.(1) Нечепуренко Денис Олександрович
Машинобудівний коледж Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, Україна
ГНУЧКІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ ЯК ГОЛОВНИЙ СТРАТЕГІЧНИЙ ФАКТОР ЇХ ДІЯЛЬНОСТІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
Металургійна промисловість вельми чутлива до коливань світового ринку. Тому її майбутнє, в тому числі і в Україні, залежить від стану економіки. Драматична ситуація в Україні на початку 2014 р. лише посилила дестабілізуючі процеси усіх сфер національного господарства. Найбільш сильного деструктивного впливу зазнали галузі промисловості. Зокрема останні тенденції та прогнози запевняють, що представникам сталевої індустрії не варто сподіватися на швидке відновлення ринку.
Українські металурги під перехресним вогнем міжнародних санкцій, торгівельних обмежень та згортання національних програм підтримки промисловості знаходяться у критичному фінансово-економічному стані. У такій ситуації важливо вчасно відчувати й реагувати на ринкові коливання, перевага сьогодні на боці того, хто скоріше, а не краще відреагує на зміни середовища. Таким прикладом може бути зростання популярності міні-заводів у металургійному виробництві, що відрізняються більш низькими витратами і гнучкістю управління, ніж великі підприємства. Ступінь гнучкості та адаптивності як галузі в цілому, так і окремого металургійного підприємства набувають значної актуальності. В останні роки чимало уваги приділялося теоретичним дослідженням інструментів стратегічного розвитку металургійних підприємств, однак питання оцінки стратегічної гнучкості підприємства у кризовий період залишається не достатньо висвітленим у сучасній науковій літературі [1].
Під гнучкістю підприємства необхідно розуміти здатність підприємства отримати необхідний результат, що дозволяє йому без докорінної зміни основних виробничих фондів освоювати за стислі строки певну кількість виробів, які можуть бути затребувані ринком й в свою чергу дозволять у майбутньому періоді отримати необхідний результат, що забезпечить виживання й розвиток підприємства [2, с. 20].
Ми пропонуємо розглядати гнучкість підприємства з точки зору двох критеріїв гнучкості:
1. Стійкість до оновлення – визначається за техніко-економічними показниками підприємства для оцінки результатів діяльності підприємства як передумови для оновлення.
2. Здатність до оновлення – здатність освоїти завтра вироби, необхідні ринку у наступні періоди, тобто здатність підприємства планувати та прогнозувати процес свого оновлення.
При оцінці гнучкого розвитку підприємства у стратегічному контексті, який наразі визначається скороченням життєвого циклу як продукту, так і технологій, безумовно важливе врахування кадрової політики та структури управління.
За пропонованою методикою стійкість до оновлення розраховується через показники рентабельності продукції, оборотності активів, фінансового важелю та прибутку на оновлення й виражається відношенням прибутку на оновлення (ПО) до власних активів (ВА) за формулою [2, с. 81]:
.(1)
Таблиця 1. Оцінка здатності підприємства до оновлення
|
Етапи визначення показників здатності до оновлення |
Методика оцінки (агрегатний вид формули) |
Критерій |
Показник |
|
Кластерізаціяпродукції, підприємством |
Кластерний аналіз |
Статистичні діапазони змін |
Параметри виробів промислового підприємства |
|
Встановлення часових залежностей складових циклу освоєння нового виробу для кожної групи виробів |
Кореляційно-регресійний аналіз циклів освоєння продукції за групами виробів
|
Інформація оцінюється за критеріями загальної теорії статистики |
Тривалість етапів освоєння й виробництва нового виробу, показники роботи персоналу на різних стадіях освоєння
|
|
Визначення коефіцієнта оновлення кожної групи виробів |
Коi=Топі/Тпрі |
Детермінований стан виробництва |
Топі – час освоєння і-го виробу; Тпрі – час виробництва та реалізації і-го виробу |
|
Визначення імовірнісного коефіцієнта оновлення виробів |
|
Врахування ринкових умов господарювання |
|
|
Визначення здатності до оновлення |
|
К'oi>Кoi→Зобmax>Зоб>1 – сприятлива зона гнучкості та великі технічні можливості; К'oi<Кoi→Зобmin<Зоб<1 – менша гнучкість та технічні можливості |
Зобmax – максимально можливе значення здатності до оновлення; Зобmin – мінімально можливе значення здатності до оновлення |
Розраховується нормативне значення стійкості до оновлення Сон та фактичне Сонф. Таким чином, показник стійкості до оновлення може бути визначений за формулою:
. (2)
Якщо DСон ≥ 1, то положення підприємства стійке, DСон < 1 – положення нестійке й чим нижче його значення до нуля, тим нижче його стійкість [2, с. 82].
Здатність до оновлення як одна з складових частин стратегічної гнучкості оцінюється також через комплекс показників. В результаті аналізу та оцінки ключових чинників формуються узагальнені характеристики здатності до оновлення підприємства.
Результатом отриманих оцінок гнучкості підприємства може стати генерування значної кількості альтернатив стратегічного розвитку підприємства [1], що будуть включати напрямки змін як фінансовий-економічних, так і техніко-технологічних факторів розвитку підприємства.
Список використаних джерел:
1. Нечепуренко Д. О. Інваріантні методологічні підходи до визначення стратегічних альтернатив / Д. О. Нечепуренко // Актуальні проблеми економіки. – 2011. – № 7. – С. 321–328.
2. Самочкин В. Н. Гибкое развитие предприятия: анализ и планирование / В. Н. Самочкин. – М. : Дело, 1999. – 336 с.
– середній час підготовки та освоєння виробництва 
– середній час підготовки виробництва та реалізації продукції 