К. і. н. Єремєєва І. А.

Дніпропетровський університет імена Альфреда Нобеля, Україна

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ЗАХІДНОЇ ПОЛІТОЛОГІЇ ЩОДО   СУТНОСТІ   БЮРОКРАТІЇ

Проблеми вивчення бюрократії як явища соціально-політичної сфери обумовлені невизначеністю самого об’єкта дослідження. Вперше систематизований аналіз бюрократії був наданий німецьким соціологом М. Вебером. Він сформулював концепцію трьох типів легітимної держави: легального (раціонального), традиційного, харизматичного. Кожний тип влади визначається мотивами підпорядкування та характером легітимності, що визнаються керованими індивідами. Раціональне панування засноване на визнанні обов’язковості легальності носія влади та підпорядкованості усіх учасників організації системі безособових абстрактних правил, що можуть змінюватися відповідно до визначених процедур. Традиційний тип легального панування здійснюється бюрократичним управлінським апаратом, що наділений наступними ознаками: чиновники обіймають посаду відповідно до добровільної угоди, особисто вільні та підпорядковані владі тільки в тому, що стосується посадових зобов’язань; кандидати на посади відбираються відповідно до їх кваліфікації на конкурсній основі та мають бути компетентними не тільки у сфері своїх професійних посадових обов’язків, але також і у галузі норм, правил і процедур діяльності бюрократичної організації в цілому; ієрархія організації бюрократичної структури засновується на твердо встановлених принципах посадової субординації; чиновник віддалений від володіння засобами управління та не привласнює свою посаду, винагородою є фіксована грошова платня із правом на пенсію [1].

Вебер зазначав, що поширення бюрократії, зокрема і в політичні сфері, викликано передусім тим, що вона ефективніша ніж інші форми управління. Надійність, швидкість, дисципліна, передбачуваність, знання управлінського процесу та уніфікованість, субординація, спеціалізація, мінімізація конфліктів, економічність – все це, за переконанням М. Вебера, досягає найбільшого розвитку в бюрократичній організації. Також, бюрократична організація є найбільш раціональним інституціональним утворенням для вирішення складних задач управління сучасним суспільством, основою раціональності є безособовість її функціонування, що є гарантією від свавілля конкретних виконавців. В цілому концепція Вебера втілює ідеальну модель раціональної бюрократії, яка розглядається як технічно найефективніше знаряддя управління, що перевершує своїми якостями управлінські апарати інших типів.

В той же час, Вебер наголошував на тому, що управління сучасною державою не може спиратися на ідеальну бюрократичну модель. В реальній політичній системі бюрократія представляє собою не просто безособовий апарат управління, але і особливу соціальну групу із власними поглядами та ціннісними орієнтаціями, яка досить часто, прикриваючись інтересами держави, відстоює власні інтереси, які включають, передусім, зацікавленість в зменшенні значення парламенту та розширення сфер впливу самого бюрократичного апарату [2, с. 34] .

Концепція Вебера була розвинена А. Гоулднером, М. Кроз’є, Р. Мертоном. Центральними проблемами їх досліджень стали функції та структури бюрократичних організацій. В цілому послідовники Вебера формують нову «реалістичну» теорію бюрократії, яка містить поряд з раціональними моментами ірраціональні. Основний акцент у дослідженнях зазначених вище вчених робився не стільки на функціях, які виконує бюрократія, скільки на її дисфункціях. Так, у 40-ві роки XX ст. американський соціолог Р. Мертон піддав різкій критиці веберівську теорію бюрократії. Він показав, що ті риси бюрократії, які описував М. Вебер, розмиті і дисфункціональні, що бюрократія служить не суспільству, а собі, що орієнтацію на загальні інтереси бюрократія підмінює орієнтацією на власні корпоративні інтереси, що для неї є характерними антиінтелектуалізм, вороже ставлення до науки, відсутність об'єктивного аналізу, догматизм, секретність, що доцільна ієрархія підміняється культом начальства, корпоративізмом, неформальними зв’язками.

В західних теоріях бюрократії одним із найважливішіших є питання про легітимізацію бюрократичної влади. Гоулднер розрізняє два типи бюрократії – представницьку (спирається на знання та вміння) та авторитарну (застосовує для зміцнення своєї влади різноманітні санкції). Американський дослідник Ч. Міллс визначає «правлячу еліту» як союз промислової, політичної та воєнно-бюрократичної еліт [3].

Аналіз основних теоретичних підходів до вивчення проблем бюрократії дозволяє стверджувати, що проблема вивчення бюрократії має міждисциплінарний характер, основою для створення теорій бюрократії ХХ ст. слугує теорія раціональної бюрократії М. Вебера, більшість наступних теорій являють собою підходи, що поєднують основи веберівського трактування бюрократії з критикою її абсолютизації. В цілому бюрократичні теорії доповнюють одна іншу, що сприяє всебічному розумінню поняття бюрократії.

Список використаних джерел:

1.              Вебер М. Типы господства [Електронний документ] / М. Вебер. - Режим доступу: http://www.e-reading.mobi/bookreader.php/10808/Veber_-_Tipy_gospodstva.html

2.              Масловский М. В. Политическая социология бюрократии / М. В. Масловский. – М.: Tempus, 1997. – 211 с.

3.              Политическая социология: учебник для вузов / под ред. Ж. Т. Тощенко. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 495 с.