К. психол. н. Онуфрієва Л. А.

Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, Україна

ГОТОВНІСТЬ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ІНТЕГРАЛЬНЕ УТВОРЕННЯ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІОНОМІЧНИХ ПРОФЕСІЙ

Якість підготовки майбутніх фахівців соціономічних професій залежить від психологічної готовності майбутніх фахівців, наближення їх навчання до сучасних вимог професійної діяльності. Чимало наукових праць присвячено різним аспектам підвищення якості підготовки майбутніх фахівців (Л. В. Долинська, М. І. Дьяченко, Л. А. Кандибович, Г. С. Костюк, М. В. Левченко, С. Д. Максименко, О. І. Мешко, В. О. Моляко, О. Г. Мороз, Д. Ф. Ніколенко), аналізуючи дослідження яких, приходимо до думки, що їхні теоретичні положення трактують готовність до майбутньої професійної діяльності як інтегральне утворення особистості фахівця, яке є результатом підготовки до конкретного аспекту цієї діяльності і об'єднує в собі когнітивний, операційно-дійовий, мотиваційний, емоційно-вольовий компоненти. Науковці Г. О. Балл і П. С. Перепелиця вбачають основу формування готовності до професійної діяльності в опорі на такий визначальний параметр готовності як "комплексна здатність". Резюмуючи дослідження психологів, доцільно сформулювати визначення готовності майбутніх фахівців соціономічних професій до здійснення ними професійної діяльності:

- психологічна готовність, яка включає особистісно-мотиваційну сторону (особистісні якості, прагнення до впровадження інформаційно-комунікаційних технологій навчання);

- теоретична готовність, яка охоплює цілісну систему знань освітніх інформаційно-комунікаційних технологій навчання, методики, способи і форми їх впровадження у майбутню професійну діяльність;

- практична готовність, яка включає сукупність умінь використання засобів освітньо-інформаційно-комунікаційних технологій навчання.

З огляду на попередні дослідження ми вважаємо, що питання розвитку творчих здібностей студентів повинно розглядатись з психолого-педагогічних міркувань про те, що здібності особистості не є вродженими якостями, а формуються у ході її життя й діяльності. Серед них до головних належать психолого-гносеологічні, які ґрунтуються на інерції думки і стереотипності мислення. Саме ж послаблення психолого-гносеологічних бар’єрів різко знижує вплив гальмівних сил на процес мислення студента й уможливлює розв’язання поставлених перед ним завдань. Проте неможливо навчити і озброїти майбутніх випускників ВНЗ необхідними набутими знаннями, уміннями й навичками на все життя для майбутньої професійної діяльності, а потрібно навчити їх самостійності - навчитись самостійно опановувати потрібними новими знаннями і розпочинати формування самостійності варто з першокурсників, які щойно стали студентами, коли вони особливо переживають сензитивний період у зв’язку із соціальною й професійною адаптацією.

Психологічна підготовка фахівців неможлива без виховання у них любові і поваги до майбутньої професії, адже відданість обраній справі, служіння покликанню, терпіння, міцні знання, професійна майстерність, комунікабельність, вміння працювати з людьми – ось що сприяє майбутнім професійним успіхам фахівців. Допомогти молодій людині знайти своє місце і призначення у житті, розібратися, чим вона буде займатися у майбутньому у професійній сфері, прищепити любов і повагу до майбутньої професій - прямий обов’язок викладачів, зокрема викладачів фундаментальних дисциплін. Суспільну значущість обраної професії студенти повинні усвідомити вже на першому курсі. Ставлення до професії є необхідною передумовою для розвитку професійної мотивації. Процес розвитку професійних мотивів відбувається безпосередньо у навчальній діяльності, недооцінювання значення цієї передумови є надзвичайно великою помилкою. Ставлення молоді до майбутньої професії, яке виникає ще в період підготовки до неї під час навчання у школі, повинно розглядатися як одна із психологічних умов формування професійних інтересів у майбутніх фахівців. Реалізація професійних інтересів і нахилів до застосування знань, здібностей теоретичного мислення на практиці й формування навичок предметної діяльності визначають подальшу життєву позицію молодої людини в здійсненні її професійної діяльності. Обмежена кількість випускників із високим рівнем професійної підготовки пояснюється недостатнім впровадженням у навчальний процес новітніх технологій, форм і методів активного навчання. Готуючи майбутніх фахівців соціономічних професій у ВНЗ, необхідно враховувати те, що сьогоднішні випускники – це основний потенціал соціономічної ниви XXI століття, яке вимагає інформаційних технологій, глобальної комп’ютеризації, системного програмування, широкого використання мікроекономіки, лазерної техніки та ін.. Тому науково-педагогічні працівники ВНЗ не повинні припиняти широкий пошук нових освітніх технологій навчання і виховання.

У результаті огляду досліджень ми прийшли до висновку, що більшість науковців вказують на те, що психологічна готовність майбутніх фахівців соціономічних спеціальностей до професійної діяльності передбачає утворення таких необхідних відносин, установок, професіоналізму, властивостей і якостей особистості, які забезпечують можливість майбутньому спеціалісту свідомо і добросовісно, зі знанням справи виконувати свої професійні функції. Феномен психологічної готовності, функціонуючи в руслі окремого аспекту педагогічної діяльності і будучи обумовленим диференціацією завдань у рамках цього аспекту, має у кожному випадку конкретний специфічний прояв та структуру. Готовність до професійної діяльності розглядається науковцями як інтегральне утворення особистості майбутніх фахівців, поєднуючи у собі когнітивний, операційно-дійовий, мотиваційний, емоційно-вольовий компоненти: знання, вміння, навички, особистісні якості, адекватні вимогам діяльності. Формування психологічної готовності здійснюється шляхом формування усіх її компонентів, при домінуючій ролі того, чи іншого компонента, залежно від виду діяльності, в умовах спеціально організованого навчання, що спрямоване на оволодіння теоретичними знаннями, практичними вміннями, розвиток функціональних процесів.