Могильна Ольга Віталіївна

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

МІГРАЦІЯ ТА ІНШІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ

Вступ людства в нову стадію розвитку – ноосферну стадію, яка характеризується наукомісткістю і новою структурою виробництва, обумовлюють нову роль інтелектуальних ресурсів. Відбувається процес переходу від «матеріального» до інформаційного суспільства – суспільства, заснованого на виробництві, поширенні і споживанні інформації.

Проблема міграції інтелектуального капіталу являється актуальною не лише для України, але і для будь-якої окремо взятої країни. Внаслідок відтоку кваліфікованої робочої сили держава несе матеріальні втрати, скорочується інтелектуальний потенціал країни.

Міграція інтелектуального капіталу перебуває під впливом цілого спектру різних чинників. Серед них: різний рівень життя і матеріальної винагороди праці;регіональні особливості рівня безробіття в різних країнах; неможливість реалізувати потенціал в національній економіці; втеча від різного роду переслідувань (релігійних, расових, національних і так далі); незахищеність результатів інтелектуальної роботи; кращі можливості для творчості і самореалізації; невизнання результатів праці інтелектуального працівника та ін.

В силу природної обмеженості інтелектуальних ресурсів будь-якої країни все більша увага приділяється «імпорту інтелекту». Адже соціально-економічна ситуація в країні, життєвий рівень населення визначаються рівнем культурної просвіти суспільства. Ніякі природні багатства, вигідна територіальна розташованістькраїни не зможуть реалізувати себе без потужного потенціалу людського капіталу. Так, в США за 2006–2013 рр. кількість іммігрантів досягла 10,3 млн чол. В результаті в 2013 р. на території США мешкало 37,9 млн вихідців з інших країн, або 12,6 % населення країни, а частка іммігрантів у складі робочої сили дорівнювала 15,8 %. Чистий приріст кваліфікованих кадрів в Австралію в 2010–2013 рр. складав 29,4 тис. чол., а в 2003–2004 рр. – вже 43,6 тис. чол. [1]. Таким чином, полювання за інтелектом незабаром може перетворитися на досить вигідний і прибутковий бізнес.

Відтік з України висококваліфікованих фахівців призводить до того, що на ринку праці збільшується кількість некваліфікованих працівників з інших країн. Це призводить до того, що Україна несе великі людські і матеріальні втрати. Так, кількість громадян України, працюючих за кордоном у 2013 році в порівнянні з 2007 роком, зросла практично вдвічі (у 2007 р. – 36329 чол., у 2013 р. – 73184 чол.) [2].

У той же час число іноземців, працюючих в Україні, з кожним роком росте: в 2007 р. – 6227 чол., в 2013 – 19551 чол. Це не є позитивним для ринку праці України. Відбувається відтік заробленого капіталу в інші країни, оскільки іноземці відсилають зароблені гроші своїм сім’ям в інші країни.

Одним з напрямів вирішення проблеми інтелектуальної еміграції може бути підвищення кваліфікації і набуття досвіду за кордоном, але з подальшим поверненням в країну. Причому йдеться не тільки про учених, але і про представників інших інтелектуальних професій (лікарі, військові, будівельники, щоуправляють та ін.). Так, за даними Держкомстату України, у 2012 р. 49,3 % таких поїздок вчинили дослідники в області технічних наук, 23,1 % – фахівці з обробки металів, виробництва машин і устаткування, 16,3 % – фізики і математики [3].

Державі необхідно створити:

– соціальні культурно-просвітні умови і систему духовно-моральних цінностей життєдіяльності населення України (розуміння істинної сутності людини, труда, визнання і оцінка кінцевих результатів праці);

– культуру господарювання через дотримання законодавчої бази, тобто не лише закріплення в законах окремих положень, але і суворе їх дотримання (по захисту патентів, авторського права, товарних знаків, ноу-хау тощо);

– умови добровільного довічного працевлаштування трудящих як основи безперервної активної творчості на благо суспільства та своєї родини;

– сприятливі матеріальні умови для інтелектуальних працівників (з отриманням заробітної плати за результатами особистого й колективного труда та поступове наближення показника середнього рівня оплати праці до європейського для належного утримання усієї родини працівника, у тому числі, – непрацездатних її членів);

Подібні заходи патріотичного, гуманного характеру дозволять підвищити соціально-економічний розвиток та ефективність національної економіки і досягнути позитивного ефекту від інтелектуального труда та міграції.

Список використаних джерел:

1. Кириченко Э. От «утечки умов» к глобальному «круговороту умов» / Э. Кириченко // Мировая экономика и международные отношения. – 2011. – № 10. – С. 3–11.

2. Ярошенко В. І. Вплив міграційних процесів на ефективність функціонування професійного ринку праці / В. І. Ярошенко // Формування ринкових відносин в Україні. – 2012. –№ 9. – С. 143–152.

3. Майданік І. Інтелектуальна міграція в Україні у контексті міжнародної наукової співпраці / І. Майданік // Україна: аспекти праці. – 2012. – № 5. – С. 34–38.