Дейнега Карина Вікторівна
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна
ОСОБЛИВОСТІ ПЛАНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ НЕВИРОБНИЧОЇ СФЕРИ
Перш ніж почати будь-яку справу, людина повинна ретельно продумати, що саме, до якого терміну, якими способами і за допомогою яких засобів він повинен це зробити. Саме тому першою та основоположною стадією управління будь-яким видом діяльності завжди є процес постановки мети та знаходження способів її виконання. Саме до цієї стадії необхідно віднести передбачення, прогнозування, планування, тобто планування – це спосіб за допомогою якого керівництво забезпечує єдиний напрямок зусиль всіх членів підприємства для досягнення загальних цілей.
Призначення планування, як функції управління підприємств невиробничої сфери, полягає в бажанні завчасно врахувати всі внутрішні та зовнішні фактори, що забезпечують сприятливі умови для нормального функціонування та розвитку підприємства. Планування підприємств невиробничої сфери передбачає розробку комплексу заходів, що визначають послідовність досягнення конкретних цілей з урахуванням можливостей найефективнішого використання ресурсів кожним підрозділом або підприємством.
Необхідно відзначити, що планування діяльності підприємства невиробничої сфери має ряд особливостей, що обумовлені специфікою самих послуг і процесівїхнього надання й ускладнюють роботу зі складання планів діяльності підприємства. Якщо в матеріальному виробництві існує міцний фіксований зв’язок між економічними факторами (наприклад, норми часу або витрат сировини та матеріалів для всіх виконуваних робіт), то при наданні послуг такий зв’язок є більш гнучким і складним. Використання стандартів, правил, норм і нормативів при обслуговуванні клієнтів часто ускладнене або неможливе, а зв’язок між економічними або технологічними факторами багато в чому визначається самим споживачем послуг, його перевагами, смаком, можливостями.
Для більшості підприємств невиробничої сфери важко точно визначити, а отже, і скласти обґрунтований план загального обсягу послуг, що надаються. Натуральні показники виявляються неприйнятними через різноманіття і непорівнянність окремих послуг, а вартісні – внаслідок відсутності об’єктивної грошової оцінки багатьох послуг і робіт. Оскільки діяльність галузі в значній мірі залежить від обсягу та структури попиту на послуги, що надаються, планування в організаціях сфери обслуговування, на відміну від виробничих підприємств, має більше імовірнісний характер і вирішує кілька завдань [2].
Завдання планування у сфері послуг:
- забезпечення цілеспрямованого розвитку організації і всіх її структурних підрозділів;
- своєчасне розпізнавання проблем і можливостей у сфері послуг, розробка конкретних заходів, спрямованих на підтримку сприятливих, тенденцій або стримування негативних;
- координація діяльності структурних підрозділів і робітників підприємства у сфері послуг;
- створення об’єктивної бази для ефективного контролю, оцінювання діяльності підприємства на підставі порівняння фактичних параметрів з планованими;
- мотивування трудової активності працівників з використанням ступеня виконання планових завдань по наданню послуг, як основного показника;
- інформаційне забезпечення працівників (плани повинні мати відомості про цілі, строки і умови виконання робіт з надання послуг) [1].
Реалізація функції «планування» повинна ґрунтуватися на принципах повноти, точності, економічності, гнучкості, безперервності, участі виконавців у розробленні планів (табл. 1).
Таблиця 1. Зміст принципів планування діяльності підприємств невиробничої сфери
|
Принцип планування |
Зміст принципу |
|
Принцип повноти |
Передбачає необхідність охоплення планом усіх параметрів чи дій у сфері (галузі) якої стосуватиметься майбутня діяльність підприємства невиробничої сфери. |
|
Принцип точності |
Означає, що кожен план слід складати з таким ступенем точності, який тільки може бути сумісним з рівнем нестабільності функціонування підприємства, тобто плани мають бути конкретизовані та деталізовані до такої міри, яку дозволяють зовнішні та внутрішні умови діяльності підприємства. |
|
Принцип економічності |
Планування не може бути самоціллю, оскільки економічний аспект важливий передусім при одержанні інформації, необхідної для процесу планування. |
|
Принцип гнучкості |
Полягає в наданні планам і процесові планування здатності змінювати свій напрям у зв’язку з виникненням непередбачених обставин. |
|
Принцип безперервності |
Означає підтримування безперебійності планової перспективи, взаємоузгодження довго-, середньо- та короткострокових планів, тобто процес планування на підприємствах має здійснюватись постійно в межах установленого циклу, а розроблені плани мають постійно змінювати один одного. |
|
Принцип участі виконавців у розробленні планів |
Обґрунтованими плани можуть бути тільки за умови залучення до їх розроблення не тільки співробітників, які відповідають за планування, а й співробітників інших функціональних відділів підприємства та майбутніх виконавців планів |
Успішна реалізація визначених принципів можлива в разі відповідного організаційного забезпечення, відповідності економічної політики підприємства тощо.
Список використаних джерел:
1. Моргулець О. Б. Менеджмент у сфері послуг: навч. посіб. / О. Б. Моргулець. – К.: Центр навчальної літератури, 2012. – 384 с.
2. Корогодова О. О. Концептуальні засади управління ефективністю підприємств сфери послуг [Електронний ресурс] / О. О. Корогодова. – Режим доступу: http://www.zbirnuk.bukuniver.edu.ua/ ed_work/n_8/16.pdf
3. Литвин Б. М. Планування діяльності будівельного підприємства: навч. посіб. / Б. М. Литвин. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 310 с.
4. Янковська Л. А. Стратегічні пріоритети розвитку сфери послуг України на засадах постіндустріальної економіки [Електронний ресурс] / Л. А. Янковська. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1775