Ратушна Алла Вадимівна, к. е. н., доц. Бикова Вероніка Григорівна

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

ТРУДОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЯК ОСНОВНИЙ ЧИННИК ВПЛИВУ НА ПРИБУТКОВІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

Одним з головних принципів ринкової економіки є рентабельність роботи підприємства. Прибуток визначає ефективність господарської діяльності підприємства і є джерелом фінансування його подальшого розвитку. Кожне підприємство розвивається не автономно, а в тісному зв’язку із зовнішнім середовищем. На його величину весь час впливають фактори, що визначають основні напрямки діяльності підприємства. Найкраща сукупність всіх факторів і умов має забезпечити ефективне функціонування підприємства і максимальний прибуток [3].

Прибуток є синтетичним показником, тому його треба системно досліджувати. Це означає, що сукупність чинників впливу на прибуток, є системою, яка складається з декількох елементів, що поділяються на головні і другорядні.

Умовно усю сукупність чинників можна поділити на дві групи: зовнішні та внутрішні. Зовнішні – це такі фактори, на які підприємство не здатне вплинути або вплив є незначним. До внутрішніх факторів належать ті, що безпосередньо залежать від форм, методів та організації роботи на самому підприємстві [2].

Зокрема, на прибутковість підприємства можуть суттєво вплинути такі фактори:

– кон’юнктура ринку;

– конкурентоздатність продукції;

– рівень організації виробництва;

– компетентність керівника та менеджерів;

– організація робочого процесу;

– забезпеченість підприємства трудовими ресурсами, які мають відповідний кваліфікаційний рівень;

– продуктивність праці;

– рівень цін на матеріально-сировинні і паливно-енергетичні ресурси;

– норми та методи амортизаційних відрахувань;

– стан та ефективність виробничого та фінансового планування на підприємстві;

– державне регулювання цін, тарифів, ставок та пільг тощо.

Серед цих факторів, на нашу думку, в сучасних економічних умовах трудові ресурси є головним джерелом підвищення прибутковості діяльності підприємства не лише шляхом зниження абсолютної величини витрат на оплату праці за інших рівним умов.

Персонал – це найбільш важлива складова виробничих сил підприємства. Використання кадрів на підприємствах пов’язане зі зміною показника продуктивності праці, зростання якого, в свою чергу, покращує діяльність підприємства. Без кваліфікованих кадрів жодне підприємство не зможе досягти своєї мети. Отже, одним з важливих завдань персоналу є мінімізація витрат і максимізація прибутку підприємства [1].

Для кращої продуктивності й ефективності підприємство повинно вдосконалювати організацію управління персоналом. Для цього необхідно залучати персонал до вирішення тих питань, де їх праця буде використана з найбільшою віддачею, створювати умови для підвищення продуктивності їх праці, створити для людини можливості, пов’язані з її майстерністю, освітою та підготовкою, настановами, розвитком трудового потенціалу, прагненням до творчості, самореалізації тощо. Стимулом для кращої праці робітників може стати адекватна оплата праці, премія, винагорода.

Домінантною формою реалізації людського фактора в діяльності підприємств є трудовий потенціал, який, на нашу думку, слід розглядати як сукупність трудових можливостей, яка сформована і формується у певних виробничих відносинах і умовах відтворення та в разі відповідності сучасним технологіям може бути ефективно використана у виробничий діяльності .  Він являє собою нерозривну єдність не тільки кількісної та якісної сторін, але й досягнутого та можливого. Якщо фактичний рівень трудового потенціалу визначається через порівняння показників за періодами, то рівень можливого встановлюється шляхом зіставлення досягнутого стану з бажаним і необхідним.

Оптимізація трудового потенціалу за критерієм ефективності результатів може здійснюватися в наступних напрямках. По-перше, через підвищення рівня трудового потенціалу конкретного працівника і на цій основі збільшення емерджентного ефекту. По-друге, за рахунок удосконалення всіх стадій відтворення трудового потенціалу всіх рівнів, тому що цього вимагає нова соціально-економічна ситуація, що склалася в Україні. Слід зауважити, що оптимальність як характеристика трудового потенціалу полягає в одночасному розвитку всіх елементів трудового потенціалу. Якщо розвиток однієї якості трудового потенціалу не супроводжується відповідним розвитком іншої, то такий процес не оптимальний, тобто оптимальність полягає в динамічному кількісно-якісному узгодженні всіх елементів трудового потенціалу з потребами виконуваної роботи [4].

Отже, саме трудовий потенціал є важливим елементом організації підприємства, показником його ефективності й економічного розвитку. Високі результати діяльності будуть свідчити про те, що підприємство має продуктивний і правильно організований персонал, оскільки людський капітал – це основне джерело прибутку.

Список використаних джерел:

1. Гриньова B. M. Економіка праці та соціально-трудові відносини: навч. посіб. / В. М. Гриньова, Г. Ю. Шульга. – К.: Знання, 2010. – 310 с.

2. Економіка підприємства: структурно-логічний навч. посіб. / за ред. С. Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2007. – 458 с.

3. Економічна теорія управління фірмою: навч. посіб. / за ред. Н. Ю. Іванова. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 266 с.

4. Шаталова Н. И. Трудовой потенциал работника: учеб. пособ. для вузов / Н. И. Шаталова. − М.: ЮНИТИ, 2003. − 400 с.