капітал; посилення інституціалізації соціального партнерства на макрорівні. Зокрема, для покращення умов праці, які пропонують роботодавці в Україні, ще не реалізовані всі можливості соціального партнерства. Йдеться про колективно-договірне регулювання трудових відносин на центральному, регіональному, галузевому та мікрорівні . У цьому напрямі необхідно розвивати можливості цих угод для того, щоб їх норми стали не рекомендаційними, а обов’язковими до виконання на всіх підприємствах галузі. Посилення відповідальності за дотримання суб’єктами сфери товарного обігу норм генеральної, регіональної, галузевої тарифних угод та поширення їх у внутрішніх колективних договорах має стати пріоритетом державної політики, спрямованої на покращення умов праці.
Лише після впровадження охарактеризованих вище базових умов модернізації трудового потенціалу сфери товарного обігу стане можливою реалізація її інтелектуально-кадрового забезпечення, що необхідно для посилення інноваційності та зростання конкурентоспроможності підприємств, торгово-технологічного процесу та галузі.
Засоби, які необхідно реалізувати органам влади стосуються не лише сфери товарного обігу, але й необхідні для інтелектуалізації економіки нашої держави в цілому. Це удосконалення законодавства та формування ринку інтелектуальної власності, розвиток інфраструктури розробки та впровадження результатів інтелектуальної творчої діяльності, запровадження системи державних грантів фінансування інтелектуальної творчої діяльності, реалізація політики, спрямованої на пропагування інтелектуальної творчої діяльності, ін.
Фактично останній етап державної політики у запропонованій послідовності дозволить сформувати повноцінну систему модернізації трудового потенціалу сфери товарного обігу України, адже його заходи спрямовані на реалізацію сформованих до нього можливостей.
Список використаних джерел:
1. Система регулювання внутрішньої торгівлі України: монографія / [В. В. Апопій , І. М. Копич, О. Г. Біла та ін.]; за ред. В. В. Апопія , І. М. Копича . – К.: Академвидав , 2012. – 424 с.
2. Ермаханова С. А. Теория модернизации : история и современность / С. А. Ермаханова // Актуальные проблемы социально-экономического развития : взгляд молодых ученых . – Новосибирск , 2005. – Р. 2. – С. 233–247.
3. Покатаєва О. В. Державне регулювання трансформації торговельно-економічних відносин: інституціональний підхід: монографія / О. В. Покатаєва . – Запоріжжя: Вид-во КПУ, 2009. – 408 с.
4. Трансформаційні процеси в торгівлі України в умовах інтернаціоналізації: монографія / [Л. О. Лігоненко , Г. М. Богославець , Г. Л. Піратовський та ін.]; за ред. Л. О. Лігоненко . – К.: КНТЕУ, 2009. – 334 с.