Власенко Марина Олександрівна, Пономаренко Юлія Сергіївна

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОЇ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Сучасний етап розвитку світової економіки характеризується інтенсивним розширенням міжнародної підприємницької діяльності, тобто діяльності, що здійснюється через науково-технічну, виробничу, торгівельну, сервісну та іншу взаємокорисну співпрацю суб’єктів господарювання двох чи більше країн (міжнародних партнерів). Основним спонукальним мотивом активізації і розширення участі партнерів у міжнародному бізнесі є можливість збільшення масштабів та ефективності підприємництва за рахунок інтернаціоналізації певних сегментів ринку, використання нових додаткових джерел необхідних матеріальних (інвестиційних) ресурсів, диверсифікації виробничо-господарської діяльності.

Підприємницька діяльність являє собою основу будь-якої розвиненої країни, адже у процесі розвитку виробництва підприємство має змогу досягти того рівня, завдяки якому воно здатне виготовляти більше, аніж того вимагає внутрішній ринок. На даному етапі для підприємства є доцільним вийти на зовнішні ринки товарів і послуг, тобто з цього моменту здійснювати міжнародну підприємницьку діяльність.

При визначенні економічної сутності підприємництва варто відштовхуватися від характеристики категорії «підприємець». Прийнято вважати, що підприємець – це «суб’єктивний чинник відтворення, котрий здатний на ініціативній та інноваційній основі, та не боячись повної економічної відповідальності, йти на ризик і особливим чином з’єднувати та використовувати інші фактори виробництва на власний розсуд так, щоб у перспективі отримати додатковий дохід» [1].

У свою чергу міжнародне підприємництво – це новий тип господарювання, який базується на інноваційному поводженні суб’єкта зовнішньоекономічноїдіяльності, на вмінні знаходити і використовувати нові ідеї, втілювати їх у конкретні підприємницькі проекти.

Міжнародне підприємництво – це різновид економічної активності. Даний вид підприємництва являє собою динамічний, активний елемент міжнародного бізнесу. Та все ж таки бізнес – поняття більш ширше, воно охоплює всі відносини, котрі можуть виникати між  учасниками ринкової економіки

 У сучасну добу ринкових відносин часто ототожнюють поняття «міжнародне підприємництво» та «міжнародний бізнес».  Хоча з юридичної точки зору між підприємцем та бізнесменом немає жодних законодавчо закріплених відмінностей, цього робити не варто, адже дані поняття  мають між собою  суттєву різницю. Підприємництво – це економічна категорія, що виражає відносини між суб’єктами господарської діяльності, спрямованої на досягнення такої комбінації економічних ресурсів, котра здатна забезпечити їм комерційний успіх, тобто максимізувати дохід. У противагу бізнес –  це будь-яка діяльність, котра спрямована на отримання прибутку. Він не має чітких норм, бізнес – це скоріше спосіб життя, ніж сфера економічних знань.  Бізнес – це не наука про те, як стати багатим. Отримання прибутку само по собі не є бізнесом, адже існують приклади збагачення кримінальним шляхом. Також відмінність у веденні міжнародного бізнесу та здійсненні міжнародної підприємницької діяльності полягає у тому, що бізнесмен – це людина, яка використовує та керує вже створеним кимось бізнесом, у той час як підприємець навпаки – він сам формує та впроваджує нову технологію, ідею, послугу чи товар. Підприємець завжди знаходиться у стані ризику та може втратити свою діяльність, бізнесмен не ризикує своєю діяльністю, він може втратити лише власний капітал, котрий знаходиться у його розпорядженні. Тоді виникає питання: а кого ж більше – підприємців чи бізнесменів?  За даними Державної реєстраційної служби станом на липень 2013 року в Україні зареєстровано понад 3 млн фізичних осіб-підприємців, тобто на кожні 10 тис. населення нараховується 663 фізичні особи-підприємця. Таким чином, фактично кожен 15-й українець є підприємцем [2]. Щодо бізнесменів, то деталізованих даних, на жаль, немає, але можна бути певним, що їх не менше, адже керувати вже створеною технологією завжди легше, ніж починати так би мовити «з нуля».

Останнім часом в Україні зменшується кількість зареєстрованих патентів на розробки та з кожним роком скорочується кількість наукових кадрів. Однією з головних причин тому є зменшення видатків на фінансування науково-дослідної діяльності. Так, у 2005р. витрати на фінансування наукових розробок складали 1,11 % до ВВП України, а вже у 2012 році – 0,80 % [3]. Зменшення кількості наукових кадрів та інших показників розвитку науки та інновацій країни опосередковано може свідчити про тенденцію до зменшення кількості підприємців-новаторів.  Тому перспективи розвитку підприємництва в Україні залежатимуть  не лише від здібностей самих підприємців, а й від державної підтримки та економічної ситуації в країні в цілому.

Список використаних джерел:

1. Валієва Е. І. Еволюція теорії підприємництва у ринковій економіці / Е. І. Валієва, У. Ф. Ібрагімов // Молодий вчений. – 2013. – № 6 – С. 287–290.

2. Зайцева О. Предприниматель и бизнесмен: в чем разница [Електронний ресурс] / О. Зайцева. – Режим доступу : http://www.aleksandr.kz/obrazovatelnyiy-material/pdprinimatel-i-biznesmen-v-chem-razlichie.html#.U0FmFfl_uXm

3. Державна служба статистики України. Наукова та науково-технічна діяльність [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2005/ni/ind_rik/ind_u/ 2002.html