Гайдаш Аліна Жоржівна, Чубаренко Катерина Миколаївна

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

ТРУДОВІ РЕСУРСИ ЯК СКЛАДОВА РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА

Успіх роботи підприємства безпосередньо пов’язаний з вдалим вибором виду діяльності, навичками щодо роботи в ринкових умовах та наявністю достатньої кількості і якості ресурсів. Ресурси відіграють важливу роль в ефективності роботи підприємств, тому що вони є засобом для отримання прибутку. Розгорнута класифікація ресурсного забезпечення підприємства наведена на рис. 1.

Ефективність функціонування організації та її структурних підрозділів найбільшою мірою залежить від людини – безпосереднього учасника та керівника всіх процесів. В такому разі на перший план виходять інтелектуальні та професійні здібності, які визначають можливості підприємства ефективно функціонувати, тобто раціонально розподіляти ресурси і одержувати відповідний ефект. Вивченням ролі та значення трудових ресурсів підприємства займається багато вчених, які в своїх дослідженнях підкреслюють, що рівень ефективності і конкурентоспроможності підприємства у ринкових умовах залежить від його трудових ресурсів. Рівень розуміння керівництвом значимості людського фактору у розвитку організації має визначальний вплив на ефективність праці, а отже і на ефективність роботи підприємства в цілому [3].

Люди створюють матеріальні, інформаційні, інноваційні, фінансові ресурси і самі є трудовими ресурсами. Таким чином, вони є головною складовою ресурсного забезпечення підприємства [4].

Економісти різних поглядів визнавали, що праця є одним із найголовніших факторів економічного розвитку, а носієм праці є людина – суб’єкт господарства. З другої половини ХХ століття вони почали використовувати терміни «людський фактор», «людський капітал». В Україні кілька десятиліть переважали кількісні показники трудових ресурсів, які були прирівняні до матеріально-сировинних факторів виробництва. Під впливом якісних змін в економіці, впроваджень наукових досягнень у виробництво, подальшого розвитку науково-технічної революції виникла потреба в перегляді суто кількісного підходу до трудових ресурсів [2].

Трудові ресурси подібні до природних, тому що не зроблені штучно і первинно не є виробничими, вони мають обмежений час використання та вичерпуються. З іншого боку, подібні речовинним ресурсам, тому що людина як економічний ресурс є виробником трудових послуг і в цьому вона подібна до машини чи механізму.

Рис. 1. Розгорнута класифікація ресурсного забезпечення підприємства

(Джерело: [1])

Від кількості та якості робочої сили залежить продуктивна здатність підприємства, разом з тим, підприємства самостійно визначають потребу у трудових ресурсах, їхню структуру та кваліфікаційний склад. Труд людини поступово замінюється машинним за рахунок комплексного перетворення техніки, технології, вдосконалення організації виробництва, праці та управління, рівня професійних знань та досвіду. Таким чином, робоча сила взаємозамінна з іншими видами виробничих ресурсів, а її характеристики завжди адекватні виробленій продукції.

Отже, для забезпечення ефективного функціонування підприємства, потрібно дослідити трудові ресурси, що є вирішальними для отримання підприємством бажаного рівня прибутковості та є однією з ключових складових ресурсного забезпечення підприємства.

Список використаних джерел:

1. Вовк І. Класифікація ресурсів підприємства. Сучасні підходи [Електронний ресурс] / І. Вовк // Соціально-економічні проблеми і держава. – 2011. – № 1 (4). – Режим доступу :http://www.sepd.tntu.edu.ua/images/stories/pdf/2011/11vippsp.pdf

2. Красноженова Г. Ф. Управление трудовыми ресурсами: учеб. пособ. / Г. Ф. Красноженова, П. В. Симонин. – М. : Инфра-М, 2012. – 157 с.

3. Майстер Л. А. Економічна сутність персоналу та його сучасне значення в системі управління підприємством / Л. А. Майстер // Формування ринкових відносин в Україні : зб. наук. праць. – 2012. – № 3. – С. 212–218.

Моісеєнко Т. Є. Ресурсне забезпечення діяльності підприємств : теоретичні аспекти / Т. Є. Моісеєнко // Інвестиції: практика та досвід. – 2010/2. – № 18. – С. 16–19.