Сидоренко Анна Ігорівна, д. е. н., проф.Катан Людмила Ігорівна

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет, Україна

ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЗАЦІЇ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

Одним із негативних наслідків трансформації економіки є інтенсифікація впливу людської діяльності на навколишнє природне середовище. Сьогодні спостерігається глобальність масштабів екологічних проблем, а отже, зростає необхідність реалізації принципів сталого розвитку світової економіки.

Поняття «сталий розвиток» вперше сформулювала у 1987 році Комісія ООН з питань довкілля. Сталий розвиток (англ. sustainable development) – це загальна концепція, що стосується встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб і захистом інтересів майбутніх поколінь, зокрема їхньої потреби в безпечному і здоровому довкіллі. Особливого значення в умовах трансформації економіки України набуває вирішення екологічних проблем в агропромисловому виробництві, зокрема у сільському господарстві в контексті сталого розвитку аграрної сфери, основною парадигмою якого є збереження землі, її якісного стану для майбутніх поколінь. Одним з напрямів реалізації цієї проблеми є вироблення концепції екологізації агропромислового виробництва. Основні положення цієї концепції можна сформулювати так:

– вироблення теоретичної, методологічної і методичної бази екологізації АПК в умовах різних форм власності, узагальнення досягнень практики;

– створення можливостей для екологізації виробничого потенціалу АПК, вивчення передумов переміщення центру господарських навантажень із природних компонентів на техногенні та економічні;

– формування фукціонування економічного механізму й фінансування охорони навколишнього середовища;

– раціоналізація розміщення продуктивних сил в АПК з урахуванням можливостей для самовідновлення природного стану навколишнього середовища;

– створення передумов для функціонування соціально-екологічної стабільності території та соціально-екологічного захисту населення від інтенсивного впливу АПК.

З точки зору сталого розвитку, такий шлях є найефективнішим. Але для втілення цього процесу в життя необхідно мати фінансове забезпечення. До того ж необхідно усунути екологічну безграмотність вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників та більшої частини населення.

Екологізація – це процес безупинного і послідовного розроблення та впровадження у виробничі процеси нових технологічних і управлінських заходів, які дають змогу підвищувати ефективність використання природних ресурсів зі збереженням чи поліпшенням якості довкілля.

Відсутність достатнього фінансування приводить до поширення негативних наслідків фермерського господарювання за відсутності екологічно безпечної техніки. Йдеться не про малогабаритну техніку, а про потужні, справжні сільськогосподарські машини. Середня маса вітчизняного трактора сягає 8–10 т (К-701–13,5 т), тоді як у США цей показник становить 6,3 т. Важка техніка призводить до зміни структури ґрунту, його переущільнення, погіршення водно фізичних властивостей і повітрообмін.

Вагома частина екологічних збитків є наслідком широкої хімізації землеробства, чого не в змозі уникнути і наші фермери, оскільки вони змушені вносити на поля ті міндобрива, які їм вдається дістати, а не ті, які потрібно. За рекомендаціями вчених, у середньому в Україні співвідношення між азотом, фосфором і калієм повинно становити 1:1: 0,8. Фактичне співвідношення між цими елементами в добривах, що постачаються сільському господарству, становить 1 : 0,48 : 0,60. Відносний дефіцит фосфору і калію в добривах, що використані в сільському господарстві, становить відповідно 52 і 20 %. Недостатньо застосовуються органічні добрива, насамперед гній, торф. Елементарні підрахунки свідчать, що наявний в Україні потенціал органічних добрив використовується не більше як на 40 %. Якщо в США на 1 га ріллі вносять – 15,5 т органіки, в Англії – 26 т, в Голландії – 76 т, то в Україні в середньому 8,5 т. В Україні не вистачає як сучасної сільськогосподарської техніки, так і технологій утилізації і внесення органічних добрив у зв’язку з відсутністю необхідних джерел фінансових ресурсів. На сьогодні основними джерелами фінансування екологізації аграрного виробництва є: державний бюджет; кошти місцевих бюджетів; власні кошти підприємств; фонди охорони навколишнього природного середовища; інші джерела.

Вважаємо, що в умовах трансформаційної економіки альтернативними джерелами фінансування екологізації аграрного виробництва повинні стати кошти приватних інвесторів, венчурних та приватних інвестиційних фондів.

Список використаних джерел:

1. Поплавська Ж. Економічні аспекти екологізації / Ж. Поплавська, В. Поплавський // Вісник НАН України. – 2005. – №10. – С. 26–34.

2. Прокопенко О. В. Економічне стимулювання реалізації екологічної політики інвестиційного забезпечення природокористування [Електронний ресурс] / О. В. Прокопенко // Сайт журналу «Ефективна економіка». – Режим доступу: http://www.economy.nauka.com.ua