Д. е. н., проф. Кендюхов Олександр Володимирович

Донецький національний технічний університет, Україна

МОТИВАЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ ТВОРЧОЇ ПРАЦІ ЯК КЛЮЧОВА СКЛАДОВА ПРОЦЕСУ ПІДГОТОВКИ УПРАВЛІНСЬКОГО ПЕРСОНАЛУ

Надзвичайно важливо для розуміння можливостей застосування основних мотиваційних теорій до розвитку творчого мислення студентів економічних спеціальностей представити мотиви, які ініціюють і активізують творчість.

Важливо показати студенту, що він у процесі навчання збільшує свій власний персоніфікований інтелектуальний капітал, який від нього не відчужується. Творча праця, крім націленості на створення якогось інтелектуального продукту, несе в собі ще два найважливіші аспекти: у її процесі відбувається відтворення персоніфікованого інтелектуального капіталу, і саме це відтворення може бути серйозним мотиваційним фактором. Результатом творчої праці є не тільки створення нового інтелектуального продукту, але й інтелектуальний розвиток самої особистості. У зв’язку із цим розглянемо мотивацію творчої праці через призму диспозиційного підходу.

Спираючись на теорію потреб, можна зробити такі висновки:

1) при підвищенні матеріального рівня працівників інтелектуальної праці прагнення до удосконалення власної особистості буде домінувати в системі цінностей;

2) джерелом задоволення потреб у соціальному визнанні, повазі, включенні до складу домінуючих груп стає володіння інформацією і здатність продукувати нові знання.

Виходячи з особистісного підходу до вивчення мотивації, слід зазначити, що перехід від традиційних утилітарних мотивів до мотивів більш високого рівня є тривалим процесом. Як підкреслює Р. Інгельгарт, система переваг і орієнтирів конкретної людини, як правило, формується ще на початку життя і згодом змінюється дуже рідко [1, с. 54–55].

Творча праця за своєю природою є індивідуальною і припускає високий ступінь автономності. Як відзначають І. Нонака і Х. Такеучі, «на індивідуальному рівні всім членам організації має бути надано можливість діяти автономно, наскільки це дозволяють обставини. Надаючи працівникам велику автономність, організація підвищує шанси появи нових можливостей; збільшується також імовірність того, що в індивідів з’явиться стимул до створення нового знання» [2, с. 75–76].

Застосування когнітивного підходу, зокрема теорій очікувань, дозволяє з’ясувати, як впливають інтелектуальні здібності на мотивацію. Характер цього впливу визначається значенням очікування виконання роботи залежно від зусиль. Низьке значення цього чекання по суті означає: «Навіть якщо я докладу більше зусиль, малоймовірно, що я зможу виконати роботу на рівні, необхідному для одержання цінних результатів». Тому в багатьох випадках «недолік мотивації» може бути відображенням віри в те, що старанням неможливо заповнити нестачу інтелектуальних здібностей і знань. Звідси безпосередньо випливає необхідність перманентного навчання, збагачення новими знаннями. Уведене в мотиваційних теоріях очікувань поняття очікування виконання роботи залежно від зусиль припускає, що підвищена самоефективність, придбана під час навчання, може впливати на зусилля, які докладаються до виконання інтелектуальної роботи.

Поняття очікування виконання роботи залежно від зусиль указує на те, наскільки важливо створити середовище, яке підтримувалоб зусилля особи, яка навчається. Установка «навіщо старатися?» може підсилюватися за рахунок розуміння того, що досягнення бажаного рівня виконання практичної, курсової або дипломної роботи неможливе через неадекватність умов, а також через нестачу здібностей або ненавченість. До таких умов належать нереальні, занадто короткі терміни, відсутність адекватного робочого місця, застарілі технічні засоби, нестача інформації або інших ресурсів, необхідних для успішного виконання роботи.

Оцінка виконання роботи, як і навчання, пов’язана з мотивацією різними способами. Найбільш очевидним є зв’язок за рахунок того, що можливість одержання високої зовнішньої оцінки і самооцінки може служити стимулом до гарного виконання роботи, а одержання високої оцінки може виступати як позитивне підкріплення зусиль, завдяки яким вона була отримана.

В умовах формування нової ціннісної орієнтації слухачів перестають працювати балансові теорії. Ключове положення цих теорій полягає в тому, що студенти намагаються підтримати баланс між зусиллями, які вони вкладають у роботу, і досягнутими результатами. Відома теорія справедливості С. Адамса припускає, що, оцінюючи індивідуальну винагороду за досягнуті у процесі навчання результати, студенти прагнуть до соціальної рівності, тобто, таке явище як хабарництво знищує мотивацію до якісного навчання.

Когнітивні балансові теорії мотивації припускають, що студенти, дивлячись, як інші працюють менш ретельно або менш ефективно, але одержують такі ж (чибільші) винагороди, можуть виправляти цю сприйману несправедливість шляхом зниження власної активності у процесі навчання. Але виникає питання, якщо високі результати навчання прямо пов’язані із самовдосконаленням особистості, чи буде ця особистість орієнтуватися на менш досконалу, знижуючи результативність своєї роботи?

Таким чином, аналіз мотивації творчої інтелектуальної праці [3] у рамках диспозиційного підходу показав, що в основі задоволення найвищих потреб у повазі й самоактуалізації лежить володіння інформацією і здатність продукувати нові знання. Однак самі ці потреби перестають бути вершиною піраміди. У міру їх задоволення домінуючим фактором мотивації творчої інтелектуальної праці стає потреба особистості у самовдосконаленні. А самовдосконалення співробітника відбувається як природний наслідок процесу створення інтелектуального продукту. У процесі творчої інтелектуальної праці відбувається відтворення персоніфікованого інтелектуального капіталу, і саме це відтворення виступає серйозним мотиваційним фактором.

У рамках когнітивного підходу практичне використання теорії очікувань передбачає формування і реалізацію програми перманентного навчання, збагачення новими знаннями. Підвищення самоефективності, що є результатом навчання, буде позитивно впливати на зусилля, які докладаються до виконання інтелектуальної роботи. Крім того, необхідно створити середовище, яке підтримувалоб зусилля співробітника.

Важливим результатом аналізу мотивації творчої інтелектуальної праці є зниження практичної значущості балансових теорій. Це пов’язано з тим, що результати інтелектуальної праці прямо пов’язані із самовдосконаленням особистості. Складність мети, центральний принцип теорій постановки цілей, відносно до творчої інтелектуальної праці перестає носити домінуючий характер і втрачає свою значущість. Його місце займає інший принцип – оригінальність поставленої мети, її новизна.

Список використаних джерел:

1. Inglehart R. The Silent Revolution: Changing Values and Political Styles Among Western Publics / R. Inglehart. – Princeton, NJ, 1977.

2. Project a Validity Result: The Relationship Between Predictor and Criterion Domains / McHenry J. J., Hough L. M., Toquam J. L., Hanson M. A., Ashworth S. Project // Personnel Psychology. – 1990. – № 43. – P. 335–354.

3. Кендюхов О. В. Мотивація творчої інтелектуальної праці: дослідження основних підходів / О. В. Кендюхов // Економіка України. – 2005. – № 3. – С. 49–56.