К. е. н. Герасимчук О. Б.

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки,

м. Луцьк, Україна

ІНФОРМАТИЗАЦІЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ТА ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ПРОФЕСІЙНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ПЕДАГОГІВ

Нинішнє століття оцінюється як епоха становлення інформаційного суспільства, у якому ключову роль відіграють знання, інформація, технології та люди, які ними володіють. Формування світового інформаційного банку знань, передбачене програмою ЮНЕСКО до 2015 року, вимагає здійснення реформ освітньої галузі у більшості розвинених країн. На шляху формування демократичного суспільства такі реформи очікуються і в Україні. Сьогодні фактично закладається нова державна ідеологія і політика, відбуваються зміни у державних інституціях, народжуються нові соціальні стратегії. Зокрема, у цьому році прийнятий за основу законопроект №1187-2 «Про вищу освіту», який можна вважати системним проектом змін, що надасть можливість вивести українську вищу освіту на європейський шлях розвитку, зміцнити позиції українських вищих навчальних закладів на світовому ринку освіти та інновацій.

Очевидно, що в цих умовах вітчизняна освіта потребує педагогів нової формації, здатних модернізувати зміст своєї діяльності. Високий рівень вимог, що пред’являються суспільством і професійним співтовариством до педагогічної діяльності, актуалізує проблему формування професіоналізму діяльності та особистості викладачів вищої школи. Задоволення цих та інших вимог може здійснюватися за умови включення викладачів в різні системи перепідготовки та підвищення кваліфікації у сфері інформаційних технологій. Актуальність проблеми оновлення освіти сьогодні пояснюється також і стрімким поширенням різних інновацій, зокрема технологій дистанційного навчання, з одного боку, і недостатнім володінням ними педагогами, з іншого. Назріла нагальна потреба в удосконаленні кадрового ресурсу вищих навчальних закладів України.

Базові вимоги до класичного «очного» викладача сформульовані І.   М.   Подласим , включають високий рівень знань предметної галузі, вміння спланувати роботу, дидактичні, перцептивні та комунікативні вміння, здатність до емоційно-вольового впливу, вміння пізнавати та об’єктивно оцінювати педагогічні ситуації, не втратили своєї актуальності в умовах формування нової освітньої парадигми. Однак, вважаємо, що вимоги до викладача, якому доведеться працювати в сучасній освітній системі, зазнають трансформації під впливом стрімкого проникнення комп’ютерних та телекомунікаційних технологій у сферу навчання.

Особливо гостро постає ця проблема в умовах дуже поширеного нині, так званого, «змішаного» навчання ( blended learning ), під яким прийнято розуміти консолідацію традиційних засобів навчання – роботи в аудиторіях, з нетрадиційними, наприклад, обговоренням за допомогою електронних форумів та вебінарів . Експансія Інтернету, технології якого застосовуються у всіх формах навчання, призвела до того, що сьогодні можна уже сформулювати вимоги до викладача, необхідні для реалізації його нової функції – менеджера навчання. При комплексному використанні засобів інформаційно-комунікаційних технологій викладач може виступати у різній ролі – працювати як у безпосередньому контакті зі студентом, так і навчати опосередковано, використовуючи телекомунікаційні засоби та системи управління навчанням. Сучасний педагог покликаний створювати умови для самостійного навчання, виступати у ролі партнера, координатора, консультанта.

Забезпечуючи вирішення актуальних проблем викладання і питань методичного характеру, пов’язаних з нововведеннями в системі вищої освіти, Центром інноваційних технологій та комп’ютерного тестування Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки була складена програма курсу підвищення кваліфікації у сфері використання технологій дистанційного навчання.

Метою програми підвищення кваліфікації «Базові навички роботи у системі управління навчанням Moodle » є оволодіння навичками розробки, створення та опублікування дистанційних курсів у системі управління навчанням Moodle . Програма була реалізована у формі семінарів-тренінгів під час яких викладачі засвоїли методологічні засади дистанційного навчання, методичні аспекти формування дистанційного курсу, ознайомились із найпоширенішими системами дистанційного навчання, набули навичок використання навчальних та діяльнісних ресурсів Moodle та навчились здійснювати управління навчанням у віртуальному середовищі.

Практика реалізації такої програми показала загалом позитивний результат – 70 % слухачів протягом навчання сформували дистанційні курси або їх фрагменти. Зважаючи на дуже нерівномірний початковий рівень знань та навичок викладачів у сфері інформаційних технологій, вважаємо такий показник досить вагомим. Окрім позитивних результатів та високого рівня зацікавленості до нових форм діяльності, виявлено і ряд психолого-педагогічних проблем специфічної діяльності викладачів у віртуальному освітньому середовищі. За таких умов значно зростає фізичне та психологічне навантаження на викладача, окрім того, викладач потрапляє у нормативно-правовий вакуум – відсутні виробничі норми його праці та не визначений його статус, і це значно знижує рівень мотивації до використання інноваційних технологій у професійній діяльності.

Вважаємо, що змінити таку ситуацію, можна шляхом переорієнтації професійної свідомості та мислення викладача на нові нестереотипні моделі педагогічної діяльності. Для того, щоб педагог був готовий до сприйняття усіх інновацій, які з’являються у нових соціально-педагогічних умовах, необхідне систематичне оновлення знань та підвищення кваліфікації у сфері технологій дистанційного навчання. На нашу думку, це допоможе викладачу позбутися застарілих поглядів, зробить його більш адаптованим до зовнішніх змін, що забезпечить відповідність тим специфічним вимогам, які дозволять викладачу ефективно функціонувати в сучасному насиченому інформацією, комунікаціями та технологіями освітньому середовищі.