Проха Л. М.

Національна металургійна академія України, м. Дніпропетровськ, Україна

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ З УРАХУВАННЯМ ЕКОЛОГІЧНОГО ЧИННИКА

Господарська діяльність людини суттєво впливає на процеси, що відбуваються в біосфері. Саморегуляція біосфери дозволяє зводити до мінімуму негативні наслідки її діяльності. В той же час існує межа, коли біосфера вже не в змозі підтримувати рівновагу, починаються незворотні процеси, що призводять до екологічних катастроф.

Людство істотно змінило хід цілого ряду процесів у біосфері. В даний час, хоча і повільно, відбувається перебудова всієї біосфери планети. У ряді регіонів планети вже виникли складні екологічні проблеми, які необхідно розв'язувати найближчим часом [1].

Аналіз наукової інформації свідчить, що Україна за два останні сторіччя перетворилася на територію, яка є однією з найбрудніших в світі. Основними забруднювачами в Україні є підприємства чорної металургії (33%), енергетики (30%), вугільної промисловості (10%), хімічної та нафтохімічної промисловості (7%) [2]. Колосальне техногенне навантаження на територіях промислово розвинутих областей погіршує загальний стан природного середовища. Найбільш забрудненими областями є Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька.

У цілому ситуація з викидами в Україні за останні роки не покращується. Так, аналіз викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря по регіонах у розрахунку на 1 км² свідчить, що найбільша маса викидів має в місті м. Київ – 226 тис. т/км², Донецькій області – 67,6 тис. т/км², Дніпропетровській – 32,9 тис. т/км², Луганській – 20,4 тис. т/км². При цьому в Донбасі та Придніпров'ї концентрація шкідливих речовин в атмосфері перевищує гранично допустимі норми у 5–10, а з окремих інгредієнтів – навіть у 15–20 разів.

Щорічно в Україні у складі технічних і побутових газоподібних викидів у атмосферу потрапляє 200 млн. тонн оксидів вуглецю, 140 млн. тонн сірчаного газу, не менше 1 млн. тонн свинцю [4].

Понад третину всіх промислових шкідливих домішок у повітрі припадає на теплові станції.

Найбільший внесок у викиди сірчистого ангідриду дають підприємства енергетики, чорної металургії та вугільної промисловості. Їхня частка складає 80% викидів.

У викиди оксидів азоту головний внесок (72%) дають підприємства енергетики та металургії.

Підприємства хімічної, нафтохімічної і газової промисловості дають найбільший внесок (43%) у викиди вуглеводнів [3].

На думку вітчизняних вчених екологічні проблеми України загострюють вирішення економічних проблем. Так, нехтування питаннями раціонального природокористування, недбале ставлення до екологічної доцільності технологій, що використовуються у виробництві неодмінно призводить до зростання екологічних платежів та, відповідно, зменшення сум прибутку підприємства.

Виробнича діяльність сучасних вітчизняних металургійних підприємств здебільшого характеризуються використанням застарілих технологій, обладнання, яке не в змозі забезпечити якісну переробку відходів, і, тим самим, зменшити використання первинних природних ресурсів. Так у середньому за рік утворюється 15,5 млн. т золи і золошлакових відходів, а використовується тільки 5 млн. т. Обсяг щорічного утворення шлаків феросплавного виробництва складає 2 млн. т, а використовується тільки 1,3 млн. т [3].

У промисловому виробництві України нараховується 1848 хімічно небезпечних об'єктів, які зберігають, виробляють або використовують близько 273 тис. т різних сильно діючих отруйних речовин. У народному господарстві діє понад 1200 вибухонебезпечних та пожежонебезпечних об'єктів, де зосереджено понад 13,6 млн. т твердих і рідких вибухонебезпечних та пожежонебезпечних речовин [3]. Така кількість небезпечних об'єктів на території України робить ці території ризиковими, екологічно небезпечними і потребує додаткових коштів для запобігання аварій і катастроф техногенного походження.

Таким чином, подальший розвиток сучасних вітчизняних підприємств-виробників можливий лише за наступних умов:

· стратегічні цілі повинні враховувати всі аспекти їх діяльності (економічний, екологічний, соціальний, тощо);

· процес розробки, обґрунтування управлінських рішень має включати не лише економічні пріоритети та критерії, але й екологічні;

· технічне переозброєння виробничого комплексу має будуватись на основі впровадження не суто виробничих елементів, але й включати комплексні, екологічно орієнтовані програми, енерго- і ресурсозберігаючі технології.

Список використаних джерел:

1. Васюкова Г. Т. Екологія: підручник для ВНЗ / Г. Т. Васюкова, О. І. Ярошева. – К.: Кондор, 2009. – 524 с.

2. Качинський А. Б. Екологічна безпека України: системний аналіз перспектив покращення / А. Б. Качинський. – К.: НІСД, 2001. – 312 с.

3. Джигерей В. С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: навч. посібник / В. С. Джигерей. – К.: Знання, 2007. – 422 с.

4. Макарова Н. С. Економіка природокористування: навч. посібник / Н. С. Макарова, Л. Д. Гармідер, Л. В. Михальчук. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 322 с.