К. е. н. Чукурна О. П.
Одеській національний політехнічний університет, Україна
ЗМІНА ФАКТОРІВ МАРКЕТИНГОВОГО ЦІНОУТВОРЕННЯ В УМОВАХ ПЕРЕХОДУ ДО НЕОІНДУСТРІАЛІЗАЦІЇ
В умовах переходу економіки до неоіндустріалізації , на перший план висувається розвиток конкурентоспроможних галузей промисловості, де ціноутворення має велике значення. Розглянемо особливості неоіндустральної економіки та її вплив на зміну факторів ціноутворення.
По-перше , неоіндустріалізація характеризується високим рівнем впровадження інновацій та трансферу технологій. Статистичні дані підтверджують активізацію розвитку інноваційної політики промислових підприємств в Україні. Якщо в 2008 кількість підприємств, які впроваджували інновації складала 1160, то вже у 2011 році їх кількість зросла до 1327, тобто темп зростання склав 114 %. При чому, підприємства, які впроваджували технологічні процеси склало 45,6 % в 2011 році. Таким чином, за останні п`ять років спостерігається загальна тенденція щодо інноваційної активності промислових підприємств в Україні [1].
По-друге , в епоху активного промислового розвитку багатьох країн світу склалася тенденція до укрупнення та концентрації капіталу в промислово-фінансових групах (ПФГ) та транснаціональних корпораціях (ТНК). Це значно сприяє відтоку капіталу з країни, зростанню кількості фіктивних угод, зменшенню надходжень в бюджет, монополізації ринку та відсутності реальних інвестицій. Каналом прихованого вивезення коштів з економіки різних країн світу, в тому числі й України є трансфертне ціноутворення, яке застосовується при здійсненні експортно-імпортних операцій між підприємствами, які входять до однієї ПФГ, в рамках якої одне підприємство розташоване в країні походження, а інше є нерезидентом.
Існує декілька різних підходів до проблем трансфертного ціноутворення в економічно розвинених країнах та країнах, які розвиваються: одні ведуть активну боротьбу з податковими наслідками цього явища, другі проявляють відому обережність. Причому в основі цих двох підходів лежить місце конкретної країни в міжнародному вивезенні капіталу. Якщо для розвинених країн, переважно експортерів капіталу, основний акцент робиться на легальних і прозорих його формах, то інша ситуація складається в державах, які ввозять капітал. Вони можуть бути зацікавлені в його припливі в будь-якій формі, оскільки це є джерелом залучення іноземних інвестицій в економіку.
В сьогоденні в Україні здійснюються регулювання трансфертного ціноутворення. В Податковому кодексі [2] передбачено запровадження поняття «звичайної ціни», яке за своєю суттю відповідає принципу «витягнутої руки», в основу якого закладений міжнародний консенсус про те, що прибуток, який отримується в результаті проведення внутришньогрупових транзакцій, повинен бути рівним тому, який може бути отриманий від аналогічних операцій незалежних підприємств. Крім Податкового кодексу України, механізм трансфертного ціноутворення регулює Закон України № 2515 «Про внесення змін до Податкового кодексу України стосовно правил трансфертного ціноутворення» [3] , який набув чинності з 1 вересня 2013 р. Згідно цього закону, правила трансфертного ціноутворення застосовуються тільки до контрольованих операцій, до яких відносять операції платника податків з пов'язаними особами-нерезидентами України та операції з пов'язаними особами-резидентами України, які: з адекларували податкові збитки за результатами попереднього податкового року; застосовують спеціальні режими оподаткування; сплачують ПДВ або податок на прибуток за нестандартними ставками; не є платниками податку на прибуток або ПДВ.
По-третє , в період переходу до неоіндустріалізації , спостерігається чітка тенденція щодо визначення місця країни в системі міжнародного розподілу праці. Місце України в міжнародному розподілі праці обумовлено наступними особливостями розвитку її національної економіки: рівень розвитку науково-технічного прогресу та впровадження інновацій; ступень впровадження системи трансферу технологій в базових галузях промисловості; структура попиту на світовому ринку на українські товари; проникнення транснаціональних корпорацій в українську економіку, які сприяють її капіталізації. Незважаючи на визначені фактори, українська економіка знаходиться на нижчих ступенях в структурі міжнародного розподілу праці, саме завдяки тому, що розвиток економіки країни відповідає третьому технологічному укладу. Українська специфіка проявляється також в суттєвих структурних деформаціях промисловості, в першу чергу в співвідношенні між високотехнологічними та матеріально-сировинними галузями. Це суттєвим чином відбувається не тільки на загальній ефективності промисловості, але й на позиціях України в системі міжнародного розподілу праці. На світовому ринку високотехнологічної продукції, частка України не перевищує 0,1 %, що значно нижче порівняно з Китаєм (35 %), Німеччиною (13,7 %), США (12,6 %), Сінгапуром (11 %), Японією (10,5 %) та Росією (0,4 %) .
По- четверте , св ітова тенденція щодо розвитку глобальних ланцюжків створення вартості. Глобальні ланцюжки створення вартості є сучасними формами виробничо-збутових відношень, які пов’язують підприємства різних країн світу. Залучення національних товаровиробників до таких ланцюжків надає можливості для входження в нові глобальні виробничі структури і, як наслідок, – вдосконалення виробничих процесів та продуктів на інноваційній основі.
По -п’ яте , в умовах неоіндустріалізації все більше значення в економічному розвитку набуває формування промислових кластерів. Успіхи одних компаній, пов'язаних між собою в рамках ланцюжка формування попиту, сприяють пожвавленню пов'язаних з ним компаній. Так, наприклад, в США це компанії, що працюють в галузі програмного і апаратного комп’ютерного забезпечення, в Японії – це електронна техніка і автомобілебудування. В Україні питаннями теоретичного та практичного характеру впровадження кластерних структур вже більше 15 років займається Міжнародна Фундація сприяння ринку (МФСР), м. Київ. На сьогодні в Україні діє 35 кластерів в різних регіонах країни. В контексті вищезазначених особливостей, притаманних неоіндустраілізації , сформулюємо їх вплив на зміну чинників ціноутворення, що відображено в табл. 1.
Таблиця 1. Чинники ціноутворення в умовах неоіндустріальної економіки
|
Чинник, які впливають на формування ціни |
Форма прояву чиннику в умовах неоіндустріальної економіки |
|
Витрати |
Матеріальні витрати лежать в основі формування вартості товару. Поряд з цим виникає система трансфертного ціноутворення, яка сприяє формуванню надприбутків у ТНК та перетіканню капіталів з однієї країни в іншу |
|
Конкуренція |
Спостерігається використання різних методів ціноутворення в різних умовах конкурентної боротьби та типів ринків (монополія, олігополія, поліполія , монопсонія ). Неоіндустріалізація не виключає паралельне існування інформаційного простору, в умовах якого спостерігається висока гнучкість у встановленні і зміні ціни. Крім того, на рівні конкурентної боротьби, швидкість освоєння інновацій стимулює виробництво і пропозицію нової продукції |
|
Споживачі |
На ринку В2В: конкурують за право володіння інноваційними технологіями, процесами, продуктами та товарами. На споживчому ринку: конкурують за право володіння товаром – новинкою або інноваційною послугою |
|
Цінова чутливість та еластичність попиту |
Цінова чутливість залежить від ступеня інноваційної активності підприємств. Чим вище витрати на інновації, тим швидше поширюється нова продукція і вище попит на неї |
|
Державне регулювання |
Держава контролює і регулює ціни за рахунок прямого і непрямого втручання. Особливо це є необхідним у сфері податкового законодавства та трансфертного ціноутворення |
|
Рівень каналів розподілу товарів і послуг |
За рахунок інноваційної активності підприємства, кількість учасників в каналі розподілу може бути мінімальною, що сприятиме зниженню ціни на товар. В разі прямих продажів посередники відсутні взагалі |
Таким чином, внаслідок трансформаційних зрушень та економічного розвитку здійснюється постійна зміна проявів чинників ціноутворення.
Список використаних джерел:
1. Статистичний щорічник України за 2011 рік / за ред. О. Г. Осауленка . – К.: Август Трейд , 2012 – 559 с.
2. Налоговый кодекс Украины [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.profiwins.com.ua/ru/legislation/kodeks/1349.html
3. Закон України № 2515 «Про внесення змін до Податкового кодексу України стосовно правил трансфертного ціноутворення» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.profiwins.com.ua/ru/legislation/kodeks/1349.html