(1) Д. е. н. Брітченко І. Г., Редька С. І.
Полтавський університет економіки і торгівлі, Україна
ПОТЕНЦІАЛ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ
В теперішньому конкурентному стані банківський ринок переходить на новий рівень фінансових послуг. За сучасних умов, освіченого клієнта не задовольняє стандартний набір продуктів і послуг, він потребує, створення нової, унікальної та індивідуальної банківської пропозиції. Для впровадження нових та вдосконалення існуючих банківських продуктів доцільно розглянути поняття інноваційний потенціал банків.
Для ефективної інноваційної діяльності потрібно різноманітні ресурси, знання, організація та координація робіт тощо, тому можна говорити про певну технологію формування потенціалу інноваційного розвитку , що включає аналіз потенційних можливостей інтелектуальних, технологічних та інформаційних, клієнтських ресурсів банківської системи. Тому в м оделі формування потенціалу інноваційного розвитку банківської системи , пропонуємо вмістити чотири складові:
1. Організаційно-управлінська складова розкриває кваліфікаційний рівень підготовки інноваційного потенціалу банківської сектору щодо системної інноваційної діяльності за допомогою наступних показників:
- інноваційна активності банківської системи;
- наявність інноваційного менеджменту;
- кваліфікація інноваційних менеджерів .
2. Економічна складова показує фінансову ефективність впровадження інноваційних технологій і продуктів на ринку банківських послуг. Тому, під час оцінки економічної ефективності інноваційного потенціалу, доцільно застосовувати загальновідомі економічні показники:
- інтегральний ефект;
- строком окупності;
- внутрішня норма прибутковості нововведень – рентабельність.
3. Технологічна складова – технологічне забезпечення потенціалу інноваційного розвитку банківської діяльності, тобто наявність автоматизованих і формалізованих механізмів формування ви сокотехнологічних концепцій розробки та впровадження інновацій. До технологічної складової віднесемо показники, що дають можливість охарактеризувати ступінь технологічності інноваційного потенціалу банку:
- ступінь унікальності технологій;
- ступінь технологічності при реалізації інноваційного потенціалу;
- питома вага витрачених ресурсів на впровадження технологій.
4. Соціальна складова потенціалу інноваційного розвитку банківської системи проявляється насамперед у підвищенні якості життя клієнтів, шляхом підвищення рівня обслуговування та вдосконалення продуктового ряду. Інноваційна діяльність призводить також до підвищення рівня освіти, до появи нових нематеріальних цінностей – культурних, етичних, естетичних. Можемо виділити такі ефекти від соціальної складової інноваційної діяльності банківських установ:
1. Фінансовий ефект – виявляється при зростанні ринкової вартості банку при отриманні споживачем банківських послуг удосконаленого продукту по менші ціні.
2. Науково-технічний ефект являє собою приріст інформації, отримання нових знань від впровадження інновацій. Однак виміряти приріст інформації кількісно і визначити ступінь ефективності цього приросту практично не представляється можливим.
У подальшому на стадії практичного користування інновації, її споживчу ефективність можна оцінити опосередковано через ефективність створених на основі клієнтоорієнтованих знань нових продуктів, послуг або технологій. Таким чином, при оцінці загальної ефективності інноваційного проекту крім зіставлення відносини результат/витрати, потрібні зіставлення отриманих результатів з результатами від застосування інших, аналогічних за призначенням варіантів інновацій зважених на коефіцієнт клієнтоорієнтованості .
Виходячи з таких міркувань, ми пропонуємо оцінювати ефективності потенціалу інноваційного розвитку банківської системи за показниками прибутковості, ліквідності, платоспроможності та клієнтоорієнтованості. А отримана підсумкова економічна оцінка потенціалу може використовуватись для подальшого формування стратегіїї інноваційної розвитку банківської системи. Таким чином, можна розрахувати інтегральний ефект від інноваційного потенціалу, який являє собою величину різниці витрат за розрахунковий період приведених до одного, зазвичай початкового року, тобто з урахуванням дисконтування результатів і витрат:
(1)
де E i – це інтегральний чистий дохід; Tp – розрахунковий рік; P t – результат у t-й рік; З t – інноваційні витрати в t-й рік; a t – коефіцієнт дисконтування (дисконтний множник); K t – коефіцієнт клієнтоорієнтованості .
Отже, результатом моделі формування потенціалу інноваційного розвитку банківської системи є кількісна і якісна оцінка загального рівня потенціалу інноваційного розвитку кожної фінансової установи на ринку банківських послуг та окремих складових, згрупованих за ознаками. Розглянуті складові потенціалу повинні виступати основою для всіх бізнес-процесів банківських установ, що дозволить підвищити ефективність організаційної-управлінської структури банківської системи і зміцнити ринкове становище фінансових установ.