К. філол. н. Карпець Л. А., Олійник О. І.

Харківська державна академія фізичної культури, Україна

МОВНА ОСВІТА В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Актуальність дослідження мовної освіти набуває сьогодні особливо гострого характеру, оскільки відбувається боротьба за панування в інформаційному просторі. Конкурентоздатність держави й окремо взятої людини залежить від володіння інформацією, а тому втрата інформації у зв’язку з мовним бар’єром стає однією з актуальних соціальних проблем сучасності. Вміння працювати з інформацією як рідною, так і іноземними мовами забезпечує перевагу людини в будь-якій сфері діяльності. Варто зазначити, що рівень знань іноземної мови залежить від рівня володіння мови, яку людина вважає для себе рідною, адже саме рідною мовою відбувається процес становлення вміння мислити.

Сучасне вивчення мови передбачає не лише розгляд її як засіб пізнання, необхідне також дослідження мовної освіти як способу організації та здійснення суспільного розвитку. В умовах змін, які відбуваються в суспільстві і в самій системі освіти розкривається онтологічний характер змін у мовній освіті; специфічні аксіологічні характеристики сучасної мовної освіти; епістомологічні основи мовної освіти в контексті оволодіння людиною рідною і нерідною мовами та праксиологічна спрямованість самої мовної освіти.

Багатоаспектність мовної дійсності і мовної політики взаємозв’язані. Значення мовної освіти як форми реалізації мовної політики держави зростає, оскільки вирішення мовних проблем повинно спрямовуватися на формування певного мовного стану суспільства. Так, збереження національної і мовної ідентичності не заперечують інші проблеми, що стосуються мови й мовної освіти.

Мовний підхід в освіті розкриває основу освіти, оскільки в ній відображаються всі процеси, які відбуваються в суспільстві (онтологічний аспект мовної освіти).

В умовах інформаційного суспільства на перший план висуваються інформація і знання мови залишається матеріальним носієм інформації.

Глобальні, політичні, економічні, культурні та міграційні процеси, що відбуваються в суспільстві, передбачають і зміну ставлення до мовної освіти, причому з урахуванням нових вимог, що не можливо без філософської рефлексії даної проблеми. Мовний освітній простір необхідно організовувати таким чином, щоб у ньому відображалася мовна політика, яка б сприяла зміцненню позицій рідної мови і також відкривала нові можливості для розвитку інших мов з урахуванням специфіки реальної мовної ситуації у світі.

Мова необхідна людині як дух народу, його світобачення, оскільки за допомогою її ми мислимо і спілкуємося. Ці функції мови є соціально найбільш важливими.

Проблемна ситуація полягає у протиріччі між невідповідністю адекватної концепції мовної освіти, практики мовного підходу, в освіті в умовах формування інформаційного суспільства і вступ нашої держави до глобального освітнього простору.

  Ерестично цінною методологічною основою аналізу умов і специфіки формування освітнього простору є єдність онтологічного (дослідження мовної освіти як сутності), аксіологічного (виявлення цінностей і умов їх змін в сучасному суспільстві), епістемологічного (обґрунтування специфіки оволодіння рідною та іноземними мовами в освітньому процесі), антропологічного (вивчення мови за її роллю для людини, призначення в життєдіяльності людини, функціями для розвитку людської особистості), праксеологічного підходу (шляхи перетворення мовної освіти як підсистеми освітньої практики).

Мовна освіта – одна із підсистем сфери освіти, в якій мова і освіта є як соціальні явища, що мають у своїй основі комплексний системний характер. Слід розуміти процес засвоєння систематизованих знань про знакові системи рідної мови та інших мов, які дозволяють здійснювати мовну діяльність, не обмежену власним мовним простором, з метою встановлення взаєморозуміння і формування умінь, взаємодії між представниками різних мов і культур, а також процес виховання засобами рідної та іноземних мов.

В умовах глобальної комунікації проблеми мовної освіти як мета освіти набувають особливої актуальності. Мова і мовна освіта формуються в певному соціальному контексті, згідно з яким мова реагує на зміни в суспільстві залежно від змін у змісті історичної епохи, а саме від характеру історичних обставин, за яких відбувається її функціонування. Слід зазначити, що розвиток особистості здійснюється за допомогою вивчення мови і в процесі засвоєння індивідом мови як засобу міжкультурної взаємодії і пізнання.

Філософія освіти є методологічною основою дослідження проблем сучасного мовного контексту освіти. Мовна освіта, а також і онтологічні проблеми, економічні, політичні й культурні, відображаються в змісті й способі суспільного життя. Процеси, які відбуваються в суспільстві, розкривають вимоги, що висуває суспільство до мовної освіти в певний період свого розвитку. По-перше, це аксіологічні вимоги, тобто яким чином мова як явище культури відображає систему цінностей, що існують у суспільстві і є актуальними для певної культури і як у мовній освіті існує співвідношення понять, що мають місце в різних культурах. По-друге, мова піде про епістемологічні вимоги : які способи фіксації усього перерахованого в тих або тих базових уявленнях, на яких здійснюється освоєння рідної та іноземних мов в процесі освіти. Важливим є також характер взаємодії мови, світогляду, мовної картини світу у зв’язку з вирішенням освітніх завдань, що стосуються оволодіння людиною нерідною(іноземною) мовою.

Соціально-історичні процеси в багатьох аспектах визначають свідомість людей, їх світогляд фіксується в мові носія кожної із багатьох мов, що відображають духовні якості народу.

Світорозуміння, як частина світогляду, містить у собі сукупність певних завдань і уявлень про світ, який стосується як сучасного, так і минулого та майбутнього.

Кожна національна мова – це особливий спосіб бачення світу, і чужа соціальна дійсність суперечить уже сформованому у людини світогляду. Об’єктивно, перед людиною з уже сформованими цінностями, національними забобонами й упередженнями, в новому для неї мовному середовищі виникає проблема переоцінки цінностей. При цьому її індивідуальне світорозуміння викликає складнощі в розумінні і прийнятті «чужого» світогляду в процесі соціальної взаємодії.

Для розуміння мовної картини світу необхідно спочатку вивчити співвідношення цих двох світорозумінь.

Однією з основних проблем при оволодінні іноземною мовою, для вирішення якої потрібна відповідна організація освітнього процесу, є зміна в свідомості людини картин світу, які по-різному відображені мовними засобами і несуть різне світоглядне навантаження. Рівень оволодіння нерідного мовного залежить від рівня оволодіння рідною мовою, якою людина вчиться мислити, і стандарти національного мислення природнім чином переносяться в систему стандартів мислення, які належать до нерідної мови, відбувається так званий процес транcкультурації виступає культурний полілог , в процесі якого «не повинно відбуватися повного синтезу, злиття, повного культурного перекладу, де культури зустрічаються, взаємодіють, але не зливаються. Процес виходить за межі мовної освіти. Мовна освіта як процес розкриття і поєднання світобачення має інтегративний характер, з урахуванням якого необхідно формувати навчальні програми, дозволяють адаптування одне світобачення до другого, розуміти, що різні мови сформовані на основі певних світоглядів.