К.соціол.н., доц. Турба Оксана Олексіївна

Запорізька державна інженерна академія, Україна

ЩОДО ОПТИМІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ В ІНТЕГРАЦІЙНИХ УМОВАХ

За умов зростаючих факторів лібералізації світової торгівлі і загострення міжнародної конкуренції українським виробникам необхідно активно використовувати сучасні ефективні форми управління підприємствам для забезпечення подальшого економічному розвитку.

В сучасних умовах модель ринку, де кожне підприємство є незалежною виробничою одиницею, для більшості галузей економічно недоцільна. Особливості організації і структури великих компаній дозволяють їм більш гнучко орієнтуватися до змінних економічних умов та пристосовуватися до конкурентної боротьби, яка невпинно продовжує загострюватися. Світова практика показує, що провідне місце в економіці розвинутих країн займають саме корпоративні структури.

У Радянському Союзі були окремі елементи інтеграції, коли підприємства галузі об’єднувалися одним центром управління, зазвичай, відповідним міністерством, що забезпечувало їм взаємозв’язок і ефективну діяльність у системі планової економіки.

Для пострадянських країн, передусім, для Росії та України характерною є модель корпоративної власності, зосередженої у акціонерів з великими пакетами акцій (олігархів).

Для економічних умов наших – Запорізького та Дніпропетровського – регіонів найбільш важливим є процес інтеграції за технологічним принципом виробництва певного продукції, або процес вертикальної інтеграції.

Вертикальне інтегрування компаній часто здійснюється у формі стратегічного альянсу, який передбачає об’єднання компаній на невеликий термін дляздійснення конкретного інвестиційного проекту; найбільш же ефективним є вертикально-інтегрований концерн у формі об’єднання юридично самостійних підприємств, що утворюють послідовні ланки технологічного виробництва та реалізації готового продукту [1].

При цьому, якщо керівництво всіх фірм-членів, які залишаються юридично самостійними, виділяється в окрему структуру, то воно не має право переслідувати власні комерційні цілі. Останнім вертикально-інтегровані концерни принципово відрізняється від фінансово-промислових груп і саме корпорації дозволили успішно розвиватися в складних конкурентних умовах багатьом зарубіжним і вітчизняних фірмам. Обмежений бюджет, визначений для того чи іншого підприємства, стимулює працівників цього підприємства на більш ефективне використання виділених коштів. Завдяки жорстким заходам економії та контролю концерн може домогтися позитивних результатів від колись збиткових підприємств.

Металургійна та інші галузі національної економіки можуть відчути негативні наслідки вступу країни до тієї чи іншої, світової чи регіональної організації торгівлі з простої причини слабкої конкурентоспроможності вітчизняної продукція. Однією з форм їх виживання і розвитку в довгостроковому плані є об’єднання у вертикальну інтегровану структуру як технологічний та збутовий ланцюжок, починаючи з видобутку і первинної переробки сировини та виплавки металу і закінчуючи випуском металопрокату та організацією оптової і роздрібної торгівлі.

Зазначені переваги корпоративного об’єднання підприємств забезпечують можливості для більш зваженого внутрішнього планування діяльності всіх учасників корпорації з ефективним розподілом отриманого на кінцевій фазі реалізації продукції прибутку, для широкого впровадження інновацій по всьому технологічному ланцюжку, для реалізації товару за відносно низькими цінами завдяки централізації маркетингової, юридичної та інших служб, зниженню організаційних витрат, що врешті дозволяє підвищити конкурентоспроможність продукції.

Розвиток світових економічних зв’язків на сучасному етапі актуалізує необхідність формування системи стратегій функціонування економічних суб’єктів в умовах висококонкурентного середовища. Узагальнений процес прийняття стратегічних рішень стосовно вибору міжнародних ринків для підприємств, які планують зовнішньоекономічну діяльність (ЗЕД), містить ряд важливих і трудомістких аналізів факторів зовнішнього (глобального) середовища, розробку системи критеріїв та визначення на їх основі потенціальних ринків для проведення ЗЕД, формування стратегії міжнародного маркетингу та ін. [2]. Крім того, глобалізація економіки, інтернаціоналізація бізнесу передбачає також все більш широке використання засобів телекомунікаційного та інформаційно-комп’ютерного забезпечення. Реалізація зазначених планів розвитку ЗЕД в умовах глобалізації, таким чином, неможлива без стратегічного рівня управління діяльністю, що оптимальним способом в змозі забезпечити вертикально інтегрована корпоративна структура. Надзвичайно важливо також, що компанія, яка побудована на принципі вертикальної інтеграції – це не тільки економічна, але і соціотехнічна організація, перевага якої у відкритості системи, її ресурси не замкнуті і можуть цілеспрямовано поповнюватися, у тому числі за рахунок нарощування нових якісних характеристик, наприклад, інтелектуального капіталу, інноваційної діяльності, реструктуризації та ін. Ілюстрацією широких можливостей для соціального розвитку колективу є, наприклад, нещодавно збудоване у нашому регіоні підприємство «ІНТЕРПАЙП СТАЛЬ».

Список використаних джерел:

1. Бойко И. П. Экономика для юристов / И. П. Бойко, Ф. Ф. Рыбаков. – М.: Проспект, 2002. – 186 с.

2. Древинг С. Р. Вертикально-интегрированные компании и их роль в развитии промышленных кластеров / С. Р. Древинг // Проблемы современной экономики. – 2008. – № 4 (28). – 212 с.