Хомяк О. Д.

Науково-технічний комплекс статистичних досліджень м. Київ, Україна; Головне управління статистики у Волинській області,  м. Луцьк, Україна

ДОСЛІДЖЕННЯ СУЧАСНОГО СТАНУ І ПЕРСПЕКТИВ РОЗВИТКУ РИНКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ

Стан економіки, продовольча безпека країни та відповідне наповнення ринку товарами власного виробництва значною мірою залежить від рівня розвитку і стабільного функціонування аграрного сектору економіки. Беручи до уваги значний ресурсний потенціал України, доцільно припустити, що вітчизняні сільськогосподарські виробники спроможні забезпечити потреби населення в продуктах харчування. Проте, існуючий рівень розвитку сільського господарства ще недостатній, а обсяги виробленої продукції не досягли того рівня, коли можна стверджувати про продовольчу безпеку держави.

Продовольча безпека визначається рівнем і динамікою споживання продуктів з розрахунку на одну особу населення країни. Середньодобова пожива цінність раціону українця у 2012 році становила 2954 ккал, що на 18,2 перевищує граничний критерій у 2500 ккал (рис. 1). Порівняно із 2011 роком споживання калорій населенням України зросло на 0,1 .

Рис. 1. Динаміка калорійності середньодобового споживання продуктів харчування населенням України у розрахунку на одну особу

(Джерело: [1])

В країнах Євросоюзу цей показник становить приблизно 3500 ккал. Проте, головна проблема – це неповноцінна якісна структура харчового раціону. Україна відстає у фактичному споживанні від раціональної норми: молока і молокопродуктів – на 46 , плодів, ягід і винограду – на 42 , м’яса і м’ясопродуктів – на 36 , риби та рибопродуктів – на 33 .

На продовольчі цілі в Україні населення витрачає понад 50 сімейного бюджету [3] при його 60-ти відсотковому граничному критерії (у країнах Європи – 15–20 і 8–10 у США).

В сучасних умовах держава повинна орієнтуватися на такий рівень виробництва власних продовольчих товарів, який би забезпечив науково обґрунтовані норми споживання основних продуктів населенням. Якщо економіка буде зорієнтована на збільшення частки імпорту, то це може підірвати стійкість внутрішнього ринку, і, як наслідок, поставити під загрозу весь аграрний сектор економіки.

Однією з перешкод на шляху забезпечення населення достатньою кількістю продуктів харчування є відсутність прозорого ринку сільськогосподарськоїпродукції, де виробники могли б у будь-який час за прийнятною для усіх ціною реалізувати власну продукцію. Тому на теперішній час товаровиробників більше турбує не те, скільки і чого виробити, а що з виробленими товарами робити далі.

Характерною особливістю ринку сільськогосподарської продукції є те, що предметом купівлі-продажу тут виступає сільськогосподарська продукція не лише як продовольство, але і як сировина для інших галузей виробництва. Тому постає необхідність створити такий ринок, який би дав можливість всім учасникам цього ланцюга задовольнити свої потреби: населенню придбати необхідні продукти харчування, а переробникам – отримати засоби виробництва для подальшої переробки.

В економічній літературі широко вживається поняття аграрного ринку, яке часто ототожнюється з поняттям ринку сільськогосподарської продукції. Однак зміст аграрного ринку значно ширший, оскільки охоплює не лише сферу торгівлі продовольством, а й забезпечення сільського господарства та харчової промисловості засобами виробництва, економічні взаємовідносини між учасниками вертикальних і горизонтальних зв’язків у системі АПК та за її межами, тобто має комплексний характер. Основними його суб’єктами є виробники сільськогосподарської продукції, її заготівельники та переробні підприємства. Усвідомлення цього важливе для розуміння процесу регулювання аграрного ринку, яке, по суті, передбачає регулювання економічних взаємовідносин у всіх їх формах саме між цими суб’єктами ринкової активності [2].

Ринок продовольчих товарів пройшов довгий шлях від примітивних ярмарків до сучасних організованих ринків, для яких характерне постійне оновлення та підвищення якості продукції, поповнення товарного асортименту, задоволення попиту покупців, незважаючи на неослаблений вияв конкуренції. Риноксільськогосподарської продукції – це насамперед, конкурентне середовище, в якому кожен учасник бажає отримати зиск і, зазвичай, вигода одних стає втратою для інших, до того ж конкурент намагається витиснути суперника.

Структуризація сучасного ринку сільськогосподарської продукції у взаємодії всіх його учасників показана на рис. 2.

Ринок сільськогосподарської продукції слід розглядати як механізм у якому функціонують відносини відчуження-привласнення, як механізм реалізації власності у формі сільськогосподарської продукції. Тобто він є внутрішньою організацією товарно-грошових відносин і характеризує його найглибшу сутність як економічний інститут власності, що через системну форму відносин привласнення може бути відчужена.

Використовуючи цей підхід можна стверджувати, що ринок сільськогосподарської продукції – це система економічних відносин, яка регулює та забезпечуєвиробництво продукції аграрного сектору економіки та рух товару до споживача у сфері обміну і формується з участю різних інституцій.

Рис 2. Взаємодія учасників ринку сільськогосподарської продукції

(Джерело: [2])

В ході інтеграції України в Європейське співтовариство, відбулося витіснення вітчизняних продуктів імпортними, що часто веде за собою монополізацію окремих сегментів ринку. Разом з тим, не можна однозначно стверджувати про негативний вплив цього процесу, адже для того, щоб мати можливість виходу на закордонні ринки українські виробники змушені були покращити якість своєї продукції до відповідного рівня.

Для існування потрібного аграрного ринку необхідно створити надійну систему його підтримки і регулювання, а також розширену інфраструктуру. Створення цих вагомих чинників – завдання безпосередньо держави, адже жодна приватна структура не в змозі об’єктивно здійснювати подібну функцію.

Державне регулювання має забезпечувати компромісне вирішення проблем, які безумовно будуть виникати в процесі діяльності сільськогосподарського ринку, так як цілі учасників можуть конфліктувати між собою. Виробники сільськогосподарської продукції зацікавлені в підвищенні ціни на їх товар та зниженні податків, населення ж – у зниженні ціни і доступності якісних продуктів, держава – в наповненні бюджету шляхом оподаткування тих же виробників.

Основною метою створення конкурентоздатного ринку сільськогосподарської продукції є:

- забезпечення населення України екологічно чистою, якісною, доступною за ціною сільськогосподарською продукцією, згідно з науково обґрунтованими нормами;

- забезпечення реалізації продукції за ціною, що дає змогу виробникам отримати прибуток;

- забезпечення умов для підвищення конкурентоспроможності продукції та визначення стратегічних галузевих пріоритетів.

Завдання ринку сільськогосподарської продукції полягає у наступному:

- створення системи моніторингу ринків АПК для систематичної оцінки наявних ресурсів продовольства та виявлення напрямів імовірного перерозподілу потоків;

- використання прозорих каналів збуту сільськогосподарської продукції;

- розвиток інфраструктури на всіх рівнях ринкової діяльності.

Основними напрямами розвитку сільськогосподарського ринку є: формування справедливої і ринково орієнтованої системи торгівлі сільськогосподарською продукцією; жорсткість правил торгівлі і прийняття специфічних зобов’язань в сфері підтримки сільського господарства і його захисту для корегування і запобігання обмежень на світових сільськогосподарських ринках; істотне поліпшення умов доступу до ринку.

Список використаних джерел:

1. Звіт про стан продовольчої безпеки України у 2012 році [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.me.gov.ua/file/link/218867/file/zvit.doc‎

2. Горбонос Ф. В. Економіка підприємств: підручник / Ф. В. Горбонос. – К.: Знання, 2010. – 463 с.

2. Статистичний щорічник «Волинь 2012»: стат. збірник / за ред. В. Ю. Науменка; Головне управління статистики у Волинській області. – Луцьк, 2013. – 522 c.