Трофимчук Андрій Борисович

Житомирський національний агроекологічний університет, Україна

НАПРЯМИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ УТИЛІЗАЦІЇ ВІДХОДІВ КАМЕНЕОБРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Проблеми утилізації, переробки, вторинного використання відходів каменеобробних підприємств намагаються розв’язати тим чи іншим чином у всіх розвинутих країнах. Але прості методи позитивних результатів не дають, тому що необхідно створювати комплексні підходи під час вирішення питань утилізації відходів каменеобробних підприємств залежно від їхнього виду, кількості, матеріалів та речовин, з яких вони складаються, типу обладнання, що передбачається для утилізації або переробки, технологій та вторинних чинників. що виникають у процесі поводження з відходами та ліквідації негативних складових саме цих вторинних чинників. Все це потребує розробки відповідної системи поводження з відходами каменеобробних підприємств, що і обумовило проведення даного дослідження.

Практичним вирішенням проблем використання відходів підприємств промисловості, як вторинної сировини, серед вітчизняних учених займаються Г. М.Григоренко, Р. З. Данилович, М. В. Кіндій, Р. В. Корпан, В. М. Костяков, В. Р. Макагон, В. Л. Найдек, Н. В. Павліха, Ю.В. Уткин, Н.О. Хижнякова, О. Й. Шинський. Серед зарубіжних вчених варто виділити роботи К. Юнга, М. Корбіца, Б. Жечинського, С. Кравчика та К. Міхневської. Втім, в Україні до проблеми використання відходів каменеобробних підприємств, як вторинної сировини, підходять поки з обережністю, досліджуючи, в основному, тверді побутові відходи металургіі, подекуди, промислові відходи. Тому виникає необхідність обґрунтування підходів до утилізації відходів каменеобробних підприємств.

Метою дослідження є обґрунтування підходів до утилізації відходів підприємств каменеобробної галузі.

В умовах становлення ринкової економіки перспективним засобом підвищення екологічності і економічності функціонування суб’єктів каменеобробної галузі має стати використання дієвих організаційно-економічних методів щодо розроблення і впровадження відсутніх поки що в Україні механізмів всебічного стимулювання скорочення споживання природних ресурсів та встановлення стимулюючої системи використання відходів, як вторинної сировини. Все це, в першу чергу, потребує створення спеціальної законодавчої бази, де були б враховані та чітко визначені аспекти взаємодії підприємств каменеобробної галузі та установ, які створюють відходи, збирають та транспортують їх до пунктів сортування, певним чином пакують, доставляють на підприємства з переробки, вторинного використання, утилізації та зберігання залишків, що не піддаються остаточному знищенню. Саме тому в кожному регіоні необхідно створити свою, властиву саме для цього регіону комплексну систему, яка давала б можливість позбутися конкретних типів відходів, що виникають у відповідних обставинах.

Подоланню зазначених та інших перешкод щодо утилізації відходів каменеобробних підприємств мають сприяти воля суспільства та дії влади, матеріалізовані в політиці та конкретних заходах, які можна окреслити за напрямами (рис. 1).

Головними напрямами поводження вітчизняних суб’єктів господарювання з відходами є: утвердження їх інноваційно-інвестиційного розвитку; розроблення та виконання державних, регіональних і галузевих цільових економічних та науково-технічних програм підвищення енергоефективності, а також використання нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії; мобілізація ресурсів на фінансування програм за рахунок державного, місцевих бюджетів, галузевих коштів, зокрема фондів розвитку, залучення коштів «зелених інвестицій», використання пропозицій МФО (МБРР, ЄБРР, ЄІБ), можливостей зарубіжних організацій, фондів тощо, використання технічної допомоги країн-донорів, підтримка національних виробників високотехнологічної та енергоефективної продукції, а також товарів споживання в забезпеченні їх необхідними ресурсами, технічне переоснащення галузей (енергетики, житлово-комунального господарства, транспорту, будівництва, аграрного сектора) спрямоване на скорочення питомих показників використання енергетичних і матеріальних ресурсів, необхідних для виробництва продукції та надання послуг, у тому числі створення дієвого і прозорого механізму стимулювання енергозбереження, використання відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, сприяння інноваціям, придбання та використання сучасних матеріалів, зменшення втрат ресурсів, удосконалення обліку енергоносіїв,запровадження у нових проектах, зокрема в будівництві та під час реконструкції будівель, енергоефективних технічних рішень та енергозберігаючого інженерного обладнання, оптимізація структури енергетичного балансу шляхом збільшення частки власних та відновлюваних джерел енергії; перехід до об’єктивних цін на електричну енергію, запровадження стандартів щодо норм показників енергоємності видів найбільш енергоємних видів продукції вітчизняного виробництва [4, с. 140].

Необхідно також зазначити, що ще постановою Верховної Ради України «Про стан виконання законодавства у сфері поводження з відходами в Україні та шляхи його вдосконалення» від 6 жовтня 2005 р. № 2967. IV реалізацію державної політики у сфері поводження з відходами як вторинними матеріальними ресурсами, управління в організації їх збирання, переробки та використання визнано незадовільною.

Визначено необхідність формування в Україні ринкових схем поводження з відходами, зокрема як вторинними ресурсами, зокрема, рекомендовано:

– вдосконалити порядок віднесення відходів до ресурсоцінних та ціноутворення щодо відходів, які підлягають використанню як вторинні ресурси;

– розробити та запровадити в Україні державний кадастр відходів;

– розробити технічні регламенти щодо поводження з відходами, гармонізовані з міжнародними системами стандартизації;

– організувати моніторинг стану науково-технічного забезпечення поводження з відходами, розробку мало і безвідходних технологій і виробництв, у тому числі вітчизняної виробничої бази з виробництва спеціалізованого устаткування у сфері поводження з відходами та ін. [1].

Рис. 1.  Напрями вирішення проблем утилізації

відходів каменеобробних підприємств

(Джерело: розроблено автором)

Отже, основою масштабного переходу каменеобробних підприємств до утилізації відходів мають стати екологічно безпечні замінники традиційної первинної сировини вторинною і стимулювання впровадження екологічно безпечних технологій та виробництв, що використовують ресурсо- та енергозберігаючі технології каменеобробних підприємств та поступове згорнення екологічно шкідливих виробництв.

Список використаних джерел:

1. Закон України «Про відходи» № 187/98-ВР від 5.03.1998 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua

2. Закон України «Про альтернативні види рідкого та газового палива» № 1391-XIV від 14.01.2000 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua

3. Державний класифікатор України. Класифікатор відходів ДК 005-96: № 89 від 29.02.1996 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua

4. Павліха Н. В. Застосування логістичного підходу з метою управління потоками відходів в регіоні / Н. В. Павліха // Научные труды ДонНТУ: Сер. экономическая. – 2004. – Вып. 75. – С. 139–145.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення реєстру об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів» № 1360 від 31.08.1998 р