Демчишина В. В., Рижа Т. В.
Хмельницький університет управління та права, Україна
ОСОБЛИВОСТІ НАРАХУВАННЯ ТА СПЛАТИ ПОДАТКУ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО, ВІДМІННЕ ВІД ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ В УКРАЇНІ
Постановка проблеми. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є новим у податковій системі України. Починаючи ще з 90-х років минулого століття, цей податок намагалися впровадити, але в силу різних обставин цього не було зроблено до введення Податкового кодексу України. Цей крок є важливим на шляху до адаптації українського законодавства до законодавства Європейського Союзу. Зважаючи на те, що Україна не має ще досвіду оподаткування цим податком, варто звернути увагу на досвід зарубіжних країн у цьому питанні.
Аналіз останніх досліджень і публікацій . Серед видатних зарубіжних учених-економістів необхідно відзначити Р. Бонза, Б. Макленнон та інших, а серед вітчизняних вчених, зокрема А. Крисоватий, В. Опарін, М. Романюк, Л. Тарангул та інші.
Метою дослідження є висвітлення особливостей справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в Україні.
Основні результати дослідження. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відноситься до загально обов’язкових податків і зборів.
Про можливість запровадження в Україні податку на нерухоме майно вперше заговорили ще на початку 90-х років минулого століття. Перший крок у запровадженні податку на нерухоме майно було зроблено в 2006 році в рамках пілотних проектів в Івано-Франківській та Луганській областях, де була змодельована спрощена форма оподаткування на основі дуже низьких ставок з квадратного метра площі будівель (0,1 грн – з житлових, 2,9 грн – з комерційних приміщень). Та навіть за таких умов додаткові доходи від сплати цього податку склали в середньому 25 % доходів бюджетів найнижчого рівня з власних джерел [1].
Необхідно відзначити, що за період з 1998 року на розгляді у Верховній Раді України було п’ять законопроектів про оподаткування нерухомого майна, але жоден не прийнято навіть у першому читанні. Останні з них – законопроекти № 2113 «Про податок на нерухоме майно (нерухомість)» та № 3533 «Про податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки», передбачали, що податкові збори стягуватимуться з усіх видів нерухомого майна, яке є власністю фізичних та юридичних осіб. Податок мав стягуватися лише з громадян, сукупна площа нерухомості яких перевищує 300 м 2 (№ 2113) та як відсоток (1 %) від суми місячного прожиткового мінімуму (№ 3533). Передбачалося також надання пільг певним категорія населення, залежно від виду нерухомості.
Перша спроба була досить вдалою, що свідчить про перспективність та вигідність введення податку на нерухомість в Україні. Звичайно, не розкритим залишається питання про те, чому після успішних спроб податок так і не був введений. 2014 рік став роком започаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Податок на нерухомість так чи інакше можна вважати одним з механізмів оподаткування розкоші. Однак, як це не дивно, розмір українського податку на нерухомість (який має стати основним джерелом надходжень до місцевих бюджетів) ніяк не залежить від вартості оподатковуваного нерухомого майна, лише – від кількості квадратних метрів. Хоча в багатьох країнах світу саме вартість майна є базою оподаткування. Наприклад, в штаті Каліфорнія (США) податок на нерухомість становить 1,25 % на рік від ціни купленого нерухомого майна, а платиться двома рівними платежами один раз на півроку. Що стосується Європи, то крім Мальти і Ірландії, податок на нерухомість тут платять усі. Ставка найчастіше розраховується на основі кадастрової вартості, яка дещо менше ринкової вартості. У більшості країн Євросоюзу мінімальна ставка не перевищує 1 %, а в середньому власники європейської нерухомості платять 300–400 євро на рік. Проте, український варіант розрахунку податку на нерухомість є якоюсь дивиною. Така ж система, як в Україні, діє в Польщі, Словаччині, Чехії й частково в Угорщині. До речі, окрім зазначених вище способів ставка призначається або за прогресивною шкалою, пропорційною вартості нерухомості, або з розрахунку на квадратний метр) є ще один варіант, який працює у Великобританії та Франції. В цих країнах існує фіксована плата за нерухомість, розмір якої встановлюють муніципалітети. Однак для українських реалій такий спосіб аж ніяк не прийнятний.
Згідно ст. 265.1.1. Податкового кодексу України (далі –ПК), платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової нерухомості. Іншими словами під дію податку підпадають не лише власники житлових будинків (котеджів) та квартир, що пристосовані для постійного проживання, але й власники житлових будинків садибного типу, прибудов до житлових будинків, кімнат у багатосімейних чи комунальних квартирах, дачних та садових будинків. Щоправда, стосовно дачних та садових будинків існує один виняток – податок з них не справляється, якщо кількість таких будинків не перевищує одного об’єкта на одного платника податку.
Також не є об’єктом оподаткування: об’єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності держави або територіальних громад (їх спільній власності); об’єкти житлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки; будівлі дитячих будинків сімейного типу; об’єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать фізичним особам, які відповідно до закону мають статус багатодітних або прийомних, або малозабезпечених сімей, опікунів, піклувальників дітей, але не більше одного такого об’єкта на сім’ю, опікуна, піклувальника; гуртожитки; об’єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об’єкта на дитину [2].
Податок нараховується виключно на житлову площу об’єкта нерухомості. До житлової площі включається площа квартир, що складається з однієї житлової кімнати, яка є одночасно кухнею; житлових кімнат у нежитлових будівлях-школах, лікарнях тощо, а також площа житлових кімнат, тимчасово не заселених з будь-яких причин (ремонт, переобладнання). До житлової площі не належить площа кухонь, коридорів, ванних кімнат, комор, убудованих шаф, інших підсобних приміщень, площа житлових квартир і кімнат, які переведені у нежитлові». Зрозуміло, що будь-які податки стимулюють платників до дій, спрямованих на їх зменшення. І в даному випадку податок на нерухомість буде стимулювати платників податків шукати законні можливості до його зменшення. Статті 6 і 7 Житлового кодексу передбачають можливість переведення житлових будинків і приміщень у нежитлові.
Податок сплачується 1 раз на рік фізичними особами та щоквартально юридичними особами. Відповідно до пп. 265.5.1 п. 265.5 ст. 265 Податкового кодексу України, ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Ставки податку для фізичної особи встановлюються згідно до пп. 265.5.2 п. 265.5 ст. 265 ПКУ
Ставки податку для юридичної особи – підпунктом 265.5.3 п. 265.5 ст. 265 ПКУ визначено:
Фізичним особам – власникам житлової нерухомості згідно пп. 265.4.1 НК надаються пільги у вигляді зменшення бази оподаткування на 120 кв. мeтрів для квартир і 250 кв. метрів для будинків.
Оскільки мінімальна зарплата на 01.01.2014 склала 1218 грн, то можна спрогнозувати середню вартість податку в Україні. Так, наприклад, до поля зору податківців майже автоматично попадають усі власники 4-кімнатних (і більше) квартир, яких в Україні налічується приблизно 15 % від загальної кількості квартир (за даними Держкомстату 2011 року), оскільки їх середня житлова площа складає не менше 150 кв. метрів. Таким чином оподатковуватиметься 30 кв. метрів. 1 % від мінімальної зарплати в 2014 році складатиме 12,18 грн. Тож сплатити доведеться близько 365 грн.
При цьому навіть в тих країнах, де використовують аналогічний спосіб нарахування податку, ставки значно ліберальніші.
Базу оподаткування податком на нерухомість визначає податкова служба.
Органи ДПС отримують інформацію для нарахування податку від органів державної реєстрації прав нa нерухоме майно та нотаріусів як спеціальних суб’єктів у сфері держреєстрації речових прав (пп. 265.3.2 та пп. 265.7.4 ПК, ст. 55 Закону про нотаріат); безпосередньо від власників нерухомості (пп. 265.7.3 ПК); від органів, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб (пп. 265.7.4 ПК);
Відповідальність зa несплату або несвоєчасну / неповну оплату податку на нерухоме майно є такою ж як і для інших податків.
Висновки. Отже, створення в Україні ефективного механізму оподаткування нерухомого майна є одним із важливих напрямів реформування податкової системи, який має передбачати реалізацію фіскального і регулювального потенціалу оподаткування нерухомості. Для досягнення цієї мети першочерговими є такі заходи:
– встановлення як бази оподаткування загальної, а не житлової площі нерухомості;
– визначення неоподатковуваного мінімуму площі на одну кожну особу, що мешкає у квартирі чи будинку;
– віднесення садових (дачних) будинків до об’єктів оподаткування;
– застосування диференційованої шкали оподаткування для різних типів нерухомого майна і для нерухомості з різною площею; для врахування місця розташування нерухомості варто використовувати коригувальні коефіцієнти.
Тому введення в Україні сучасного, соціально справедливого та економічно ефективного податку на нерухомість дозволить адаптувати національне законодавство до Європейських стандартів, знизить маніпуляції на ринку нерухомості, забезпечить збільшення надходжень до місцевих бюджетів.
Список використаних джерел:
1. Мелько Ю. Податок на нерухомість в Україні: перспективи впровадження [Електронний ресурс] / Ю. Мелько. – Режим доступу: http://www.cityinstitute.org/index.php?option=com_content&view=article&id=94&Itemid=161
2. Податковий кодекс України: за станом на 1 січня 2013 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua