Фамілярська Л. Л.

Житомирський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, Україна

РОЗВИТОК МОБІЛЬНОСТІ ПЕДАГОГА В ПІСЛЯДИПЛОМНІЙ ОСВІТІ

В умовах інформатизації суспільства та розвитку нових технологій реалізація стратегічних завдань освіти України вимагає активного запровадження сучасних інформаційно-комунікаційних засобів і технологій в освітній процес. Це передбачає посилення ролі підготовки педагогів в цій галузі, забезпечення доступності та навчання протягом життя, вирівнювання умов здобуття освіти, особистісного розвитку людини згідно з індивідуальними здібностями, потребами. Врахування у післядипломній освіті зазначених аспектів, перспективних тенденцій розвитку інформаційних та інноваційних педагогічних технологій в умовах відкритої і безперервної освіти, де досить значиму позицію займає явище мобільності, яке зумовлене динамізмом сучасного світу та розвитком інформаційно-комунікаційних, мобільних технологій, сприяє підготовці висококваліфікованих компетентних фахівців здатних до динамічного професійного зростання в глобалізованому світі.

У відповідь на виклики зумовлені явищем глобалізації, одним з ключових завдань освіти, зокрема, післядипломної, стає розвиток мобільної особистості.

На теоретичному рівні склалася достатня база, яка за певних умов може сприяти реалізації даного завдання.

Науковці досліджували концептуальні засади сучасної системи неперервної професійної освіти та підвищення кваліфікації вчителів (Н. І. Білик, Н. І. Клокар, Н. Г. Ничкало, В. В. Олійник, Н. Г. Протасова, Л. П. Пуховська, В. А. Семиченко, Т. М. Сорочан, Т. І. Сущенко та ін.); питання методології інформатизації освіти (Р. Вільямс, М. І. Жалдак, Ю. І. Машбиць, В. М. Монахов, Ю. С. Рамський, І. В. Роберт); умови професійного розвитку фахівця (А. К. Маркова, Л. М. Мітіна, В. Г. Маралов); питання пов’язані з проблемою мобільності (Л. А. Амірова, В. Ю. Биков, І. А. Зязюн, Ю. І. Калиновський, В. А. Куклєв, К. Л. Бугайчук, Р. М. Пріма, Л. Л. Сушенцева та ін.). Зокрема, досліджено мобільність як професійну якість (С. А. Кугель, І. Л. Смирнова та ін.), питання перспективи академічної, професійної, педагогічної мобільності (В. І. Байденко, В. Б. Касевіч, Г. О. Лукічев, О. І. Соколова, С. А. Смірнов та ін.), а також, досліджено проблеми інформаційної мобільності (С. Й. Вовканич, Л. І. Нічуговська, О. В. Нєлєпова, О. М. Гриценко). 

Одночасно з теоретичними склалися практичні передумови, а саме прийнято ряд нормативно-правових документів: Закон України «Про національну програму інформатизації», Державна програма «Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці», Закон України Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки, Державна цільова програма впровадження в навчально-виховний процес ЗНЗ інформаційно-комунікаційних технологій Сто відсотків» на період до 2015 року, Укази Президента України Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні та Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012–2021 роки тощо.

Отже, значні зміни в існуючій системі освіти відбулися за останній час, але все ще потребується її оновлення, так як звичні методи і способи організації навчання не зовсім відповідають запитам сучасності. Під впливом нових засобів і технологій, що завжди доступні з будь-якого пристрою в зручному темпі та в будь-який час, здійснюється перехід від створення е-портфоліо до особистого начального простору. Також, тенденції суспільно-соціального розвитку сьогодення такі, що людина з традиційними формальними знаннями, вміннями та навиками, на які не рідко продовжують орієнтуватись дорослі люди, стає все менш потрібною глобалізованому суспільству. Тому, роль учителя в сучасній освіті вимагає оволодіння новими формами організації навчального процесу.

Оновленому суспільству потрібен педагог як людина мобільна, мисляча, діяльна, ініціативна, компетентна, самоорганізована, здатна сприймати, створювати, осмислювати, оперативно впроваджувати нове.

В силу цього перед системою післядипломної освіти актуалізовано завдання розвитку якостей кожного педагога як мобільної особистості, суб’єкта діяльності в умовах інформаційного суспільства. Для цього, на наш погляд, суб’єкти, крім комунікативних умінь у встановленні відносин і безлічі інших властивостей, мають бути наділені такою якістю як мобільність.

Значимість мобільності як властивості і якості фахівця в рішенні проблем самоідентифікаціі, самореалізації та самоактуалізації, успішної побудови відносин в соціумі з одного боку, а з іншого, недостатня розробленість педагогічних аспектів розвитку мобільності при підвищенні кваліфікації спеціаліста визначили актуальність нашого дослідження. Тому, завданнями нашого дослідження є розгляд змісту поняття «мобільність», видів мобільності та визначення місця цієї якості в системі професійної компетентності та її розвитку в освітньому середовищі післядипломної освіти. Необхідним є виявлення взаємозв’язку мобільності з іншими характеристиками, значущими для розвитку спеціаліста.

Отже, адаптування освітньої діяльності педагога, що регулюється самим індивідом до нових соціально-економічних умов та інформаційної підтримки освітнього процесу, сприятиме самовизначенню, самореалізації особистості в новому незвичному для нього середовищі, відповідатиме його професійним мотивам та умовам роботи. Самовизначення та самореалізація вчителя в умовах розвитку якісно нових ціннісних зв’язків з реальністю визначає безперервність процесу його професійного самовдосконалення і успішного просування в соціумі.