К. е. н. Петренко Л. М.

Київський національний економічний університет

  імені Вадима Гетьмана, Україна

МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ЗАГРОЗАМИ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА

Захист від можливих загроз, як зовнішніх так і внутрішніх, є головною метою діяльності підприємства. Можливість прояву будь-якої загрози повинна бути своєчасно оцінена та попереджена для того, щоб господарюючий суб’єкт перебував в стані безпеки. Необхідно відзначити наявність конфліктних взаємозв’язків між підприємством та порушниками (суб’єктами загроз). Опишемо реальний конфлікт. В якості об’єкту боротьби виступає ресурс (фінанси підприємства), за який протидіюча сторона готова платити високу ціну. Доходи кожного – підприємства   та порушника   залежать від технічного та організаційно-інформаційного забезпечення. Показником ефективності є прибуток за час T . Привабливість загроз для порушника опишемо за допомогою змінних:

  – «виграш» порушника від реалізації загрози;

  – витрати порушника для підготовки та реалізації загрози.

Тоді показник привабливості загрози для порушника (γ) дорівнює:

,                                                   (1)

де   – визначає середню міру успіху реалізації загрози.

Відповідно можна стверджувати, що чим більше значення , тим більше економічних засад для реалізації загрози. В рамках конфлікту порушник прагне розробити (інтегрувати) загрозу з максимальним значенням показника привабливості (γ→max). Основною задачею системи фінансової безпеки підприємства є попередження проникнення та розвитку загроз, тобто мінімізація даного показника (γ→min).

Оскільки загрози зі сторони порушників можуть носити випадковий характер, розглянемо імовірнісну модель можливих результатів взаємодії комплексу загроз та системи фінансової безпеки. Проміжними в моделі можуть бути стани , характеристики яких відображають:

  – загроза попереджена, ймовірність такої події дорівнює ;

  – загроза не попереджена, ймовірність такої події дорівнює ;

  – загроза виявлена, ймовірність такої події дорівнює ;

  – загроза не виявлена ймовірність такої події дорівнює ;

  – загроза нейтралізована ймовірність такої події дорівнює ;

  – загроза не нейтралізована, ймовірність такої події дорівнює .

В результаті взаємодії можемо отримати наступні події – A, B, C та D.

Результуюча подія А – загроза попереджена, ймовірність такої події :

,                                                     (2)

Результуюча подія В – загроза не попереджене, не виявлена та нейтралізована. Ймовірність такої події дорівнює:

,                                                (3)

Результуюча подія С – загроза не попереджена, виявлена, але не нейтралізована. Ймовірність такої події ( ) дорівнює:

,                                          (4)

Результуюча подія D – загроза не попереджена та не виявлена. Ймовірність такої події ( )дорівнює:

,                                              (5)

Таким чином події А+В є сприятливими для системи фінансової безпеки, а події C+D – несприятливими, проте сприятливими для порушника. Визначимо ймовірність реалізації подій ( А+В ) та ( C+D ) . Ймовірність події А+В ( ):

,                                        (6)

Ймовірність події C+D ( ) дорівнює:

,                  (7)

Таким чином, можна зробити висновок, що показник   і є мірою успіху реалізації загрози в загальному випадку і справедливим є рівність:

,                                           (8)

Враховуючи формулу (8), вираз (1) буде мати вигляд:

.                                         (9)

Для досягнення поставленої цілі порушник буде комбінувати різноманітні загрози з метою нанесення максимального збитку. При цьому основними критеріями є вибір оцінок загроз з точки зору їх небезпеки. За привабливістю загрозами з кращими параметрами можна вважати ті, для яких показники приймають наступні значення: , . При цьому потенційна небезпека → max, привабливість загрози є достатньо великою. Достатньою умовою реалізації загрози в цьому випадку, є співвідношення , так як ступінь успіху реалізації загрози   дорівнює 1:

,                       (10)

де   – ймовірність попередження загрози системою безпеки;   – ймовірність виявлення загрози системи фінансової безпеки;   – ймовірність нейтралізації загрози системи фінансової безпеки.

Так, як рівень нейтралізації загрози ( ) залежить від інформації про неї, то можна стверджувати, що чим менше інформації про загрозу, тим менша ймовірність того, що будуть розроблені в системі фінансової безпеки механізми для її виявлення. В такому випадку не будуть розроблені, відповідно, і механізми для її нейтралізації. Іншими словами, коли , . В такому випадку справедливе твердження, що , вираз (9) буде відповідати (1):

.                                                       (11)

Розроблена модель адекватно описує умови привабливості загрози для порушника й може бути використана для вирішення задач різного роду, які виникають в процесі функціонування системи фінансової безпеки підприємства.