К.е.н. Макеєва О.А.
Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, Україна
ЦІННІСТЬ ЖИТТЯ ЯК КРИТЕРІЙ УСПІХУ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ КРАЇНИ
Сучасна економічна наука може дати відповіді на більшість важливих для розвитку світової економіки питань. Зокрема, це проблеми визначення вартості людського життя. Сьогодні відношення до учених-економістів неоднозначне. Їх висміюють за двозначність висновків, неадекватність прогнозів і моделей. Проте, за останні десятиріччя економічна наука добилася величезного прогресу і знати про її останні досягнення корисно. Дж. М. Кейнс говорив, що ідеї економістів і політичних філософів – правильні вони чи ні – володіють куди більшою силою, чим прийнято вважати. Насправді саме вони управляють світом. Практики, які вважають себе вільними від впливу таких ідей, насправді є рабами якого-небудь давно забутого економіста [1].
Соціальна психологія підтверджує, що люди часто приймають рішення, спираючись на стереотипи, що сформувалися з повсякденного досвіду і інформації, яка була отримана з різних, необов’язково надійних, джерел. Перевага наукового підходу є у тому, що він дозволяє чітко сформулювати структуру цих стереотипів і зіставити їх з наявними даними. Часто економічні стереотипи не витримують такої перевірки, оскільки вони не є внутрішнє логічно погодженими, або не збігаються із результатами емпіричних досліджень. Такі стереотипи можна назвати економічними міфами, які існують не лише в Україні. Але саме у нас вони особливо багаточисельні та впливові. В кінці 1980-х років великі надії наших громадян були пов’язані із західною економічною наукою. Тоді здавалося, що варто лише замінити марксистську політекономію на «Економікс», як в країні відразу настане загальне благоденствування. Ці завищені сподівання обернулися жорстоким розчаруванням, і після невдач 1990-х років велика частина населення переконалася, що західна економічна наука часто непридатна до пострадянських країн. Проте економічна наука не обмежується теоріями столітньої давності. Для нас важливі якраз новітні досягнення економічної теорії, що з’явилися завдяки дослідженням ситуацій, пов’язаних з недосконалістю ринків, корумпованістю і неефективністю влади.
Сьогодні в роботах багатьох економістів взагалі присутні такі абстрактні поняття, як зростання ВВП, зниження інфляції, індексу Херфіндаля-Хиршмана та інші. Створюється таке враження, що це і є головні цілі економічної науки. Проте, за цими показниками стоїть добробут кожного з нас. Економіка необхідна лише тоді, коли вона дає можливість конкретній людині уникнути матеріальних позбавлень, вирішити проблеми бідності, голоду та хвороб. Багаточисельні дослідження показують, що з цими труднощами можна впоратися лише за рахунок економічного зростання.
Економічний добробут, виміряний у ВВП на душу населення, цінний не сам по собі, а тому, що саме в багатих країнах удається впоратися з голодом та хворобами, добитися розвитку науки, освіти та культури. Зараз навіть найбідніші громадяни США живуть краще за середніх американців початку XX ст. і набагато краще громадян країн, що розвиваються. Цінність людського життя як така є одним з індикаторів економічного розвитку і її цілком можна виміряти. Уявляється, що цінність життя і є найголовнішим критерієм успіху економічного розвитку країни.
Безумовним є той факт, що людське життя безцінне. І спроби визначити вартість людського життя у грошах на перший погляд здаються аморальними. Проте відсутність таких оцінок може привести до ще більших соціальних і етичних проблемам. Наприклад, як визначити, скільки потрібно платити родичам загиблих в бойових діях, або в результаті терористичних актів, скільки не жаль витратити, аби скоротити смертність у дорожньо-транспортних випадках, на пожежах та в результаті нещасних випадків і так далі. Уявлення про безцінність людського життя часто обертається його безкоштовністю. І родичі загиблих не отримують майже нічого, а проекти, які могли б понизити рівень смертності, вважаються дуже дорогими. Держава і суспільство вважають за краще витрачати гроші на інші важливі цілі. Але що кінець кінцем може бути важливіше за наше власне життя і як оцінити, скільки коштує життя? Можна припустити, що вартість життя дорівнює величині «людського капіталу», рівного, у свою чергу, доданій вартості, яку людина виробляє за все своє життя. Крім того, з цієї теорії виходить, що життя одного мільярдера коштує стільки ж, скільки життя всіх жителів невеликого міста, разом узятих. Проте такий підхід здається не лише образливим, але і поверхневим з точки зору економічної науки. Людина – це не лише те, що він виробляє. Ми живемо не для того, щоб працювати, а працюємо для того, щоб жити. Професійна діяльність – це лише невелика частка життя, тому і вартість життя має бути набагато вище за «людський капітал».
Аби з’ясувати, наскільки ми самі цінуємо своє життя, була розроблена інша, більш обґрунтована методологія. В останні 20–30 років економісти різних країнпровели десятки досліджень, намагаючись оцінити так звану «вартість середньостатистичного життя». В основі цієї методології лежить аналіз реальних рішень, при прийнятті яких люди зважують вартість свого життя. Ціну життя можна обчислити, знаючи, наприклад, наскільки дорожче коштують безпечніші автомобілі порівняно із звичайними, або наскільки вище заробітна платня в тих, хто працює на небезпечному виробництві.
Для оцінки вартості середньостатистичного життя необхідні дуже добрі мікроекономічні показники, тому недивно, що переважна більшість робіт була проведена у США. Результати досліджень американського ринку праці показують відносно невеликий розкид оцінок – від $4 млн до $9 млн (у цінах 2000 р.) за одне життя [2]. Аналогічні оцінки виходять і при аналізі рішень про покупку автомобілів, про встановлення протипожежного устаткування, при купівлі нерухомості із врахуванням екологічної ситуації та інше. Надійність цих оцінок настільки висока, що уряд США використовує методологію визначення вартості життя при ухваленні рішень про інвестиційні проекти у таких важливих сферах як охорона довкілля, охорона здоров’я, безпека на транспорті. Проведення подібних досліджень в Україні доки не реально. В той же час, необхідно спробувати оцінити вартість життя українця, використовуючи досвід розвинених країн, у тому числі і американський. Головне, втім, не те, що наше життя украй низько цінує держава, а то, що своє життя часто не цінуємо ми самі. Про це свідчать звички наших водіїв – вони не люблять пристібати ремені безпеки, сідають за кермо п’яними, виїжджають на зустрічну смугу. Коли не цінуєш своє життя, так саме зневажливо ставишся і до чужого. Список доказів того, що ми не цінуємо своє життя, можна продовжувати до безкінечності, це куріння, надмірне вживання алкоголю, зневага правилами протипожежної безпеки та інше.
Вартість людського життя – по суті головний показник соціально-економічного розвитку, набагато точніший, ніж ВВП на душу населення. Як і на будь-якому іншому ринку, дуже замала ціна життя громадянина означає її незадовільну якість. Тому можна сказати, що наша країна як місце життя громадян як і раніше є неконкурентоспроможною. Такою вона і залишиться, поки ми самі не перестанемо вважати себе людьми другого сорту.
Список використаних джерел:
1. Кейнс Дж. М. Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей / Дж. М. Кейнс; пер. з англ. – М.: Прогрес, 1978.
2. Viscusi W. Kip «The Value Of A Statistical Life: A Critical Review Of Market Estimates Throughout The World» / W. Kip Viscusi, E. Joseph Aldy // Journal of Risk and Insurance, 27:1; 5–76, 2003.