Зацепило А. І.

Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара, Україна

ОЦІНКА ПІДТРИМКИ ВИРОБНИКІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ В УКРАЇНІ

В умовах обмеженості бюджетних коштів перед державою постає завдання найбільш ефективного їх використання у всіх напрямах, у тому числі й щодо вироблення найбільш ефективної аграрної політики. Для оцінки результатів втручання держави науковцями та практиками у всьому світі застосовуються показники, які засновані на порівнянні сформованих внутрішніх цін на сільськогосподарську продукцію з світовими цінами на аналогічних ринках. Для оцінки і зіставлення аграрної політики у різних країнах світу з 1987 р. ОЕСР застосовує показник PSE.

 PSE (producer support estimate) – оцінка підтримки виробника – показник, який включає оцінку широкого кола заходів державної підтримки аграрного сектора: як явні субсидії, так і непрямі податки. Процентна (PSE ) оцінка підтримки виробника розраховуються в такий спосіб:

, (1)

де: Pid – внутрішня ціна виробника продукції i; Pir – світова ціна на продукцію i; Si, Ti – прямі субсидії і податки при виробництві продукції; SPidQi – вартість реалізованої продукції у внутрішніх цінах [1].

Протягом 2001–2012 рр. спостерігалося зниження частки підтримки сільськогосподарських виробників в Україні з 6,39 (2001 р.) до 1,4 (у 2012 р.) [1; 3]. Також відбулися зміни у структурі такої підтримки.

При дослідженні структури підтримки виробників сільського господарства (PSE) в Україні виявлено, що з 2001 р. по 2012 р. зросла частка компенсаційних витрат на 45 (з 23 – у 2001 р., до 68 – у 2012 р.), зменшилася частка витрат від обсягу продукції на 9 (з 40 – у 2001 р., до 31 – у 2012 р.), проте чисельно показники зросли у порівнянні із 2001 р. (рис. 1).

Основний обсяг даної підтримки базується на «втраченому» доході бюджету із застосуванням специфічного порядку використання податку на додану вартість (ПДВ), необхідного до сплати виробниками сільськогосподарської продукції, а також її переробниками.

2001 рік  2012 рік

Рис. 1. Структура підтримки виробників сільськогосподарської продукції в Україні у 2001 та 2012 рр.

(Джерело: складено за даними [2; 3])

Податкові преференції для виробників сільськогосподарської продукції є ще одним видом підтримки, заснованої на «втраченому» доході бюджету. Виплати на тонну продукції, на гектар і на голову тварин, також колишні важливими інструментами підтримки, у розглянутий період були незначні. Швидше за все, це тимчасовий тренд, викликаний ситуацією жорсткої бюджетної економії, ніж навмисний перегляд інструментів підтримки.

Україна також використовує ряд інструментів з підтримки ринкових цін, які включають в себе тарифний захист, заходи нетарифного регулювання торгівлі і різні заходи з регулювання внутрішніх цін, такі як мінімальні (довідкові) закупівельні ціни, прямі державні закупівлі і позики під заставу зерна.

Вважається, що пряма компенсація витрат більшою мірою призводить до диспропорцій на ринку. Компенсаційні витрати (такі як компенсація ПДВ) залежать від обсягу витрат виробництва, проте не залежать від його ефективності. Переважання компенсаційно-витратного підходу до розподілу фінансових ресурсів є недоліком системи підтримки сільськогосподарських товаровиробників [4]. Такий механізм розподілу підтримки практично не пов’язаний з показниками ефективності діяльності підприємств. Це призводить до того, що кошти використовуються нераціонально і фактично покривають тільки витрати на виробництво продукції, не забезпечуючи розширене відтворення.

Звернувшись до досвіду підтримки аграрного сектору інших країн (Бразилія, Аргентина), що передбачає фінансування виробництва окремих культур, а не підприємств, доцільно приділяти більшу увагу «стратегічним» для країни культурам. Крім того, у цих країнах виплачуються кошти тим господарствам, які виводять землю з обороту (при перевиробництві продукції), охороняють навколишнє середовище, контролюють вивезення на поля органічних добрив, стан та якість ґрунтів і т. д.

За результатами дослідження, доцільно було б запровадити в Україні економічно обґрунтований механізм розподілу підтримки аграрного сектору з урахуванням сукупності показників, які залежать від ціни, товарності та прибутковості реалізованої продукції, що впливають на фінансовий результат господарювання. Додаткову підтримку необхідно надати сфері наукових досліджень у АПК, навчань фермерів, інфраструктурі сільського господарства. Саме підтримка цієї сфери має найбільший вплив на конкурентоспроможність продукції та підвищення її продуктивності.

Список використаних джерел:

1. Agricultural Policy Monitoring and Evaluation 2011: OECD Countries and Emerging Economies (офіційний сайт Організації економічного співробітництва та розвитку) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.oecd.org 

2. Agricultural Policy Monitoring and Evaluation 2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.keepeek.com

3. Agricultural Policy Monitoring and Evaluation 2012: OECD Countries and Emerging Economies (офіційний сайт Організації економічного співробітництва та розвитку) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.oecd.org

4. Латинін М. А. Оцінка рівня державної підтримки аграрного сектора за допомогою конвенційних методів / М. А Латинін. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.academy.gov.ua/ej/ej1/txts/LATININ.htm