К. е. н., доц. Лизньова А. Ю., Ратушний В. В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ ПІДПРИЄМСТВА

Забезпечення стійкого розвитку підприємств буде залежати від вибору ефективної стратегії використання й формування їх активів, в тому числі оборотних активів. Головним інструментом в оцінці ефективності використання оборотних активів виступають саме методи економічного аналізу, за допомогою яких можна оцінити та обґрунтувати вплив оборотних активів на фінансовий стан підприємства. Питання управління оборотними активами висвітлено у працях провідних економістів, таких, як І. А. Бланк, І. М. Бойчик, Є. Ф. Брігхем, А. М. Ковальова.

Процес вимірювання очікуваного чи досягнутого рівня ефективності використання оборотних активів підприємства методологічно пов’язаний передусім із визначенням належних критеріїв, індикаторів і формуванням відповідної системи показників. У довгостроковій перспективі найважливішим критерієм ефективності використання оборотних активів є фінансовий стан підприємства та перспектива його розвитку в майбутньому, тобто його платоспроможність, ліквідність, ділова активність, фінансова стійкість та прибутковість.

У короткостроковій перспективі основними критеріями оцінки ефективності використання оборотних активів, як правило, використовуються показники «чисті оборотні активи» і «рентабельність оборотних активів». Система показників ефективності використання оборотних активів заснована на розрахунку відносних показників, що характеризують різні аспекти діяльності підприємства і його фінансовий стан. Узагальнивши досвід науковців, пропонуємо використати наступні групи фінансових коефіцієнтів [1]:

− показники стану та структури оборотних активів;

− узагальнюючі показники ефективності оборотних активів (показники рентабельності), які визначають здатність організації до росту її економічного потенціалу за рахунок внутрішніх джерел, розкривають можливості залучення й обслуговування позикових засобів;

− показники ділової активності характеризують результати й ефективність поточної основної виробничо-збутової діяльності підприємства (до цієї групи належать різні показники оборотності);

− показники ліквідності оцінюють достатність оборотних активів для погашення поточних зобов’язань (ці показники не тільки дають характеристику стійкого фінансового стану підприємства, але й відповідають інтересам різних зовнішніх користувачів аналітичної інформації);

− показники фінансової стійкості, показують наявність або відсутність у підприємства можливостей по залученню додаткових позикових засобів, здатність погасити поточні зобов’язання за рахунок активів різного ступеня ліквідності.

Однією з умов забезпечення ефективного управління оборотними коштами промислового підприємства є вміле оперування товарними, виробничими запасами та запасами готової продукції. Оптимальне значення партії поставки матеріалів на підприємство за рахунок математичної моделі ЕОQ на основі умовних даних табл. 1 [3].

Таблиця 1. Вихідні дані для визначення оптимального значення поставки упакування

та тарних матеріалів за методом EOQ–аналізу

Застосування моделі EOQ дозволить оптимізувати пропорціям між всіма групами витрат таким чином, щоб загальна сума витрат була мінімальною.

Визначити оптимальний розмір виробничого запасу. Оптимальне значення партії поставки визначається за формулою:

  (1)

де S – річний збут в одиницях; Сu – закупочна ціна одиниці товару, грн; і – витрати збереження, грн; q – розмір партії, грн; Со – витрати виконання замовлення, грн.

Розрахунок для запасу 1 «Пляшка» оптимального значення партії поставки. Оптимальне значення партії поставки:

qo = Ö [2 × 0,70 × 346980] : 1 х 0,7 = 833 од.

Оптимальний розмір виробничого запасу (ПЗопт) складає:

ПЗопт = 833 / 2 = 417 од.

Розрахунок для запасу 2 «Кришка» оптимального значення партії поставки. Оптимальне значення партії поставки:

qo = Ö [2 × 1 × 346980] : 1 × 0,84 = 909 од.

Оптимальний розмір виробничого запасу (ПЗопт) складає:

ПЗопт = 909 / 2 = 455 од.

Розрахунковий механізм моделі EOQ заснований на мінімізації сукупних операційних витрат по закупівлі і збереженню запасів на підприємстві. Ці операційні витрати попередньо розділяються на дві групи: сума витрат по розміщенню замовлень (які включають витрати по транспортуванню і прийманню товарів); сума витрат по збереженню товарів на складі.

З одного боку, підприємству вигідно завозити сировину і матеріали як можна більш високими партіями. Чим вище розмір партії постачання, тим нижче сукупний розмір операційних витрат по розміщенню замовлень у визначеному періоді (оформленню замовлень, доставці замовлених товарів на склад і їхньому прийманню на складі) [4].

При незмінному обсязі виробничого споживання і середньої вартості розміщення одного замовлення загальна сума операційних витрат по розміщенню замовлень мінімізується з ростом середнього розміру однієї партії постачання товарів. З іншого боку, високий розмір однієї партії постачання товарів викликає відповідний ріст операційних витрат по збереженню товарів на складі, тому що при цьому збільшується середній розмір запасу в днях обороту (період їхнього збереження) [2].

При незмінній вартості збереження одиниці товару в розглянутому періоді загальна сума операційних витрат по збереженню товарних запасів на складімінімізується при зниженні середнього розміру однієї партії постачання товарів.

Таким чином, з ростом середнього розміру однієї партії постачання товарів знижуються операційні витрати по розміщенню замовлення і зростають операційні витрати по збереженню товарних запасів на складі підприємства (і навпаки). Модель EOQ дозволяє оптимізувати пропорції між цими двома групами операційних витрат таким чином, щоб сукупна їхня сума була мінімальною.

Оптимізувати структуру оборотних активів можна шляхом прискорення їх оборотності, що є першочерговою задачею підприємств у сучасних умовах і досягається різними шляхами. Проблема визначення тривалості періоду обігу активів є дуже актуальною, оскільки позначається на обсягах виробництва та реалізації продукції. За будь-яких умов намагання скоротити час оборотності коштів підприємства досягається підвищенням рівня виробничої діяльності, організацією ефективної системи збуту готової продукції, а також застосуванням сучасних видів розрахунків із постачальниками і покупцями.

Список використаних джерел:

1. Бланк И. А. Управление использованием капитала / И. А. Бланк. – К. : Ника-Центр, 2000. – 656 с.

2. Фінанси підприємств : підручник / A. M. Поддєрьогін, М. Д. Білик, Л. Д. Буряк та ін. – К. : КНЕУ, 2004. – 546 с.

3. Маргосова В. Г. Системний підхід до управління оборотним капіталом на підприємствах харчової промисловості / В. Г. Маргосова // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – № 7. – С. 5–12.

4. Кодацький В. П. Шляхи ефективного управління оборотними активами промислових підприємств / В. П. Кодацький // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – № 4. – С. 150–158.