Зінкевич Ганна Сергіївна
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Україна
ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ВЕРТИКАЛЬНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
Тенденції розвитку сучасної економіки свідчать про зростаючу роль вертикальної інтеграції, яка в умовах зростання конкуренції, впливу кризових процесів розвитку світової економіки і глобалізації стає однією з найважливіших складових конкурентної переваги, що забезпечує сталий розвиток підприємств.
Актуальність даної теми полягає в тому, що динамічні зміни вимог ринку змушують підприємства об’єднуватися з метою диверсифікації ринку та підвищення можливостей гнучкого переходу на випуск продукції, адекватної попиту.
Вертикальна інтеграція – це виробниче й організаційне об’єднання, злиття, кооперація, взаємодія підприємств, пов’язаних спільною участю у виробництві, продажу, споживанні єдиного кінцевого продукту: постачальників матеріалів, виготовлювачів вузлів і деталей, складальників кінцевого виробу, продавців і споживачів кінцевого продукту [1]. В свою чергу, вертикально інтегрованим називається підприємство, коли всередині нього з одного підрозділу в інше відбувається переміщення товару та послуги, які могли б бути продані на ринку без подальшої переробки [2, с. 23].
Потреба в інтеграції окремих сфер діяльності виникає у разі можливості конкурентоспроможності цієї сфери на світовому ринку. У країнах Західної Європи інтеграція здійснюється не дивлячись на істотні відмінності в державних пристроях, економіці та політиці. Суб’єкти господарювання європейських країн об’єднуються у всілякі альянси, картелі, картелі, кластери різної природи і призначення [4].
Рис. 1. Види вертикальної інтеграції
(Джерело: [3])
У країнах СНД відбуваються протилежні явища – дезінтергаціонние процеси, починаючи з державного рівня і до малих підприємств.
Трансформація ринкових відносин в Україні в даний час збіглися з подолання чергових кризових явищ в країні та світі. Головним спонукальним мотивом інтеграції українських підприємтсв стає необхідність відновлення зруйнованих виробничо-технологічних і кооперованих зв’язків, можливість залучення великих фінансових ресурсів для свого розвитку, а також відчутне зростання транзакційних витрат суб’єктів господарювання в ході економічної реформи, викликаний встановленням нових, часом нестійких зв’язків з іншими підприємствами на сонове контрактів.
Вертикальна інтеграція стала ефективним шляхом розвитку цукрового бізнесу в Україні виходячи з наявності великих площ сількогосподарських земель, а також унікальна особливість і необхідна складова ведення агробізнесу в країні, але для спокійної роботи холдингам потрібна гарантія захисту інвестицій. В цілому вертикальна інтеграція має ряд переваг і недоліків (табл. 1).
Таблиця 1. Переваги та недоліки вертикальної інтеграції для підприємства
|
Переваги |
Недоліки |
|
Економія у витратах, пов’язана з кращою координацією; гарантія поставок або продажу в періоди низького попиту; поліпшення контролю якості; відхід від ринкових цін; підвищення загального прибутку; технологічні переваги і захист технології |
Може збільшити витрати, якщо використовується власне виробництво при наявність дешевих джерел постачання; може привести до меншої гнучкості у прийнятті рішень; при непередбачуваності попиту можливі втрати, пов’язані зі складністю координації вертикальної інтеграції; необхідність підтримувати в рівновазі ланки ланцюжка; використовуються ресурси капіталу; вимагають різні управлінські навички |
Джерело: [3].
Отже, інтеграція як процес поглиблення співробітництва суб’єктів господарювання в сучасних умовах є об’єктивною закономірністю суспільного розвитку. Беручи участь в інтеграційних процесах, підприємства об’єднують зусилля в боротьбі за ринки, ресурси, усуваючи конкуренцію на проміжних стадіях виробництва і просування товарів.
Таким чином, ефективність трансформації в умовах кризових явищ і зростання глобалізації світової економіки значною мірою залежить від вибору моделей господарювання. Одним із шляхів успішного розвитку підприємства в умовах зростання міжнародної конкуренції є активізація інтергаційних процесів, результат яких значною мірою диктується складом учасників, їх інтересами, специфікою інтеграції.
Список використаних джерел:
1. Райзберг Б. А. Сучасний економічний словник / Б. А. Райзберг, Л. Ш. Лозівський, Е. Б. Стародубцева. – 5-е вид., перераб. і доп. – М.: ИНФРА-М, 2007. – 495 с.
2. Древинг С. Р. Вертикально-интегрированные компании и их роль в развитии промышленных кластеров / С. Р. Древинг // Проблемы современной экономики. – 2008. – N 4 (28).
3. Арутюнова Д. В. Стратегічний менеджмент: навч. посіб. / Д. В. Арутюнова – Таганрог: Изд-во ТТІ ПФУ, 2010. – 122 с.
4. Войнаренко М. П. Концепція кластерів – новий підхід до інвестування регіональних програм розвитку виробництва / М. П. Войнаренко // Вісник Тернопільської академії народного господарства: Спец. вип. – 2000. – № 15-5. – С. 256–261.