Д. е. н., проф., академік НАН України Амоша Олександр Іванович

Директор Інституту економіки промисловості НАН України, м. Донецьк

ЩОДО СУЧАСНИХ ПОГЛЯДІВ НА ІНСТИТУЦІОНАЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ОРГАНІЗАЦІЙ

Ефективна модернізація національної промисловості потребує, перш за все, знань про об’єктивні тенденцій щодо змін її (промисловості) інституціонального середовища. Саме недооцінкою важливості інформації про інтереси держави і провідних груп підприємців можна пояснити фіаско, або недостатню результативність багатьох національних програм, що реалізувалися в Україні за роки її незалежності.

Але, як виявляється, немає узагальненого поняття сутності інституціонального середовища, що обумовило необхідність таких досліджень.

Дж. Ходжсон (Geoffrey M. Hodgson) запропонував континуум організаційних форм [1, c. 40], за яким «капіталістична фірма» та ін. залишаються за своєю суттю організаціями. Але, оскільки кожен суб’єкт конкурує не тільки з іншими суб’єктами своєї галузевої лінійки, а також з клієнтами, постачальниками, О. Вільямсон (OliverE. Williamson) ввів більш широке, ніж ходжсоновський континуум, поняття економіки галузі – «інституційні матриці», в яких цілком здійснюється трансакція» [2, с. 378].

Разом з тим, будь-то економічна організація, будь-то інституційна матриця, вони існують в інституційному середовищі. До третьої чверті ХХ ст. інституціональне середовище розглядалося як екзогенно задане. Цих поглядів дотримувався О. Вільямсон, цих поглядів дотримувався Р. Коуз (Ronald Harry Coase) та ін. Усе змінилося з появою просоченого ідеями Дугласа Норта (Douglass Cecil North) «Підходу Вашингтонського університету», з його еволюційністю,кумулятивністю, визнанням закоснілості траєкторій розвитку та ін. Дуглас Норт, один з батьків-засновників неоінституціонализму, стояв на тому, що всі інституційні зміни відбуваються під впливом зміни двох факторів – цін і суб’єктивних моделей, через призму яких люди сприймають і оцінюють навколишній світ. Ідеологія може діяти як самостійний фактор, але сильніше ідеології, за Нортом, є технічний прогрес, відкриття нових ринків, зростання населення – тобто усе, що веде до зміни цін. Під впливом таких змін деякі з колишніх форм організаційної та інституційної взаємодії стають невигідними і економічні агенти починають експериментувати з новими формами. Неформальні ж норми «роз’їдаються» ціновими зрушеннями поступово – їх дотримується все менше і менше людей. Відсутність інституційних змін означає відсутність інтересів впливових агентів до перегляду діючих «правил гри». Неефективні «правила гри» і застійні економічні форми можуть існувати досить довго. В їх збереженні може бути зацікавлена держава; могутні групи; проявлятися ефект «path dependence» – одного разу обраної інституційної траєкторії.

Ілюстрацією з української практики до ідей Д. Норта можна вважати прагнення уряду до приватизації вугільних шахт. Регіональним бізнес-елітам більш вигідними були неринкові зв’язки, що склалися між приватними коксохімічними, металургійними компаніями й державними вугільними підприємствами. При негласному потуранні держави були сформовані міжгалузеві за своєю суттю картелі [3], які субсидіювалися через механізми державної підтримки шахт. І тільки конкуренція між потужними регіональними бізнес-структурами змусила вдатися до приватизації збиткових на той час об’єднань «Павлоградвугілля» і особливо «Краснодонвугілля» [4].

За Д. Нортом і Л. Девісом (Lance Edwin Davis) інституціональне середовище – це сукупність основоположних політичних, соціальних і юридичних правил, яка утворює базис виробництва, обміну і розподілу.

Головними характеристиками інституційного середовища суспільства в цілому та окремих його підсистем, до яких входить і організація, є щільність і ієрархічна структура [5].

Д. Норт і Л. Девіс, як і О. Вільямсон, інституційне середовище вважали категорією макроекономічною, у сучасних умовах інституційні середовища, в яких розгортається діяльність організацій, прийнято диференціювати більш детально: макроінституціональне середовище, що регулює процеси на рівні національного соціально-економічного простору; мезоінституціональне середовище, що регулює процеси на рівні регіональних систем і мікроінституціональне середовище, що визначає діяльність організацій та їх взаємодію. Але не було б перебільшенням за сучасними правилами ввести мегарівень, що охоплює світову економіку, суспільство і породжує наднаціональні інститути. Такі, наприклад, як інститут сталого розвитку.

Аналіз інституціональної середи за алгоритмом «щільність та специфіка інституціональної середи за ієрархічними рівнями» здатен забезпечити успіх програм розвитку підприємств, регіонів і галузей, поставити завдання щодо необхідних змін законодавчої бази країни.

Список використаних джерел:

1. Hodgson G. The Coasean Tangle : the Nature of the Firm and the Problem of Historical Specificity / G. Hodgson // Coasean Economics : Law Economics and the New Institutional Economics / Ed. By S. Medema. –Boston : Kluwer Acad Publishers, 1997. – P. 23–49.

2. Williamson O. E. The Mechanisms of Governance / О. E. Williamson. – NY : Oxford University Press, 1996. – 429 p.

3. Аптекар С. С. Міжгалузеві промислові картелі вугільної генези / С. С. Аптекар, Д. Ю. Череватський // Схід. – 2005. – № 3. – С. 24–27.

4. Амоша О. І. Державна підтримка та перспективи інноваційного розвитку і структурних перетворень вугільної промисловості України : монографія / О. І. Амоша, А. І. Кабанов, Л. Л.Стариченко та ін. – Донецьк : Ін-т економіки пром-сті НАН України, 2009. – 326 с.

5. Василенко Н. В. Институциональная среда организаций: характеристики и уровни регулирования / Н. В. Василенко // Проблемы современной экономики. – 2008. – № 3. – С. 147–150.