Басова Марія Миколаївна, к. е. н., доц. Скрипник Наталія Євгенівна

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

СУЧАСНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ДІАГНОСТИКИ ЗАГРОЗ СТАБІЛЬНОСТІ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

Процес глобалізації світового економічного простору характеризується зростанням взаємозалежністю і взаємопов’язаністю національних економік країн з різним рівнем соціально-економічного розвитку. Тому дедалі актуальнішим стає питання забезпечення ефективності і конкурентоспроможності національних економік як чинник стабільного розвитку та адаптованості до глобальних викликів сьогодення.

Сучасне управління будь-якою економічною системою покликане запобігти виникненню та розвитку кризових процесів. Фундаментом подібної спрямованості управління є антикризова діагностика соціально-економічних систем. Система антикризового менеджменту здатна трансформуватися і приймати форму реактивного, превентивного (попереджувальний), антиципативного (випереджальний) антикризового управління. Тому діагностика, як функція антикризового управління повинна мати реактивну, антиципативну й превентивну спрямованість. Методика і технологія антикризової діагностики повинні відповідати вимогам сучасного менеджменту, бути універсальними, моніторинговими системами спостереження виникнення та розвитку кризових процесів.

Реактивний антикризовий менеджмент можна охарактеризувати як планування та впровадження заходів, метою яких є відновлення попереднього,докризового стану. Діагностика в межах реактивного менеджменту ґрунтується на дослідженні певної обмеженої кількості індикаторних показників, які порівнюються з базовими, нормативними змінними величинами системи. Проведення діагностичного дослідження обмежено в часі. Цілеспрямованість реактивного менеджменту, брак часу суттєво ускладнюють розробку зваженої антикризової концепції, а також перегляд діючих цілей та норм.

Превентивний (попереджувальний) антикризовий менеджмент може бути організований в соціально-економічних системах з високим ступенем саморегулювання та самоорганізації. В умовах складного й динамічного зовнішнього середовища, розбалансований стан є досить поширеним явищем внаслідок безперервної зміни цільової установки системи для її адаптації до небезпек і загроз ззовні. Превентивний антикризовий менеджмент вимагає розробки регулюючого механізму як саморегулюючої системи, тобто налагодження саморегульованого зворотного зв’язку з урахуванням параметрів зовнішнього середовища.

Антиципативний антикризовий менеджмент являє собою управління, орієнтоване на зростання або інновації. Його впровадження можливе в гнучких, здатних до змін, адаптивних соціально-економічних системах, його прийняття означає відмову від реалізації класичної моделі підприємницької поведінки та перехід до інноваційної моделі, яка ґрунтується на агресивній ринковій стратегії. Діагностика в межах антиципативного антикризового менеджменту має ґрунтуватися на скануванні підприємницького середовища, формуванні комплексу прогностичних індикаторних показників з метою реалізації управління за «слабкими сигналами» і в умовах стратегічних несподіванок, постійній підтримці на цій основі вигідного технологічного випередження. Діагностика в системі антиципативногоантикризового менеджменту має відігравати роль інноватора, спрямованого на пошук нових шляхів безкризового розвитку, головним завданням якого є уникнення проблемних зон у сфері самого управління. Відомо, що будь-якій соціально-економічній системі відповідає певна корельована з нею технологія управління. На наш погляд, в антикризовому управлінні повинна віднайти чільне місце концепція рефлексії, яка вже на ранніх стадіях розвитку кризових процесів стане методологічною основою формування моделі, здатною ув’язати альтернативні економічні теорії й динамічну економічну дійсність.

Концептуальною основою превентивних діагностичних досліджень функціонування складних соціально-економічних систем і забезпечення процесу антикризового управління є ідея ієрархічної наскрізної моделі діагностики. Ефективність антикризового менеджменту обумовлена мірою адаптованості діагностичних моделей та технологій до сучасних умов структурного трансформування економіки України. Використання ієрархічної наскрізної моделі економічної діагностики в антикризовому менеджменті дозволить сформувати оптимальну стратегію антикризового регіонального регулювання, розробити систему оперативно-тактичних заходів, спрямованих на реалізацію організаційно-економічних та нормативно-правових трансформацій.

Діагностична цінність запропонованої моделі полягає в тому, що вона встановлює зв’язок між трьома ієрархічними рівнями, а саме діагностикою кризового стану підприємств різних форм власності та розмірів, діагностикою видів економічної діяльності та регіональною діагностикою. Встановлення зв’язків та поєднання окремих різнорівневих діагностичних досліджень в єдину систему антикризової діагностики стане методологічною основою стратегічного антикризового управління розвитком регіону. Діагностика результатів системи управління суб’єктів господарювання надасть змогу визначити (розпізнати) ознаки, фактори і масштаби їх розвитку, ідентифікувати стадії кризового процесу. Результати цього діагностичного дослідження будуть формувати інформаційне поле діагностики видів економічної діяльності, обумовлюючи її глибину й обґрунтованість. Впровадження цієї методики дозволить не тільки визначати диспропорції, абодисфункції, розвитку напрямів економічної діяльності регіону, характер, вид і глибину кризових процесів, але й враховувати чинники мікрорівневого походження, які є вирішальними.