ДО ПИТАННЯ ВДОСКОНАЛЕННЯ КАТЕГОРІЙНО-ПОНЯТІЙНОГО АПАРАТУ СТАЛОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки», м. Київ, Україна

до питання вдосконалення категорійно-понятійного апарату сталого розвитку сільського господарства

Серед перспективних моделей розвитку людства чільне місце займає концепція сталого розвитку суспільства, яка пов’язана з потребами й обмеженнями населення, в т. ч. і в продуктах харчування. Сільське господарство відіграє ключову роль в забезпеченні продовольчої безпеки, а трансформація галузі на засади сталого розвитку є визначальним фактором переходу як економіки, так і суспільства до такої моделі.

Не зважаючи на досить активне й тривале обговорення світовим співтовариством проблем сталого розвитку та спроби переведення національних економік в площину сталості, значного прогресу поки що не досягнуто. Не є винятком і Україна: затверджена в нормативно-правових актах (План дій «Україна – ЄС», Закон України «Про основні засади державної аграрної політики», Закон України «Про Генеральну схему планування території України» тощо) необхідність переведення економіки, в т. ч. і сільського господарства, на засади сталого розвитку радше залишається декларацією про намір, аніж вимогою до дій. Ідеологія сталого розвитку, як зазначають вчені, так і не набула суттєвого розвитку, як з методологічної точки зору, так і з практичної.

Вперше поняття «сталий розвиток» ( sustainable development ) було введено у доповіді Комісії Брундтланд «Наше спільне майбутнє» (1987 р.) і означало «розвиток, який забезпечуючи потреби нинішнього покоління водночас не позбавляє майбутні покоління можливості забезпечувати власні життєво необхідні потреби» [1]. Однак, проблеми сталого розвитку, які піднімалися ще членами Римського клубу, не розв’язані й досі, а відсутність єдиного категорійно-понятійного апарату та підходів до забезпечення такого розвитку спонукає науковців-сучасників до пошуку нової наповненості терміну та розкриття його сутності (табл. 1).

Таблиця 1. Трактування поняття «сталий розвиток» різними вченими

Автор, джерело	Визначення терміну
О. Г. Білорус, Ю. М. Мацейко [2, с. 59]	Сталий розвиток є динамічним балансом, такими рамками, які не просто містять, але і примирюють, будуть зближувати, гармонізувати (дуже часто різні) інтереси – в відношенні економіки, екології, соціального прогресу, збереження, ефективності і рівності, включаючи Північ-Південь
В. К. Збарський [3, с. 130]	Стійкий сільський розвиток – стабільний розвиток сільської спільноти, який відповідає критеріям економічної, соціальної та екологічної ефективності й забезпечує виконання селом його народногосподарських функцій
Б. А. Карпінський , С. М. Божко [4, с. 39]	Сталий розвиток економіки – це розвиток, який базується на впровадженні досягнень НТП у виробництво і веде до зростання продуктивності праці, якості продукції, забезпечує раціональне витрачання природно-сировинних ресурсів і стан довкілля за якого встановлюється обмеження на витрачання природно-сировинних ресурсів і екстернальної шкоди
Л. Корнійчук [5, с. 89]	Сталий розвиток – це розвиток без зростання, тобто без виходу ресурсопотоку за межі регенеративних і поглинаючих можливостей довкілля
А. В. Лісовий [6, с. 141]	Сталий розвиток – напрями економічного зростання, при якому забезпечується якість життя громадян, що опирається, з одного боку, на сучасні досягнення науково-технічного прогресу, які задовольняють його поточні потреби, але своєю дією на навколишнє середовище не загрожують майбутнім поколінням, з іншого боку – забезпечується якісне зростання по рівнях матеріального, житлово-побутового, соціального забезпечення, охорони здоров'я, екологічної та особистої безпеки
С. В. Мочерний [7, с. 283]	Сталий розвиток – запропонована світовим товариством … сучасна концепція бажаного суспільного розвитку, що ґрунтується на стратегії оптимізації всієї діяльності людства в його взаємодії з довкіллям
О. В. Олійник, Г. С. Морозова [8, с. 27]	Сталий розвиток - збалансоване зрівноважене зростання як економічних, так і соціальних та екологічних параметрів постійними пропорційними темпами, забезпечуючи загальний прогрес суспільства в усіх його сферах.
О. Г. Осауленко [9, с. 8]	Сталий розвиток – процес збалансованого економічного і соціального розвитку за умови дотримання екологічних критеріїв, відтворення природного середовища з врахуванням вимог нинішнього і майбутніх поколінь, в інтересах конкретної людини (як особистості) і людини в цілому.
О. Л. Попова [10, с. 13]	Сталий розвиток - збалансоване, зрівноважене зростання економічних, соціальних і екологічних параметрів постійними пропорційними темпами, забезпечуючи загальний прогрес суспільства в усіх його сферах.
П. Т. Саблук , О. Г. Білорус, В. І. Власов [11, с. 133]	Стале зростаюче сільське господарство – відображає необхідність забезпечення населення планети продовольством на досягнутому рівні – стале, та необхідність зростання його випереджаючими темпами порівняно із темпами збільшення чисельності населення
В. М. Трегобчук [12]	Сталий розвиток – це економічне зростання, за якого ефективно розв'язуються найважливіші проблеми життєзабезпечення суспільства без виснаження, деградації і забруднення довкілля.
В. Я. Шевчук [13, с. 44]	Сталий розвиток – це гармонійний процес, що забезпечує збалансоване економічне сходження, збереження природно-ресурсного потенціалу, гарантує біосферний простір та екологічну безпеку з метою задоволення життєво необхідних потреб людей і суспільства в цілому
О. В. Шубравська [14]	Сталий економічний розвиток сільського господарства визначається його здатністю забезпечити власне зростання в умовах дотримання оптимальних пропорцій свого внутрішнього розвитку і збалансованості з розвитком економічної, екологічної та соціальної систем

Така різноманітність трактувань пояснюється невдалим перекладом з англійської мови терміну « sustainable » на « устойчивый », а потім з російської мови на українську як «сталий». Сталий розвиток має суперечливі тлумачення і в деяких випадках заперечує сам розвиток - процес зміни, внаслідок якого відбувається перехід на якісно вищий рівень розвитку. Термін «сталий» тлумачний словник визначає як такий, що не змінюється, не припиняється, триває весь час, безперервний, відзначається постійністю. Тому, деякі автори пропонують замінити сам термін на «гармонійний», «збалансований», «рівноважний», «стійкий», «стабільний» тощо.

Поняття «сталий розвиток» є досить широким, тому його т рактування можна класифікувати за ступенем акцентування уваги вчених на різних його аспектах: на домінуванні екологічних питань в розвитку; на превалюванні соціально-економічних проблем; на несумісності двох термінів та необхідності збалансувати розвиток базових складових для досягнення рівноважного стану; на інтеграції трьох його складових – економіки, природи, соціуму.

Крім того, сталий розвиток в аграрній сфері має об’єктне спрямування. Його розглядають в контексті агропродовольчої системи, сільських територій, галузі, сільськогосподарських підприємств тощо.

Праці вітчизняних науковців щодо вирішення проблем забезпечення сталого розвитку агарної сфери мають здебільшого територіальне та галузеве спрямування. Так, В. К. Збарський вбачає стійкий сільський розвиток в стабільному розвитку сільської спільноти у межах сільської території і виділяє такі напрями політики стійкого розвитку сільських територій як аграрно-економічний, землевпорядний і містобудівний, демографічний і соціально-економічний, екологічний, інституційний [3, с. 130–131]. В той же час, М. Й. Малік зазначає, що подолання нестійкості в сільській місцевості має відбуватись за рахунок розвитку виробничої сфери через «збереження природного середовища, впровадження інтенсивних технологій, поліпшення …інвестиційно-інноваційної ситуації в АПВ» [15, с. 52]. Схожої думки притримується В. П. Ситник, який під сталим розвитком розуміє науково обґрунтовану систему ведення сільського господарства, з обов’язковим врахуванням і використанням природних і біокліматичних потенціалів [16, с. 57].

Отже, саме сталий розвиток галузі сільського господарства є основою для переведення як сільських територій, так і економіки в цілому на засади сталості.

З огляду на вище розглянуте, вважаємо за доцільне привести наше бачення сталого розвитку сільського господарства, яке пов’язане з таким типом його розвитку, де здійснюються стратегічно узгоджені кількісні та якісні зміни процесу галузевого виробництва на основі інвестиційно-інноваційної моделі і високих стандартів, спрямованих на вирішення питань продовольчої безпеки держави й соціально-економічних та екологічних проблем галузі.

1. Report of the World Commission on Environment and Development : Our Common Future (A/CONF/199/2, с. 118–119) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un-documents.net/wced-ocf.htm

2. Білорус О. Г. Глобальний сталий розвиток: монографія / О. Г. Білорус, Ю. М. Мацейко . – К.: КНЕУ, 2006. – 488 с.

3. Збарський В. К. Сталий розвиток сільських територій: проблеми і перспективи / В. К. Збарський // Економіка АПК. – 2010. – № 11. – С. 129–136.

4. Карпінський Б. А. Сталий розвиток економіки: узагальнена модель: монографія / Б. А. Карпінський , С. М. Божко . – Львів: Логос, 2005. – 256 с.

5. Корнійчук Л. Економічне зростання і сталий розвиток / Л. Корнійчук // Економіка України. – 2008. − № 4. – С. 82–90.

6. Лісовий А. В. Сталий розвиток сільських територій: виникнення, сутність, принципи / А. В. Лісовий // Економіка АПК. – 2007. − № 4. – С. 140–145.

7. Економічна енциклопедія: у трьох томах. Т. 3 / редкол .: С. В. Мочерний ( відп . ред.) та ін. – К.: Академія, 2002 – 952 с.

8. Олійник О. В. Економічний механізм сталого розвитку сільськогосподарських підприємств: монографія / О. В. Олійник, Г. С. Морозова. – Х.: Міськдрук , 2012. – 272 с.

9. Осауленко О. Г. Сталий соціально-економічний розвиток і моделювання та управління: монографія / О. Г. Осауленко . – К., 2000. – 176 с.

10. Попова О. Л. Сталий розвиток агросфери України: політика і механізми / О. Л. Попова; НАН України, Ін-т екон . та прогнозув . – К., 2009. – 352 с.

11. Саблук П. Т. Глобалізація і продовольство: монографія / П. Т. Саблук , О. Г. Білорус, В. І. Власов. – К.: ННЦ ІАЕ, 2008. – 632 с.

12. Трегобчук В. М. Концепція сталого розвитку для України / В. М. Трегобчук // Вісник НАН. – 2002. – № 2. – С. 15 –22.