К. пед. н. Каращук Л. М.

Миколаївський національний аграрний університет, Україна

ЩОДО ПИТАННЯ ПРО ОРГАНІЗАЦІЙНУ КУЛЬТУРУ УНІВЕРСИТЕТУ

Будь-яка організація, незалежно від її розміру та виду діяльності потребує координації взаємодії її співробітників, встановлення певного організаційного порядку. Цей порядок проявляється у формі організаційної культури, під якою розуміють філософію та ідеологію управління, припущення, ціннісні орієнтації, вірування, очікування, звички та норми, які знаходяться в основі відносин та взаємодій, як в середині організації, так і за її межами та поділяються більшою частиною членів організації.

Організаційна культура охоплює велику кількість явищ духовного та матеріального життя колективу: норми та цінності, які домінують в ньому, офіційно або неофіційно прийнятий кодекс поведінки та укорінені ритуали. Що стосується саме університетів, то необхідно відмітити, що ритуали відіграють тут досить важливу роль, оскільки їх існує досить багато. Університет ритуалом посвяти зустрічає нових членів студентського колективу, існують багато ритуалів пов’язаних з такими святами, як день студентства, Новий рік, день народження університету/факультету, неформальне студентське свято «проходу через екватор» – середина всього строку навчання, свята пов’язані з закінченням навчання. Ще більше різноманітних неформальних ритуалів, які існують в студентському середовищі.

Організаційна культура проходить через кожен елемент організації, здійснюючи таким чином безпосередній вплив на її діяльність, створює у кожного члена організації відчуття причетності до чогось більшого, ніж особистий інтерес і є контролюючим механізмом, який спрямовує та формує відносини та поведінку працівників. Жоден керівник не в змозі контролювати кожного члена своєї організації кожну хвилину. Проте, норми та правила організаційної культури перебувають в свідомості людини постійно і керують її поведінкою, її відношенням до якості виконуваних виробничих операцій, її взаємодією з іншими учасниками виробничих процесів.

Вищі навчальні заклади мають досить розгалужену організаційну та управлінську структури і, відповідно, для кожного підрозділу притаманна своя субкультура, проте всі вони знаходяться в межах загальної домінуючої культури начального закладу.

Університети, як відомо, є центральною ланкою системи вищої освіти. Говорячи про університети, ми маємо на увазі багатопрофільні великомасштабні дослідницькі заклади, які, крім вирішення загальних завдань вищої освіти, забезпечують відтворення наукових та педагогічних кадрів, яке ґрунтується на наукових дослідженнях та без якого неможливе існування всієї освітньої системи в цілому.

Становлення організаційних культур в освітніх системах України відбувалося в 30-ті роки минулого сторіччя, в період тоталітаризму та закритості всього суспільства, в цілому, та освіти, зокрема. Не дивлячись на те, що політичні, економічні та соціальні умови життя нашої держави зазнали значних змін, особливо за останній рік, та, що стосується ціннісних відносин, а особливо організаційної культури, тут ми спостерігаємо певний консерватизм. Процеси модернізації, які відбуваються в нашій країні, слабо проявляються в організаційній культурі вищих навчальних закладів, тому багато ідей реформування системи вищої освіти стикаються з закостенілим фундаментом старої організаційної культури та приречені на поразку.

Умовно університетські культурні пласти можна поділити на дві частини. По-перше, організаційна культура, яка декларується або офіційна. Вона розвивається у двох напрямках: як портрет університету, орієнтований на зовнішнє середовище (тобто те, як собі уявляють університет сторонні спостерігачі) і те, як повинні сприймати університет ті, хто безпосередньо пов’язаний з ним (викладачі, студенти, наукові співробітники). Іншими словами, організаційна культура університету, що декларується, це його офіційне уявлення про себе і сприйняття себе особисто. Елементи організаційної культури, що декларується можна побачити в офіційних документах, наказах, газетах, які випускає вищий навчальний заклад, на офіційному сайті університету тощо.

По-друге, в університетах існує реальна організаційна культура. На противагу офіційній, вона закріплюється у внутрішніх організаційних структурах (факультетах, кафедрах, дослідницьких лабораторіях). Вона не однорідна, поміж субкультурами існують деякі відмінності, проте, в цілому, вони швидше доповнюють, ніж виключають одна одну. Таким чином, з поєднання окремих субкультур та бачення і дій керівництва по створенню офіційної, домінуючої організаційної культури, в університеті складається певна загальна культура. Схематично це зображено на рис. 1.

Рис. 1. Різниця між офіційною та реальною організаційними культурами

Реальна та офіційна культури ніколи повністю не співпадають, але мають багато спільного. Така відмінність у культурах виникає, вочевидь, тому, що університет є відкритою системою, як і будь яка інша організація, і не може існувати без взаємодії з зовнішнім середовищем, яке й здійснює вплив на формування організаційної культури, що декларується вищим керівництвом. А постійні комунікації всередині університету є передумовою для формування реальної культури. Ступінь збігу офіційної та реальної культур говорить про «здоров’я» організаційної культури. Чим більша площа відмінностей між цими двома пластами організаційної культури, тим менш комфортним є існування та діяльність студентського та викладацького складу в межах навчального закладу, тим більше в ньому конфліктів та непродуктивної поведінки.

Для того, щоб успішно здійснити реформування вищої освіти в Україні, необхідно перш за все зміни організаційну культуру вищих навчальних закладів. Проте, наразі, теорія організаційної культури системи вищої освіти України практично не розроблена. Має місце лише опис організаційних культур у соціальній сфері закордонних авторів, але, специфічність українського суспільства не дозволяє застосовувати ці описи для наших умов.

В літературі ця проблема висвітлюється, в основному, з позицій аналізу системи управління освітніми та іншими системами. Це можна пояснити тим, що організаційну культуру в більшому ступені формує саме управлінський склад, його діяльність можна легко побачити та проаналізувати, глибинні ж культурні процеси досить складно побачити сторонньому спостерігачеві.

Перед дослідниками організаційної культури вищих навчальних закладів відкривається широкий спектр діяльності, починаючи з дослідження основних моделей організаційних культур системи освіти, закінчуючи розробкою системи діагностики таких параметрів як інноваційне мислення випускників, оцінка суспільством результатів освітньої діяльності тощо.

Таким чином, можна відмітити, що підвищення ефективності діяльності будь-якого ВНЗ ґрунтується на зміні організаційної культури. Рішення про здійснення змін в організаційній культурі мають базуватися на загальному розумінні всіма працівниками університету їх необхідності та активній участі студентського та викладацького колективу в цих процесах.