Звонарьова Каріна Ростиславівна, к. т. н., доц. Куценко Володимир Йосипович

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

ЗАХОДИ З ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Україну, як і всі інші країни, інтегровані у світову економіку, в повній мірі торкнулася світова фінансова криза, що вибухнула в недавньому минулому. В даний час всі вітчизняні економісти як один пропонують різні рецепти виходу української економіки з кризи. Однак в останні роки багато з них оцінювали розвиток країни за темпами зростання ВВП, часто забуваючи про те, що в основі довгострокового економічного зростання лежить продуктивність праці. Низька продуктивність праці стає основним стримуючим чинником і ризиком української економіки. На сьогоднішній день для всіх очевидно, що жодна система управління не зможе успішно функціонувати, якщо не буде включати в себе ефективну систему мотивації праці, яка спонукає кожного конкретного співробітника працювати продуктивно і якісно для досягнення конкретно поставленої мети.

У зв’язку з цим найважливіше значення набуває проблема раціонального використання трудового потенціалу вітчизняних підприємств, а також впровадження ефективного механізму мотивації персоналу, що і зумовило вибір теми дослідження та її актуальність.

Вперше питання розподілу праці і розвитку трудових ресурсів піднімалися вже в роботах Ксенофонта, Платона та Аристотеля. Повною мірою соціально-економічні питання трудових ресурсів стали об’єктом вивчення в творах представників класичної політекономії. Глибоке вивчення природи праці здійснив в своїх роботах К.Маркс, що дозволило йому розвинути трудову теорію вартості. За останні десятиліття інтерес до питань праці в кілька разів зріс. Даній проблематиці присвятили свою увагу багато авторів, з яких найбільшу популярність завоювали роботи Р. Беккера, Я. Мінсера, Т. Шульца. В той же час стан кадрового потенціалу підприємств в Україні свідчить про те, що ця проблема потребує подальшого розвитку.

Метою дослідження є розробка заходів та методів ефективного управління трудовим потенціалом підприємства, а також створення механізмів його мотивації.

Головна специфіка сутності трудового потенціалу полягає у тому, що під впливом постійних змін суспільних форм і видів праці поступово розвиваєтьсялюдський фактор, підвищуються якісні характеристики робочої сили. Це, в свою чергу, має зворотний вплив на виробництво і зумовлює необхідність якісногооновлення форм його організації. Ефективність використання трудових ресурсів підприємства у великій мірі залежить від оптимальності структури персоналу підприємства. Структура персоналу підприємства завжди має бути мобільною, дієздатною, зручною в управлінні, забезпечувати оперативність і точність вирішення повсякденних проблем і ситуацій, які виникають у процесі виробництва.

Економічною основою активізації зусиль персоналу підприємства, що спрямовані на підвищення результативності їх трудової діяльності, тобто підвищення продуктивності праці є стимулювання праці. У ринковій економіці, що базується на різноманітних формах власності й господарювання, підвищення матеріальної зацікавленості працівників в ефективній роботі має ґрунтуватися на таких умовах оплати праці, які б максимально стимулювали збільшення обсягу реалізованої продукції, товарів і послуг, підвищення рівня техніки та технологій, освіти й професійної підготовки, удосконалення організації виробництва і праці.

Підвищення продуктивності праці на підприємстві передбачає:

– поліпшення мотивації праці у підприємствах на основі: надання однакових можливостей щодо зайнятості та посадового просування за критерієм результативності праці, узгодження рівня оплати праці з її результатами та визнання особистого внеску в загальний успіх, створення належних умов для захисту здоров’я, безпеки праці та добробуту всіх працівників, забезпечення можливостей для зростання професійної майстерності, реалізації здібностей працівників, підтримування в колективі атмосфери довіри й зацікавленості в реалізації загальної мети;

– зниження трудомісткості продукції за рахунок підвищення продуктивності виробництва та раціонального використання робочого часу;

– вдосконалення організації праці, що також має включати найм співробітників в умовах неповної зайнятості, розміщення працівників у відповідності зі сформованою системою виробництва, розподіл серед них обов’язків; підготовку і перепідготовку кадрів тощо;

– розробка та впровадження програми управління продуктивністю праці, яка має ґрунтуватись на постійному аналізі співвідношення корисного ефекту від певної трудової діяльності, з одного боку, і витрат на цю діяльність, з іншого боку.

Список використаних джерел:

1. Осовська Г. В. Управління трудовими ресурсами : навч. посіб. / Г. В. Осовська, О. В. Крушельницька. – К. : Кондор, 2008. – 224 с.

2. Федонін О. С. Потенціал підприємства: формування та оцінка : навч. посіб. / О. С. Федонін, О. Т. Олексюк, І. М. Репіна. – 2-ге вид, без змін. – К. : КНЕУ, 2008. – 316 с.