В. Г. Бикова

КОНВЕРГЕНЦІЯ КОНЦЕПЦІЙ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ І УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЦІАЛОМ НАУКОМІСТКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Актуальність проблеми.  Нестабільність світової економічної системи і економік окремих країн, що характеризується значними коливаннями попиту, інфляційними процесами, зростанням цін на господарські ресурси й іншими негативними факторами, об’єктивно сприяє послабленню ринкової позиції наукомістких підприємств: утраті ринків постачання і збуту, скороченню обсягів виробництва наукомісткої і високотехнологічної продукції, погіршенню умовфінансування, зниженню інвестиційної привабливості і ринкової вартості бізнесу, які забезпечують їхній стабільний розвиток.

Це обумовлює необхідність удосконалення підходів і методів управління ринковою стійкістю, економічною безпекою і потенціалом наукомістких підприємств, необхідність розробки стратегій їхнього розвитку в умовах загрози погіршення їхнього економічного становища.

Щоб розв’язати дещо з проблем ринкової стійкості, економічної безпеки та потенційних можливостей наукомістких підприємств доцільно застосувати методологію системного аналізу, моделей і методів кількісної оцінки ефективності й управління стратегіями розвитку виробництва, фінансового забезпечення діяльності наукомістких підприємств, адекватних ринковим умовам господарювання.

Аналіз наукових досліджень. Проблеми стабільного розвитку підприємств, забезпечення стійкості та економічної безпеки їхньої діяльності в умовах ринковоїекономіки розглядалися в роботах К. Багриновського, В. Барсукова, В. Василенка, В. Гейця, Л. Гнилицької, В. Гребенникова, В. Забродського, Т. Іванюти, М. Кизим, Т. Клебанової, Г. Клейнера, М. Корольова, О. Кузнецова, В. Полтеровича, П. Пригунова, Є. Хрустальова, О. Шабінського, Л. Шемаєвої й ін. Дослідження цих учених доповнюють і розвивають щодо сучасних економічних умов теоретичні результати, одержані представниками неокейнсіанської школи: Е. Домаром, П.Дукером, Р. Солоу, В. Харродом, С. Фішером, К. Фріменом. Зокрема, ними розроблено моделі і методи формування стратегій підвищення стійкості функціонування соціально-економічних систем в умовах невизначеності і ризиків їх зовнішнього і внутрішнього середовища та конкретизовано умови забезпечення економічної стійкості операційної, фінансової та інвестиційної діяльності виробничих підприємств.

Проблеми оцінювання й управління потенціалом і потенційними можливостями підприємств є предметом аналізу І. Ансоффа, А. Томпсона, А. Стрікленда, І. Бузько, А. Воронкової, В. Ковальова, Б. Крижанівського, Б. Мочалова, Б. Плишевського, О. Федоніна, З. Шершньової й ін. Більшість проведених досліджень спрямована на загальні проблеми управління потенціалом підприємств як первинних ланок суспільного виробництва, значна кількість публікацій стосується стратегічного потенціалу.

Однак залишається низка невирішених питань, пов’язаних з уточненням підходів і методів вирішення завдання управління потенціалом наукомістких підприємств з урахуванням забезпечення їх ринкової стійкості та економічної безпеки, адекватних умовам функціонування і розвитку, особливостям структури і можливим стратегіям управління. Зокрема, нерозробленими є проблеми формування та розвитку потенціалу наукомістких підприємств, метою розв’язання яких є підвищення рівня стійкості та економічної безпеки з урахуванням специфічних особливостей виробничо-технологічних і фінансово-ресурсних обмежень наукомісткого підприємства.

Мета роботи  – формування принципового підходу до управління потенційними можливостями розвитку наукомістких підприємств на основі поєднання концепцій економічної безпеки і управління потенціалом.

Виклад матеріалів дослідження. Будь-яку систему можна характеризувати певними рівнями безпеки: «порогом чутливості», «порогом вразливості», «порогом спокою» і «порогом розпаду» [5]. «Поріг чутливості» є рівнем безпеки, за якого система починає відчувати необхідність внутрішніх змін. «Порогом вразливості» вважається такий рівень безпеки системи, за якого система починає розбалансуватися, тобто вже відчуває зміни, які можуть привести до її знищення. «Поріг спокою» – це рівень безпеки, який забезпечує її сталий розвиток. І, нарешті, «поріг розпаду» – найнижчий рівень безпеки системи, після якого система зазнає деструктивних змін.

Отже, до певних меж система спроможна сама нейтралізувати загрози різного роду, чому сприяє сталість її структури. У такому випадку, критерієм сталого функціонування системи є рівень її безпеки. Більше того безпека визначає сам факт існування і функціонування системи: якщо відсутня безпека системи, то остання не може існувати. Певна міра економічної безпеки є гарантією сталості і визначається шляхом оцінки віддалення поточного стану економічної системи від межі, яка означає перехід до нестійкого (кризового) стану. Звідси висновуємо, що розвиток і сталість є найважливішими характеристиками безпеки економічної системи підприємства. Таким чином, стан системи буде сталим, якщо при її функціонуванні в умовах дії різного роду загроз, рівень безпеки не буде виходити за певні межі, які мають граничні значення.

Традиційно під економічною безпекою будь-якої системи (а підприємство теж є системою) розуміють «сукупність властивостей стану її виробничої (у самому широкому розумінні) підсистеми, яка забезпечує можливість досягнення цілей всієї системи» [8]. Економічну безпеку підприємства визначають також як «стан найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів для запобігання загроз і забезпечення стабільного функціонування підприємства у теперішній час і в майбутньому» [14].

Інші дослідники вважають, що економічна безпека підприємства – це захищеність життєво важливих інтересів підприємства від внутрішніх та зовнішніх загроз, що організується адміністрацією і колективом підприємства шляхом реалізації системи заходів правового, економічного, організаційного, інженерно-технічного і соціально-психологічного характеру [3; 6]. Автори монографії [10] стверджують, що підприємство перебуває у стані економічної безпеки, якщо його виробничо-господарська діяльність є прибутковою. У роботі [9] відзначено, що економічна безпека підприємства – це стан ефективного використання його ресурсів та наявних ринкових можливостей, здатний забезпечити попередження внутрішніх і зовнішніх загроз та його тривале виживання, що забезпечує сталий розвиток на ринку відповідно до обраної місії. Інші вчені так визначають зміст поняття «економічна безпека підприємства» – це міра гармонізації у часі і просторі економічних інтересів підприємства з інтересами пов’язаних із ним суб’єктів зовнішнього середовища, які діють поза межами підприємства [1].

Однак усі наведені та інші визначення цієї категорії не є комплексними, бо не включають такі елементи економічної безпеки, як необхідність забезпечення розвитку підприємства, без якого економічна безпека втрачає сенс, та наявність збалансованості економічної системи підприємства. З огляду на це, економічна безпека підприємства, на нашу думку, – це такий стан його економіки (економічної системи), який можна характеризувати внутрішньою збалансованістю і стійкістю до негативного впливу будь-яких загроз, її здатністю забезпечувати на основі реалізації власних економічних інтересів свій сталий та ефективний розвиток. У цьому контексті забезпечення економічної безпеки підприємства неможливе без формування, розвитку та ефективного використання його потенціалу, під яким ми розуміємо складну економічну систему функційних відносин між елементами реального і потенційного рівня розвитку підприємства, що відбиває її готовність у певний час мобілізувати фінансові, ресурсні і виробничі можливості для досягнення поставлених цілей [2].

В управлінні потенціалом наукомістких підприємств особливу увагу потрібно приділити організації системи випереджального виявлення найбільш важливих факторів, що впливають на якісну і своєчасну організацію цього процесу, а також систематизації й урахуванню дестабілізувальних факторів зовнішнього середовища, які безпосередньо на нього впливають.

Розробка послідовних етапів і подальша реалізація процесу управління потенціалом та забезпечення економічної безпеки наукомісткого підприємства передбачає проведення низки попередніх організаційних заходів, зокрема:

– аналіз динаміки основних економічних процесів, що відбуваються на підприємстві в поточний момент за всіма функційними напрямами, тобто оцінка зміни рівня потенціалу та економічної безпеки;

– визначення напрямів і подальша розробка програми розвитку наукомісткого підприємства відповідно до визначених довгострокових цілей його функціонування;

– збір, аналіз і обробка інформаційних потоків, що надходять із внутрішнього і зовнішнього контуру наукомісткого підприємства з метою формування системи інформаційного супроводу процесу управління потенціалом підприємства та забезпечення його економічної безпеки.

Зазначені заходи, з одного боку, створюють основні вихідні передумови для прийняття управлінських рішень щодо потенціалу та економічної безпеки наукомісткого підприємства, а з іншого – формують збільшені етапи цього процесу.

Вихідні передумови дозволяють сформувати на основі використання поетапно-структурного підходу певну послідовність етапів процесу управління потенціалом наукомістких підприємств у контексті забезпечення їхньої економічної безпеки (рис. 1).

Подані етапи процесу управління потенціалом наукомісткого підприємства потребують подальшої конкретизації. Так, проведення аналізу рівня зміни потенціалу та економічної безпеки наукомісткого підприємства передбачає збір, аналіз і обробку інформації, яка характеризує тенденції його розвитку за всімафункційними напрямами в поточний момент часу.

Дані, одержані в ході аналізу, дозволяють виявити основні тенденції розвитку наукомісткого підприємства й визначити його позиції з метою подальшого формування програмних установок. Визначення позицій підприємства в зовнішньому середовищі дозволяє позиціонувати підприємство у певному секторі з метою розробки програми розвитку підприємства на довгострокову перспективу, спрямовану на забезпечення його економічної безпеки.

Рис. 1. Логічна послідовність етапів процесу управління потенціалом наукомісткого підприємства в контексті забезпечення його економічної безпеки

(розроблено автором)

Проте необхідно враховувати, що наукомістке підприємство – це відкрита система, яка характеризується безупинними обмінними процесами з його зовнішнім середовищем. Це означає, що зміна хоча б одного параметра, який визначає позицію підприємства, приведе до зміни всіх інших взаємопов’язаних параметрів. Зміни в макросередовищі можуть становити не лише сприятливі можливості й загрози для подальшого існування й розвитку наукомісткого підприємства, а й посилювати чи послаблювати його потенціал, впливати на споживачів, постачальників, суміжників, змінювати ситуацію в галузі й у стосунках з іноземними партнерами та впливати на доцільність діяльності наукомістких підприємств.

Таким чином, позиціонування підприємства служить основою для розробки програми його розвитку, спрямованої на використання потенційних можливостей позитивних змін стану наукомісткого підприємства з урахуванням погоджених окремих виробничих програм із позиції їхнього загального ресурсного забезпечення, інформаційно-аналітичного супроводу ресурсного забезпечення й інформаційно-аналітичного супроводу процесу забезпечення належного рівня економічної безпеки. Оцінка зазначених напрямів можлива за умови врахування основних еволюційних тенденцій розвитку підприємства, а також прогнозування поведінки складових підсистем та використання основних критеріїв прийняття рішень.

На основі розробленої концепції функціонування наукомісткого підприємства формують програму його розвитку і визначають конкретні напрями. У цихумовах необхідно враховувати, що забезпечення ефективності розробленої програми розвитку наукомісткого підприємства вимагає постійної оцінки і, за необхідності, корекції економічних умов її реалізації залежно від стану і ступеня впливу зовнішнього середовища. На цьому етапі генерують основні програмнізаходи для досягнення поставлених цілей. Також потрібно враховувати, що кожний із розроблених програмних напрямів розвитку наукомісткого підприємствабазовано на певній сукупності ресурсів, наявних у розпорядженні підприємства, що є основою його потенціалу. Оцінка фактичного рівня потенціалу дозволяєвизначити можливість ефективної реалізації кожного з розроблених програмних напрямів розвитку підприємства.

Важливого значення набуває визначення потенційних можливостей наукомісткого підприємства в реалізації програмних напрямів розвитку, здійснюваного на основі порівняльного аналізу відповідності наявного потенціалу економічним умовам функціонування. Основною метою проведення цього етапу є виявленнядестабілізувальних факторів, що обмежують потенційні можливості наукомісткого підприємства та загрожують його економічній безпеці. Визначаючи потенційні можливості наукомісткого підприємства, необхідно провести оцінку резервів, наявних на підприємстві, а також здійснити прогнозну оцінку зростання його потенціалу та зміцнення рівня його економічної безпеки.

Наступним етапом є оцінка ефективності заходів, спрямованих на управління потенціалом наукомісткого підприємства з урахуванням забезпечення йогоекономічної безпеки. Передусім оцінюють витрати на здійснення кожного із заходів. За результатами проведеної оцінки всі розглянуті проекти упорядковують заступенем зменшення їхньої ефективності. Якщо потенційні можливості та необхідні витрати непорівнянні, доцільно вибрати найбільш ефективні заходи, що відповідають потенційним можливостям, і скорегувати в бік зменшення цільові установки, або ж сформувати нові проекти з одночасним нарощуванням потенціалу та рівня економічної безпеки.

Заключним етапом є реалізація розроблених заходів, результатом яких є ефективне управління потенціалом наукомісткого підприємства, що передбачає можливість його наступного корегування з урахуванням збурювальних впливів зовнішнього середовища.

Розроблені принципові основи процесу управління потенціалом наукомістких підприємств передбачають урахування взаємозв’язку факторів зовнішнього і внутрішнього середовища наукомісткого підприємства як об’єктивних передумов ефективного управління потенціалом та розробку технології управлінняекономічною безпекою наукомістких підприємств, що враховує вплив складових потенціалу і сукупність впливу зовнішніх і внутрішніх факторів на функціонування зазначених підприємств.

Важливим моментом, що визначає особливості формування системи економічної безпеки наукомістких підприємств, на нашу думку, є технологія процесу забезпечення економічної безпеки, яку можна представити у вигляді етапів, а також відповідних процесів і засобів (табл. 1).

Таблиця 1. Технологія управління економічною безпекою наукомісткого підприємства

Фактори складових потенціалу насамперед відбиваються на упорядкованості його структури. До групи таких факторів можна віднести: фактори зниженнявитратоємності продукції, що випускається, і послуг, а також основних забезпечувальних й управлінських процесів; фактори підвищення рівня використанняматеріальних, трудових, фінансових й інших видів ресурсів; фактори нарощування рівня стратегічних ресурсів і запасів; фактори підвищення рівня організації трудових й управлінських процесів.

Розроблення цілей і завдань розвитку, вибір методів і напрямів управління потенціалом наукомісткого підприємства відбувається під впливом зовнішніхфакторів і факторів внутрішнього середовища наукомісткого підприємства і взаємопов’язуються один з одним на основі забезпечення економічної безпеки та закономірностей його функціонування, які для кожної конкретної ситуації становлять специфічну, властиву тільки їй, сукупність.

Висновки та перспективи наукових розробок у цьому напрямі.  Таким чином, наявність уніфікованого, послідовного підходу дозволяє удосконалити процес управління потенціалом наукомістких підприємств, кінцевою метою якого є підвищення рівня його економічної безпеки та оптимізація діяльності підприємства відповідно до розроблених напрямів розвитку підприємства. Реалізацію розробленого принципового підходу управління потенціалом та економічною безпекою наукомістких підприємств здійснюють з урахуванням тенденцій їхнього функціонування в мінливому зовнішньому середовищі в режимі реального часу на основі відповідного інформаційного забезпечення.

Список використаних джерел:

1. Ареф’єва О. В. Планування економічної безпеки підприємств / О. В. Ареф’єва, Т. Б. Кузенко. – К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2004. – 170 с.

2. Бикова В. Г. Оцінка та управління фінансово-економічним потенціалом підприємств загальнодержавного значення: монографія / В. Г. Бикова. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2008. – 180 с.

3. Гладченко Т. М. Економічна безпека підприємницької діяльності / Т. М. Гладченко // Актуальні проблеми міжнародних відносин: зб. наук. праць. – Вип. 26. – К.: ВПЦ «Київський університет», Інститут міжнародних відносин, 2001. – С. 295–299.

4. Гнилицкая Л. В. Теоретико-методологические основы обеспечения экономической безопасности субъектов хозяйственной деятельности: монография / Л. В. Гнилицкая, А. И. Захаров, П. Я.Прыгунов. – К.: Дорадо-Друк, 2011. – 290 с.

5. Данільян О. Г. Національна безпека України: структура та напрямки реалізації: навч. посіб. / О. Г. Данільян, О. П. Дзьобань, М. І. Панов. – Х.: Фоліо, 2002. – 285 с.

6. Жаліло Я. А. Стратегія забезпечення економічної безпеки України. Пріоритети та проблеми імплементації / Я. А. Жаліло // Стратегія національної безпеки України в контексті досвіду світової спільноти. – К.: Сантисанга, 2001. – С. 141–142.

7. Иванюта Т. Н. Основные подходы к формированию системы экономической безопасности на предприятиях / Т. Н. Иванюта // Молодой ученый. – 2013. – № 4. – С. 215–223.

8. Іванюта Т. М. Економічна безпека підприємства: навч. посіб. / Т. М. Іванюта, А. О. Заїнчковський. – К.: Центр навчальної літератури, 2009. – 256 с.

9. Ильяшенко С. Н. Составляющие экономической безопасности предприятия и подходы к их оценке / С. Н. Ильяшенко // Актуальні проблеми економіки. – 2003. – № 3. – С. 12–19.

10. Козаченко Г. В. Економічна безпека підприємства: сутність та механізм забезпечення: монографія / Г. В. Козаченко, В. П. Пономарьов, О. М. Ляшенко. – К.: Лібра, 2003. – 280 с.

11. Королев М. И. Экономическая безопасность фирмы: теория, практика, выбор стратегии / М. И. Королев. – М.: Экономика, 2011. – 283 c.

12. Кузнецов О. О. Захист інформації та економічна безпека підприємства: монографія / О. О. Кузнецов, С. П. Євсеєв, С. В. Кавун. – Х.: Харківський нац. економічний ун-т, 2008. – 360 с.

13. Моделювання економічної безпеки: держава, регіон, підприємство: монографія / [В. М. Геєць, М. О. Кизим, Т. С. Клебанова та ін.; за ред. В. М. Гейця]. – Х.: ІНЖЕК, 2006. – 240 с.

14. Основы экономической безопасности: Государство, регион, предприятие, личность / [под ред. Е. А. Олейникова]. – М.: «Бизнес-школа «Интел-синтез», 1997. – 288 с.

15. Шемаєва Л. Г. Економічна безпека підприємств у стратегічній взаємодії з суб’єктами зовнішнього середовища: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора екон. наук / Л. Г. Шемаєва. – К., 2010. – 39 с.