Мульова Аліна Олександрівна
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ УМОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАБІЛІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА
Головною проблемою при здійсненні підприємницької діяльності є ефективне управління фінансами підприємства. Забезпечення фінансової стабільності є важливою передумовою успішного ведення господарської діяльності. Тому питання вдосконалення стабільного фінансового стану є актуальним сьогодні, бо саме фінансова стабільність є запорукою виживання підприємств в сучасних умовах та основою їх фінансово-стійкого стану.
Значну увагу дослідженню питання забезпечення стабілізації фінансового стану підприємства приділили як зарубіжні, так і вітчизняні вчені, а саме: І. О. Геращенко, Н. М. Донець, Л. С. Ларка, О. Ю. Литовченко, Л. О. Матвійчук, Г. Г. Мельник, Л. Ф. Ніколаєнко, Т. Є. Никифорець, О. І. Павленко, В. І. Пазинич, Г. С. Цойта ін.
Метою дослідження є вивчення організаційно-економічних умов забезпечення стабілізації фінансового стану підприємства.
Забезпечення стабільного фінансового стану є важливим завданням функціонування будь-якого підприємства. Попередньою процедурою для прийняття ефективних управлінських рішень є оцінка, яка визначає стан підприємства та виявляє проблеми в його роботі.
Розв’язання проблеми управління фінансовим станом підприємства стоїть у центрі уваги багатьох сучасних наукових досліджень. Але потрібно мати на увазі, що науковці, які проводять дослідження не мають однозначної думки з приводу чіткого визначення поняття «фінансовий стан підприємства». Дослідження переважно зосереджуються тільки на окремих його елементах.
Характеризуючи фінансовий стан, здебільшого спираються на індикативну основу, яка встановлює ефективність взаємодії внутрішніх чинників (наявних економічних ресурсів), хоча у сучасному ринковому середовищі зовнішні фактори можуть спричинювати істотний (інколи визначальний) вплив на фінансово-економічну позицію підприємства [6, с. 223].
Фінансовий стан підприємства слід розглядати як результат взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин всередині підприємства і визначається всією сукупністю виробничо-господарських факторів. Враховуючи, що підприємство є одночасно і суб’єктом і об’єктом в системі антикризових процедур, найбільш важливим представляється поділ факторів на зовнішні і внутрішні. Перша група факторів (зовнішні) – не залежать від організації роботи самого підприємства, їх зміна непідвладна волі підприємства. До таких факторів належать: зміна системи оподаткування, зростання тарифів на енергоносії, транспортні перевезення та утримання соціальних об’єктів підприємства. Друга група факторів (внутрішні) – безпосередньо залежать від рівня антикризового менеджменту на підприємстві і є основою для визначення внутрішніх резервів відновлення платоспроможності [1].
У системі фінансового оздоровлення організації в першу чергу необхідно широко використовувати внутрішні резерви фінансової стабілізації. Це пов’язано з тим, що успішне їх застосування дозволяє не тільки зняти фінансову загрозу банкрутства, а й значною мірою позбавити організацію від залежності використання позикового капіталу, прискорити її відновлення з меншими витратами [2, с. 9].
Основними складовими організаційно-економічних умов забезпечення стабілізації фінансового стану підприємства мають бути:
1. Аналіз внутрішніх і зовнішніх умов господарювання, тенденцій економічної динаміки, стадії кризи та прогнозування змін у перспективі.
2. Виявлення загроз для функціонування підприємства, що утворюються у результаті впливу кризи, або переваг від започаткування стабілізаційних процесів для його подальшого розвитку.
3. Визначення і оцінювання потреб підприємства щодо виживання в умовах кризи чи відновлення та розвитку – на етапі стабілізації.
4. Розробка комплексу взаємоузгоджених антикризових заходів, визначення плану-графіку їх реалізації.
5. Визначення джерел фінансування антикризових заходів та формування оптимального плану руху грошових потоків.
6. Оновлення організаційної структури та структури і стилю управління підприємством, формування системи морально-матеріальної мотивації персоналу, що відповідає можливостям господарства і стадії кризи.
7. Аналіз перспектив впливу антикризових заходів на стан, потенціал і перспективи розвитку підприємства, майнові права його власників, добробут суб’єктів.
8. Оцінювання ефективності антикризових заходів й програми в цілому [3, с. 108; 4, с. 12].
Підсумовуючи, відзначимо, що для забезпечення стабілізації фінансового стану підприємства слід сприяти усуненню неплатоспроможності, відновленню фінансової стійкості та забезпеченню фінансової рівноваги на тривалий період часу. Так, метою забезпечення стабілізації фінансового стану підприємстває покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності й платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру [5, с. 73; 7, с. 160]. Таким чином, стратегія фінансової стабілізації підприємства є узагальненням усіх складових загальної економічної стратегії підприємства. Вона повинна містити у собі стратегічні заходи у сферах товарної політики і ціноутворення, інноваційної та інвестиційної діяльності, поведінки підприємства на ринку, взаємодії з іншими підприємствами, розглянути усі ризики, які здатні привести до погіршення фінансового стану підприємства.
Як показує багаторічний досвід зацикленого функціонування підприємств у ринкових умовах, особливо закордонний, забезпечення сталого (життєздатного), у тому числі, фінансово-економічного розвитку суб’єктів господарювання можливе лише за умови розробки та впровадження фундаментальних інновацій: місії, соціально-економічної мети підприємства, принципів, стилю, методів управління та способів досягнення мети на засадах кардинально нової – соціально-відповідальної, етично-моральної політики підприємства. У сучасних умовах жорсткої конкурентної боротьби, торгових війн та фінансових зловживань за захват нових ринків збуту, матеріальних та трудових ресурсів з метою отримання максимальних прибутків, що призводить до перманентних криз та банкрутств, особливого значення набуває нова місія господарювання – блага суспільства.
Список використаних джерел:
1. Литовченко О. Ю. Сутність та концептуальні засади управління фінансовим станом підприємства [Електронний ресурс] / О. Ю. Литовченко, Г. С. Цой. – 2012. – № 1. – Режим доступу :http://www.rusnаukа.cоm/1_NІО_2012/Ecоnоmіcs/10_98585.dоc.htm
2. Матвійчук Л. О. Формування та оптимізація структури капіталу в системі фінансової безпеки підприємства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.00.04 «Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)» / Л. О. Матвійчук. – Хмельницький : ХНУ, 2011. – 20 с.
3. Мельник Г. Г. Методи та моделі оцінки фінансової стійкості підприємств регіону в антикризовому управлінні / Г. Г. Мельник // Економічний вісник Донбасу. – 2011. – № 3 (25). – С. 108-111.
4. Ніколаєнко Л. Ф. Розробка фінансової стратегії як елемент антикризової програми підприємства / Л. Ф. Ніколаєнко, І. О. Геращенко // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2010. – № 1. – Т. 1. – С. 11-15.
5. Павленко О. І. Вдосконалення механізму оцінки фінансового стану підприємства / О. І. Павленко // Бізнес-навігатор. – 2010. – № 2(19). – С. 72-78.
6. Пазинич В. І. Фінансовий менеджмент : навч. посіб. / В. І. Пазинич, А. В. Шулешко. – К. : ЦУЛ, 2011. – 408 с.
7. Стратегія управління потенціалом підприємства як складова його стратегічного набору / Л. С. Ларка, Н. М. Донець, Т. Є. Никифорець // Вісник НТУ «ХПІ». Серія: Технічний прогрес і ефективність виробництва. – Х. : НТУ «ХПІ». – 2013. – № 20(993) – С. 159–163.