Калюжна Юлія Вікторівна
Запорізька державна інженерна академія, Україна
КЛАСИФІКАЦІЯ РІЗНОВИДІВ БАНКРУТСТВА
Сучасна економіка України перебуває у глибокій кризі, що обумовлено негативними тенденціями у соціальному та політичному житті. Гострою проблемою для суб’єктів господарювання є криза неплатежів, нестабільність діяльності, вплив змін макросередовища тощо. Підприємства, які не здатні з будь-яких причин погасити заборгованість перед державними фондами та іншими суб’єктами господарювання, ускладнюють оздоровлення ринку товарів і послуг, економіки України та понижують ступінь довіри ділових відносин в цілому. Неповернення заборгованості для деяких суб’єктів господарювання може мати наслідком власне банкрутство.
Виходячи з власних інтересів суб’єкти господарювання можуть приховувати банкрутство, доводити підприємство до банкрутства чи оголошувати підприємство неплатоспроможним при фіктивному банкрутстві.
Згідно методичних рекомендацій Міністерства економіки України№ 14 від 19 січня 2006 р. доведення до банкрутства – умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої зацікавленості або в інтересах третіх осіб вчинення громадянином-засновником (учасником) або службовою особою суб’єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб’єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору [1]. Приховування банкрутства – умисне приховування громадянином-засновником (учасником) або службовою особою суб’єкта господарської діяльності своєї стійкої фінансової неспроможності шляхом подання недостовірних відомостей, якщо це завдало великої матеріальної шкоди кредиторові [1].
Фіктивне банкрутство – завідомо неправдива офіційна заява громадянина-засновника (учасника) або службової особи суб’єкта господарської діяльності, а так само громадянина-підприємця про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов’язань перед бюджетом, якщо такі дії завдали великої матеріальної шкоди кредиторам або державі [1].
На основі вивчення причинно-наслідкових зв’язків, які досліджує аналіз вірогідності необережного, умисного, приховуваного та фіктивного банкрутства, пропонується класифікація різновидів банкрутства у табл. 1.
Таблиця 1. Класифікація різновидів банкрутства (розробка автора)
|
Вид банкрутства |
Класифікація різновидів |
|
Необережне банкрутство [6] |
– реальне – абсолютна неспроможність відновити свою нормальну операційну, фінансову та іншу діяльність – технічне – неспроможність відновити діяльність із-за прострочення дебіторської заборгованості. |
|
Умисне банкрутство |
– має головною метою ухилення від сплати податків і претензій з боку кредиторів; – направлене на зміну власника шляхом створення нової організації за рахунок бюджету організації, що банкрутує; – обумовлене конкурентною боротьбою і здійснюване представниками інших організацій [4] |
|
Банкрутство, що приховується |
– має головною метою залучення коштів на підприємство для задоволення особистих потреб управлінського персоналу; – має на меті уникнення покарання за неефективне чи некомпетентне управління; – має надію на покращення фінансового стану |
|
Фіктивне банкрутство |
– має на меті ухилення від сплати податків і претензій з боку кредиторів; – обумовлене розкраданнями та відчуженням коштів з метою подальшої ліквідації; – направлене на залучення додаткових коштів шляхом впровадження санаційних процедур |
Діагностика банкрутства спирається на моніторинг внутрішніх та зовнішніх явищ фірми, які дозволять визначити причини та, як результат, вид можливого банкрутства. Економічні ознаки кожного з видів банкрутства можна виявити вже за 1–2 роки до визнання підприємства неплатоспроможним до появи очевидних ознак. Управлінському персоналу необхідно досліджувати економічний стан підприємства у динаміці, використовуючи планові та фактичні значення основних фінансових коефіцієнтів. Загальними індикаторами погіршення фінансового стану та можливості настання банкрутства є: збитковість протягом останніх 2–3 років; коефіцієнт поточної ліквідності < 2; коефіцієнт забезпечення власними засобами < 0,1; прибутковість є меншою за власний капітал; власний капітал є меншим за позиковий; зменшення вкладень кредиторів та власників; стабільне зменшення суми готівки у касі; систематичне зменшення ціни емітованих цінних паперів; збільшення запасів; зростання кредиторської заборгованості; припинення пролонгації більшості кредитних угод тощо. Всі вищеназвані попередні ознаки можуть вказувати на необережне банкрутство підприємства.
Таким чином, використання певної класифікації різновидів банкрутства необхідно, оскільки саме розуміючи вид можливого банкрутства, підприємства мають змогу розробити найбільш ефективний антикризовий курс, так як для кожної окремої кризової ситуації повен бути знайдений свій конкретний шлях економічного оздоровлення.
Список використаних джерел:
1. Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджені Наказом Міністерства економіки України № 14 від 19 січня 2006 р.
2. Чеберяк П. П. Наукова розробленість проблемних питань розслідування справ про банкрутство / П. П. Чеберяк // Адвокат. – 2011. – № 12(135). – C. 35–37.
3. Глущук О. М. Ретроспективний аналіз захисту дисертацій: проблематика організації обліку при процедурі банкрутства / О. М. Глущук // Вісник ЖДТУ. – 2010. – № 4 (54).
4. Павлисов А. Н. Первоначальный этап расследования преднамеренного банкротства юридических лиц : автореф. дисс. на соиск. научной степени канд. юрид. наук / А. Н. Павлисов. – Ростов н/Д., 2007.
5. Подцерковний О. П. Правова природа мір відповідальності за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання / О. П. Подцерковний // Вісник господарського судочинства. – 2005. – № 4. – С. 164–170.
6. Базілінська О. Я. Фінансовий аналіз: теорія і практика : навч. посіб. / О. Я. Базілінська. –К. : ЦУЛ, 2009. – 328 с.