Ло Дань

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

РЕЗЕРВИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ

Процес підвищення продуктивності праці в найбільш загальному вигляді являє собою посилення значення кількісних і якісних факторів економічного зростання, отримання кінцевих господарських результатів переважно шляхом підвищення конкурентоспроможність робочої сили, раціонального використання матеріальних ресурсів, збільшення віддачі основних виробничих фондів, підвищення якості і конкурентоспроможність продукції.

Питання виявлення резервів підвищення продуктивності праці досить широко досліджені в працях таких зарубіжних вчених-економістів: А. Є. Аврутіна, Ю. Д. Борисова, В. М. Зарубіна, Я. М. Купермана, К. Маркса, А. Сміта, А. А. Френкеля та ін., а також у працях вітчизняних науковців, а саме: Н. М. Бондар, І. В. Голодець, Є. Й. Заблоцького, Б. М. Литвина, Б. А. Писаренко, І. А. Попова, А. Ревенко, Н. Г. Чумаченка, С. І. Шкарабана, П. І. Юхименко та ін.

На підставі кількісної оцінки резервів (у відносних або абсолютних одиницях) визначається ефективність заходів щодо їх використання. За оцінками економістів, у середньому близько 30 % приросту валового національного продукту і більше 20 % приросту продуктивності праці забезпечується за рахунок підвищення професійно-кваліфікаційного рівня робітників. При цьому необхідно зазначити, що рівень кваліфікації робітників і відповідно професійно-кваліфікаційної структури робочої сили великою мірою залежить від рівня загальноосвітньої підготовки [1].

Внутрішні економічні резерви зростання продуктивності праці персоналу на підприємстві представлені на рис. 1 [3]. Питання підвищення продуктивності праці потребує системного підходу, тобто кардинальних змін, суттєвого вдосконалення чинників, що зумовлюють продуктивність. Потрібно розробляти пошук резервів підвищення ефективності праці шляхом мобілізації її чинників: інтенсифікації виробництва, освоєння ресурсо- та енергоощадних технологій, удосконалення організації праці та механізму розрахунку. Для вирішення цього питання можна користуватися такими важелями, як мотиваційні, техніко-організаційні та моральні чинники підвищення продуктивності праці, що суттєво впливає на результат виробничої діяльності.

Рис. 1. Внутрішні резерви зростання продуктивності праці персоналу підприємства

Узагальнюючи, можна побудувати наступну класифікацію чинників підвищення продуктивності праці. Чинники підвищення продуктивності праці за класифікаційною ознакою [2]:

− зміст: природні, соціально-економічні, організаційно-економічні, матеріально-технічні, соціально-психологічні, організаційно-господарські;

− рівень керованості: зовнішні, внутрішні;

− рівень планування: рівень держави, рівень галузі, рівень підприємства;

− рівень аналізу планування показників: структурні зміни у виробництві, підвищення технічного рівня виробництва, удосконалення організації виробництва й праці, зміна обсягів виробництва продукції, ведення в дію та освоєння нових об’єктів;

− соціально-психологічні чинники: лідерські якості керівника, управління групами, конформізм, психологічний підбір, підготовка кадрів.

Аналіз сутності категорії продуктивності праці та методичних підходів до її визначення засвідчує, що роль праці та її продуктивності займає важливе місце в соціально-економічному житті суспільства, оскільки дана категорія є найбільш загальним та універсальним показником, що відображає ефективність використання людських ресурсів.

Приріст продуктивності праці завдяки реалізації конкретного резерву можна також визначити за формулою (1):

Пп  =  ТМзн  / ( ФКнв ×  р ) × 100, (1)

де ТМзн  – зниження трудомісткості, люд./год.; Ф  – фонд робочого часу одного робітника, год.;  Кнв  – плановий коефіцієнт виконання норм виробітку;  Чр  –розрахункова чисельність працівників на плановий обсяг продукції, осіб.

Зростання продуктивності праці має винятково важливе значення для досягнення визнаних світовою спільнотою економічних, соціальних і економічних стандартів життєдіяльності суспільства. Підвищення продуктивності праці є головним чинником подолання економічного спаду, забезпечення стійкого і потужного економічного зростання та зростання рівня життя населення.

Список використаних джерел:

1. Мірошниченко І. С. Основні підходи до класифікації резервів росту продуктивності праці з різним типом виробництва / І. С. Мірошниченко // Вісник економічної науки України. – 2007. – № 2 (12). –С. 110–115.

2. Мочаліна З. М. Методичний інструментарій та сучасні проблеми аналізу фінансових результатів / З. М. Мочаліна, О. В. Поспєлов // Науково-технічний збірник. – 2011. – № 98. – С. 221–227.

3. Гутафель В. В. Резерви підвищення продуктивності праці персоналу торгівельного підприємства / В. В. Гутафель // Вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту. − 2009. − № 3. − С. 11−19.