Грищенко Марія Юріївна, к. т. н., доц. Куценко Володимир Йосипович

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

В сучасних умовах особливого значення набувають питання формування та ефективного використання трудового потенціалу, якому належить визначальна роль щодо підвищення ефективності суспільного виробництва і відтворення трудових ресурсів. Досвід роботи провідних підприємств України свідчить про те, що їх головною конкурентною перевагою є унікальний трудовий потенціал. Достатньо високий рівень корпоративної культури робить підприємство привабливим для талановитих працівників, утримує їх в організації, а результати їхньої праці, в свою чергу, створюють відповідну репутацію підприємства, привертають нових споживачів та висококваліфікованих співробітників. Головним завданням таких підприємств є сприяння зростанню культурно-професійної компетенції трудящих та розвитку їх навичок і вмінь. Саме тому актуальним виявляється вивчення особливостей використання трудового потенціалу на вітчизняних підприємствах України та шляхів його покращення в сучасних умовах господарювання.

Питанням розвитку трудового потенціалу присвячено роботи таких вітчизняних учених, зокрема: Д. Богиня, І. Бондар, О. Власюк, В. Геєць, І. Гнибіденко, О. Грішнова, Т. Заяць, Ю. Краснов, Е. Лібанова та ін.

Під трудовим потенціалом підприємства розуміють сукупну трудову дієздатність його колективу, ресурсні можливості у сфері праці облікового складу підприємства, виходячи з їхнього віку, фізичних можливостей, наявних знань і професійно-кваліфікаційних навиків [2]. Головним же показником, що характеризує виробничі можливості підприємства, є чисельність духовно-моральних членів трудового колективу: чим більша ця чисельність, тим більшим є обсяг виробленої доброякісної продукції і більш сталим (життєдайним) є розвиток соціально-економічної системи підприємства та суспільства. Сьогодні професійна діяльність не зводиться до вирішення лише виробничо-технічних завдань, вона все більше пов’язана з активною участю в реалізації соціальних, економічних, комерційних, правових і управлінських завдань. З огляду на це, стратегічним завданням кадрової політики підприємства можна назвати підготовку висококультурного, ефективного (результативного) працівника, який зацікавлений в якості продукту, економії ресурсу, зниженні собівартості, що й забезпечує конкурентоспроможність суб’єкта господарювання. Трудовий потенціал як ресурс відіграє провідне значення, оскільки від освіченості, компетентності, кваліфікованості, навиків і досвіду людей залежить ефективне та раціональне використання інших ресурсів. Крім того, лише трудовий потенціал, виступаючи самостійний ресурсом з одного боку, є носієм іншого ресурсу – інтелектуальних здібностей [4]. Зазначимо, що головні завдання стратегії управління трудовим потенціалом підприємства спрямовуються на забезпечення: постійної, ефективної зайнятості на основі активної взаємодії соціальних партнерів; привабливих умов трудової діяльності та соціальної захищеності працівників галузей національної економіки; соціальної та економічної мотивації підвищення професійної компетентності; стимулювання трудової та інноваційної активності працівників підприємств; безперервного культурно-професійного навчання та підготовкивисококваліфікованих працівників; інвестування у розвиток трудового потенціалу (інноваційної складової) [1]. 

Виходячи із наведеного, можемо виділити основні шляхи покращення ефективності використання трудового потенціалу підприємства:

– підвищення ефективної кадрової роботи, тобто покращення укомплектованості штату та його відповідності потребам, раціональний рух кадрів, формування ефективної системи ротації кадрів, визначення основних напрямів підвищення культурно-професійної кваліфікації персоналу підприємства; 

– покращення показників продуктивності та ефективності праці – формування взаємозв’язку між показниками ефективності праці на рівні окремого працівника та загалом по підприємству та з матеріальними, моральними і соціальними засобами стимулювання праці; 

– застосування ефективної системи морально-матеріального стимулювання;

– підвищення якості трудових ресурсів шляхом навчання та підвищення кваліфікації наявного персоналу, залучення нових висококваліфікованих спеціалістів;

– застосування соціальних факторів стимулювання праці, створення позитивної атмосфери у колективі, мінімізація конфліктних ситуацій у робочому процесі, а також створення умов, що сприяють прояву індивідуально-кваліфікаційного потенціалу і професійних характеристик працівника та ін. [3]. 

Таким чином, чималі зусилля підприємців мають бути спрямовані на формування якісного складу персоналу підприємства, його стабілізацію та життєздатний розвиток, ефективну мотивацію і формування у працівників культури господарювання та зацікавленості в результатах суспільно-корисного труда.

Список використаних джерел:

1. Гнибіденко О. О. Соціально-економічний механізм ефективного використання та розвитку трудового потенціалу промисловості : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук. : спец. 08.00.07 / О. О. Гнибіденко. – К., 2008. – 24 с. 

2. Краснокутська Н. С. Потенціал підприємства: формування та оцінка / Н. С. Краснокутська : навч. посіб. – К. : Центр навч. літ-ри, 2005. – 352 с.

3. Набока Р. М. Управління трудовим потенціалом на підприємствах легкої промисловості: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.00.04 «Економіка та управління підприємствами» / Р. М. Набока. – К. : Вид-во КНУТД, 2010. – 21 с. 

4. Рудий В. І. Стратегія вдосконалення кадрової політики підприємства / В. І. Рудий // Формування ринкових відносин в Україні. – 2004. – № 9. – С. 239.