К. е. н., доц. Кучеренко Сергій Костянтинович, Рибаков Олександр Євгенович
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна
РОЛЬ УПРАВЛІНСЬКИХ ІННОВАЦІЙ У РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА
В сучасних умовах господарювання, які характеризуються високим рівнем невизначеності, активними процесами глобалізації, значною інформатизацією економіки, орієнтацією бізнесу на вимоги клієнтів, а також зміною парадигми управління, підприємства змушені шукати нові способи досягнення конкурентних переваг та забезпечення ефективності діяльності. Керівники вітчизняних підприємств, що знаходяться у специфічному середовищі функціонування, активно звертаються до зарубіжної практики та досвіду впровадження нових моделей та методів управління. Такі новації впроваджуються у різноманітні сфери діяльності підприємств, починаючи від систем мотивацій та організаційних структур підприємства, закінчуючи методами просування продукції та взаємодії із контрагентами тощо.
Обов’язковими умовами виживання підприємств є виробництво конкурентоспроможної продукції, забезпечення гнучкості та ефективності управління.Адаптаційні здатності, організаційну гнучкість та маневреність виробничих систем забезпечує підприємствам інноваційний розвиток.
Велика значимість проблем інноваційного розвитку підприємств підтверджується великою кількістю досліджень як західних вчених, таких як П. Друкер, М.Хаммер та Дж. Чампі, К. Маркхема, Р. Каплана та Д. Нортона, І. Массакі та інших, так і вітчизняних науковців, серед яких слід виділити В. М. Геєця, Л. І.Федулову, Н. И. Чухрай, С. М. Ілляшенка та ін.
Актуальність інноваційної моделі розвитку зумовлюється стрімким зростанням впливу науки та нових технологій на соціально-економічний розвиток, що відбувся протягом останніх 20–30 років. Нові технології докорінно і швидко змінили структуру світової економіки. Виявилося, що неспроможність країниздійснити структурну перебудову економіки відповідно до нового технологічного укладу (чи зволікання з цим) не просто гальмує її розвиток, але й призводить доекономічної деградації і відсуває її на периферію світових економічних процесів.
У вітчизняній господарській практиці традиційно зі всіх нововведень, що реалізуються на підприємствах, та частина, яка відноситься до сфери менеджменту, сприймається незвичайно, залишаючись у тіні як для самих підприємств, так і при проведенні досліджень по проблемам інновацій. В бізнесовій сфері склався стереотип про вторинність управлінських інновацій по відношенню до технологічних. В той же час важливість якісного та ефективного управління, ступінь його впливу на результати діяльності будь-якої організації не підлягають сумніву. Але сам інноваційний процес в сфері управління (на відмінну від сфери основного виробництва) залишається неясним. Для опису його особливостей, спробуємо визначити місце управлінських інновацій в інноваційній діяльності підприємств.
Говорячи про управлінські інновації, слід зазначити що саме відрізняє їх від технологічних та виробничих інновацій та робить унікальним процес їх створення. Технологічні інновації представляють собою певну сукупність знань, які можуть бути систематизовані, так як об’єднують декілька фізичних процесів або продуктів та можуть бути відносно легко відтворені. Управлінські інновації в більшій мірі специфічні по відношенню до підприємства.
Для управлінських інновацій характерним є вплив зовнішніх агентів – вчених, консультантів, саме тих, хто визначає сутність інновацій, формує їх, при тому що реалізація нових управлінських ідей може відбуватися протягом декількох років. Модель виникнення та розвитку інновацій в сфері управління можна описати за допомогою наступних етапів: усвідомлення проблеми, розробка та формулювання ідеї, її визнання.
В більшості випадків управлінські інновації виникають через необхідність вирішення певної зовнішньої або внутрішньої по відношенню до підприємства проблеми або уникнення ситуації загрози, незадоволення. Варто враховувати, що інновації в сфері менеджменту є локальними, тобто досвід їх впровадження в одній компанії може не мати користі для іншої, а також відмінності зарубіжної та вітчизняної корпоративних культур та специфіку бізнесу у разі використання певних «готових рецептів». Унікальність кожного підприємства обумовлює необхідність модифікації та корегування готових управлінських рішень або ж вимагає розробки принципово нових, які б поєднали різні елементи проблеми та варіанти її вирішення, чітким розуміння внутрішнього та зовнішнього середовища функціонування підприємства. Тож для першого етапу характерно визначення мети, задля досягнення якої розробляється інновація.
Також слід зазначити, що впровадження інновацій в одній сфері тим чи іншим чином зачіпає інші сфери діяльності підприємств і призводить до впровадження інновацій в них, отже, всі види інновацій взаємопов’язані між собою, вони можуть реалізовуватись паралельно та послідовно. Тому приймаючи рішення про впровадження новітніх інструментів управління на підприємстві, керівникам слід пам’ятати про те, що в зовнішніх джерелах (як наукових, так і практичних), в практиці інших підприємств (зарубіжних та вітчизняних) можна знайти ідеї для оптимізації діяльності, тобто максимально використовувати відкриті інновації, що дасть можливість, по-перше, економити фінансові ресурси, по-друге, враховувати досвід використання таких інновацій та максимально пристосувати їх під свої потреби, по-третє, ефективно використовувати внутрішні знання та людські можливості підприємства. Реалізація інновацій передбачає, що вони мають носити системний характер та впроваджуватися у діяльність підприємства поступово та органічно.
Список використаних джерел:
1. Павленко І. А. Економіка та організація інноваційної діяльності: навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2004. – 204 с.
2. Райзберг Б. А. Управление экономикой / Б. А. Райзберг, Р. А. Фатхутдинов. – М.: Бизнес-школа «Интел-Синтез», 1999. – 528 с.
3. Йохна М. А. Економіка і організація інноваційної діяльності / М. А. Йохна, В. В. Стадник. – К.: Академія, 2005. – 400 с.