V Международная научно-практическая конференция молодых ученых и студентов «Стратегия экономического развития стран в условиях глобализации» (14 февраля 2014 года)

К. е. н. Редько В. Є., Заболотня Д. І.

Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара, Україна 

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕТІНІЗАЦІЇ ТУРИСТИЧНОГО БІЗНЕСУ

Розвиток туристичного бізнесу як багатогалузевого комплексу країни став одним із значних джерел доходів не тільки для суб’єктів підприємницької діяльності, а й для держави. Так, за даними представників Світової ради загальний внесок туристичної сфери до ВВП України становить 92,1 млрд грн, при цьому прямі витрати туристів склали 24,6 млрд грн або 26,7 [1, с. 6]. Нажаль, сьогодні офіційна статистика не може дати повної картини доходів і прибутків туристичної галузі, оскільки тінізація малого бізнесу зростає, що негативно впливає на соціально-економічні процеси в суспільстві. Ця проблема вимагає ґрунтовних досліджень причин виникнення й розвитку тіньової економіки та розробки ефективних заходів з детінізації туристичного бізнесу, що і стало метою цієї роботи.

Проблемам детінізації економіки приділяли увагу багато вчених, як зарубіжних (П. Гутман, М. Олсон), так і вітчизняних  ( Ф. Зінов’єв, Н. Бокун, В. Ісправников, Ю. Латов та ін.), проте туристичний бізнес поки що залишився поза їх увагою. Проведення таких досліджень ускладнюється тим, що тіньова економіка, пронизуючи макро- і мікроструктуру економіки, виступає її складовою і випадає з поля дії економічних законів. Визнано, що активне функціонування тіньового сектору викликає низку серйозних проблем, серед яких [2, с. 3]:

- руйнування фіскальної (податкової) бази, необхідної для виконання державою своїх функцій;

- утиск офіційної економіки накладає обмеження на можливості розширення виробництва, а отже, і економічного зростання країни;

- поступове залучення до легальної економіки відверто кримінальних грошей;

- великі обсяги тіньової економіки та високий рівень корупції, як наслідок, негативний вплив на інвестиційну привабливість країни.

Отже, державне регулювання детінізації туристичного бізнесу повинно ґрунтуватися на істотному зниженні рівня тінізації за рахунок створення сприятливихумов для залучення нелегальних капіталів до «чесного» бізнесу в туризмі шляхом затвердження державної стратегії, яка має бути побудована на принципах комплексності (забезпечення більшості потреб підприємств туристичної галузі), системності (забезпечення взаємозв’язку всіх елементів інфраструктури підприємств сфери туризму); розподілу (перенесення частини функцій з підтримки туристичних підприємств на рівень автономії, а також залучення до участі в реалізації програми підприємницьких кіл, громадських об’єднань і спілок підприємців), як зазначає О. А. Поліщук [3, с. 12]. Доцільність затвердження такої стратегії має бути обґрунтована в Указі Президента України «Про першочергові заходи щодо детінізації економіки та протидії корупції», розпорядженні Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану заходів щодо детінізації доходів та відносин у сфері зайнятості населення» та подібних регіональних документах, які в свою чергу мають бути переглянуті і доповнені з метою максимальної дієвості та функціональності. Основними напрямами впровадження стратегії детінізації економіки у сфері туризму повинні стати:

- сприяння розвитку й конкурентоспроможності національного туристичного продукту;

- створення, модернізація та реконструкція туристичної інфраструктури відповідно до міжнародних стандартів якості;

- повноцінне використання за призначенням інфраструктури, що залишилися після проведення Євро-2012;

- активізація внутрішнього й іноземного туризму шляхом позиціонування туристичних маршрутів Україною на міжнародному й національному ринках;

- вдосконалення нормативно-правової бази в галузі туризму;

- створення сприятливого для розвитку туризму податкового, валютного, митного, прикордонного та інших видів контролю;

- залучення національних та іноземних інвестицій у розвиток туристичної індустрії на пільгових умовах;

- контроль якості туристичних послуг згідно з ДСТУ;

- визначення порядку управління державною власністю в галузі туризму;

- створення однакових можливостей на ринку туристичних послуг для суб’єктів підприємництва незалежно від форм власності;

- сприяння розвитку конкуренції;

- підтримка створення, функціонування й розвитку туристичних центрів, кластерів, дестинацій.

Таким чином, реалізація запропонованих заходів забезпечить прогресивні позитивні зміни в туристичній сфері діяльності й сприятиме підвищенню її ефективності.

Список використаних джерел :

1. Travel & Tourism Economic Impact 2012 Ukraine / World Travel & Tourism Council. – London 2012. – 24 с.

2. Детінізація особистих доходів громадян // В. Нанівська, О. Ремига, Н. Мартиненко / Проект «Позиція громадськості щодо урядових пріоритетів та інституціоналізація урядових консультацій з громадськістю у процесі формування державної політики в Україні». – Міжнародний центр перспективних досліджень, 2004. – 56 с.

3. Поліщук О. А. Державне регулювання детінізації туристичного бізнесу: автореф. на здобуття вченого ступеня канд. екон. наук.: спец. 08.00.05 «Економіка та управління національним господарством» / О. А. Поліщук. – Запоріжжя, 2009. – 21 с.