Трофименко Г. С.

Національна металургійна академія України, м. Дніпропетровськ

АНАЛІЗ ФУНКЦІОНУВАННЯ ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ЯК СКЛАДОВОЇ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ КРАЇНИ

Головною метою функціонування будь-якої країни є здоров’я її громадян, підтримувати яке здатна ефективно функціонуюча система охорони здоров’я.Населення з високим станом здоров’я має важливе значення для конкурентоспроможності та продуктивності країни. Людина з високим рівнем стану здоров’я може реалізовувати свій потенціал та працювати більш продуктивно. Тому для економічного зростання країни, перш за все необхідно мати добре налагоджену систему охорони здоров’я, на ефективне функціонування якої впливає багато факторів та показників, кожен з яких є специфічним для кожної країни та регіону. Раціональна політика держави в галузі охорони здоров’я має враховувати існуючі відмінності та регіональні диспропорції.

Слід зазначити, що системи охорони здоров’я відрізняється в різних країнах і залежать від певних чинників: економічних, демографічних, соціальних, екологічних, історичних, географічних, політичних, культурних та багатьох інших. Але не дивлячись на відмінності устрою системи охорони здоров’я, доцільним є проведення порівняльного аналізу функціонування галузі по різних країнах.

Для оцінки функціонування галузі охорони здоров’я необхідним є аналіз таких складових, як забезпечення населення лікарнями та лікарями, співвідношення чисельності лікарів та середнього медичного персоналу, забезпеченість населення стаціонарними ліжками та середня тривалість перебування на ліжку та ін. Оскільки важливою є роль держави у розвитку даної галузі, тому необхідним є визначення загальних витрат на охорону здоров’я та державних витрат у відсотку від загальних витрат на галузь.

Порівняльний аналіз оцінки функціонування галузі охорони здоров’я проведено по Україні, Європейському регіоні, країнам ЄС та СНД на основі бази даних, представленої  Центром медичної статистики Мiнiстерства охорони здоров’я України [1]. Також проаналізовано динаміку зміни цих показників по Україні.

Важливим фактором ефективного функціонування галузі охорони здоров’я є забезпеченість населення лікарнями, а також лікарняними ліжками. Не дивлячись на те, що кількість лікарень в Україні з 1990 до 2010 року скоротилась на 28 , рис. 5, кількість стаціонарів на 100 тис. населення по Україні у двічі більша ніж в країнах ЄС, на 38,5 більша ніж у Європейському регіоні та на 14 перевищує середнє значення країн СНД, рис. 1. Забезпеченість ліжками на 100 тис. населення (при скороченні ліжкового фонду в Україні майже на 31  на кожні 100 тис. населення, рис. 6) більше аналогічного показника у Європейському регіоні, країнах ЄС та СНД на 27 , 42 та 11 відповідно, рис. 2.

Слід відмітити, що кількість лікарів на 100 тисяч населення в Україні більше аніж у країнах ЄС та Європи на 5 та 6 відповідно (рис. 3), при тому, що середня тривалість госпіталізації (12,5 днів) перевищує середньоєвропейські показники в 1,54 рази країн ЄС та в 1,36 разів країн Європи, рис. 4. Слід також зазначити, що кількість лікарів у 2010 році у порівнянні з 1990 зменшилась на 21 , але вже у 2011 році значно збільшилась та складала 493 тисячі осіб, що пов’язано з певними інституційними змінами у галузі (рис. 7). Терміни перебування у стаціонарі за весь період скоротились лише на 24 (рис. та 8), при тому що за останні декілька років ситуація майже не змінилась. Це свідчить про те, що в країні й досі діє застаріла система, яка є не тільки неефективною в ринкових умовах, а ще й призводить до деформації медичної галузі у цілому.

Рис. 1. Забезпеченість лікарнями на 100 тис. населення у 2010 році

Рис. 2. Забезпеченість лікарняними ліжками на 100 тис. населення у 2010 році

Рис. 3. Забезпеченість лікарями на 100 тис. населення у 2010 році

Рис. 4. Середня тривалість перебування у стаціонарі на 2010 рік, днів

Рис. 5. Динаміка зміни кількості лікарняних закладів по Україні за період 1990–2010 роки, тис. одиниць

Рис. 6. Забезпеченість лікарняними ліжками населення України (на 100 тис. населення) за період 1990–2010 роки

Рис. 7. Забезпеченість лікарями по Україні за період 1990–2011 роки,

Рис. 8. Динаміка зміни середньої тривалості перебування хворого у стаціонарі по Україні за період 1990–2010 роки, днів

За останні роки обсяги фінансування галузі охорони здоров’я в Україні істотно збільшилися, але незважаючи на це, недостатнє фінансування все ще вважається однією з основних проблем галузі. Як свідчать дані [1] загальні витрати на галузь охорони здоров’я складають приблизно 8 ВВП, що характерно і для багатьох країн Європи та ЄС, рис. 9. Але співвідношення державних і недержавних джерел фінансування в Україні (наряду з країнами СНД) є одним з найгірших на Європейському контингенті, рис. 10.

Рис. 9. Рис. 9. Загальні витрати на галузь охорони здоров’я у 2011 році, % ВВП

Рис. 10. Державні витрати за галузь охорони здоров’я, % від загальних витрат на галузь охорони здоров’я

Виходячи з проведеного аналізу можна сказати, що на даний час діючі механізми управління структурами сфери охорони здоров’я не забезпечують ефективногофункціонування галузі, що виражається у низькому фінансуванні та нераціональному використанні наявних ресурсів, неефективності структури медичного обслуговування, низької якості медичної допомоги та ін. Все це призводить до того, що населення не забезпечується належною якістю та рівнем медичної допомоги.

Наразі існує необхідність кардинального оновлення поглядів щодо державного регулювання у галузі охорони здоров’я, раціональної організації її структур, що має базуватись на застосуванні нових методів та підходів, а також розробці або адаптації вже існуючих економіко-математичних моделей, придатних для практичного використання у розвитку галузі охорони здоров’я саме в умовах України.

Для ефективного розвитку галузі охорони здоров’я в Україні необхідні її поглиблені дослідження як на державному, так і на регіональному рівні. Також, ефективне функціонування галузі охорони здоров’я залежить від якості та своєчасності прийняття управлінських рішень щодо поліпшення рівня надання медичної допомоги та визначення перспективних напрямів розвитку галузі і, як наслідок, покращення стану здоров’я населення. Підвищення гнучкості та точності управлінських рішень можливе лише за наявності ефективного інструментарію, який дозволяє моделювати процеси формування раціональної організації розвитку структур галузі охорони здоров’я та здійснювати їх аналіз та оцінку. В результаті чого, необхідним є формування комплексу стратегічних цілей, які враховуватимуть специфічні ознаки функціонування галузі саме в умовах нашої країни та впровадження заходів, що дозволять покращити діяльність галузі охорони здоров’я в Україні.

Список використаних джерел:

1. Українська База Медико-Статистичної Iнформацiї «Здоров’я для всіх» за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я [Електронний ресурс] /  Центр медичної статистики Мiнiстерства охорони здоров’я України . – Режим доступу: http://www.medstat.gov.ua/ ukr/normdoc/vooz.html