Фаталієва Лейла Рахматівна

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

ОПЛАТА ПРАЦІ РОБІТНИКІВ ЯК ГОЛОВНИЙ ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ ЇХ ПРОДУКТИВНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

В сучасних умовах ринкової економіки великого значення набувають дослідження системи оплати праці на підприємствах. Оплата праці робітників представляє собою ціну трудових ресурсів, задіяних у виробничому процесі, величина якої залежить від кількості і якості праці. Оплата праці та продуктивність праці тісно пов’язані між собою. Саме тому, одним із шляхів її підвищення є впровадження методів стимулювання персоналу.

Актуальність проблеми матеріального стимулювання робітників в нашій країні полягає у тому що, заробітна плата займає центральне місце не тільки в структурі сукупних доходів працівників, але і залишається основним і часто єдиним джерелом доходу для більшості людей, працюючих за наймом, а в низці випадків і для цілих родин. Так як розвиток економіки, в значній мірі, залежить від діяльності саме економічно активного населення, насамперед, працівників найманої праці, для яких, як відомо, важливість належного рівня оплати праці виступає одним з потужних стимулів підвищення їх результативності праці, то розробка і впровадження ефективної системи оплати повинно буде першочерговою задачею кожної керуючої системи на підприємстві [1, с. 128].

Удосконалення системи матеріального стимулювання, безумовно, буде сприяти зацікавленості працівників у кінцевих результатах своєї праці і у ефективному функціонуванні підприємства в цілому. Ця система буде виступати головним каталізатором виходу з тривалої кризи економіки нашої країни, зможе вивести її на новий рівень розвитку, заснований на зростанні продуктивності праці [2, с. 96]. Тому для цього необхідно здійснити реформування системи заробітної плати, оскільки сучасний етап розвитку України характеризується рядом серйозних проблем у сфері праці, а саме:

1. Демографічна криза, через яку Україна стала однією з найбільш старих націй світу;

2. Низький пенсійний вік (порівняно з іншими країнами) та значна кількість пільгових пенсій, і як наслідок, занадто велика кількість пенсіонерів по відношенню до працюючого населення.

3. Недостатній контроль за відпрацьованим часом, що у кінцевому випадку, призводить до порушення норм трудового законодавства;

4. Повсякчас зустрічаються випадки тривалого затримання працівників на роботі у неробочий час без будь-якої компенсації за додаткову роботу;

5. Популярність використання безтарифної системи оплати праці на українських підприємствах має істотний недолік, який полягає у перевищенні керівництвом своїх повноважень і розгортанню соціальної несправедливості;

6. Недоліки законодавства країни у сфері оплати праці [3, с. 101].

Враховуючи вище перелічені недоліки існуючої системи оплати праці робітників на наших підприємствах, запропоновано наступні шляхи вирішення існуючих проблем:

1. Встановлення економічно та соціально обґрунтованих рівнів мінімальної заробітної плати з поетапним наближенням її розміру до прожиткового мінімуму;

2. Забезпечення випереджаючого зростання номінальної заробітної плати порівняно з підвищенням споживчих цін як обов’язкової умови для систематичного зростання реальної заробітної плати;

3. Забезпечення оптимальної міжпрофесійної, міжкваліфікаційної, міжпосадової, міжгалузевої диференціації заробітної плати усіх категорій працюючих;

4. Удосконалення механізму оподаткування заробітної плати шляхом встановлення диференційованих ставок оподаткування залежно від розмірів доходу, розвиток і впровадження інших ринкових механізмів регулювання заробітної плати та підвищення її мотиваційного потенціалу;

5. Перерозподіл платежів і зборів до фондів соціального страхування (пенсійного, на випадок безробіття, тимчасової втрати працездатності) між працівниками та роботодавцями в оптимальних співвідношеннях, які дадуть змогу збільшити розміри номінальної заробітної плати [4, с. 117].

Найважливіше, щоб результати реалізації реформи оплати праці створили: стимулюючі умови для розвитку національного виробництва; підвищили продуктивність працівників; створили умови для забезпечення населення нашої країни новими робочими місцями; організували регулярну, стабільну оплату праці і підвищили її загальний рівень.

Отже, насамперед, необхідно відзначити, що випереджаючі темпи зростання продуктивності праці над темпами зростання заробітної плати в розвинених країнах світу являють собою закономірність, і набули характер економічного закону. В умовах розвитку нашої країни аналогічна тенденція може утвердитися лише в разі проведення соціально орієнтованої економічної політики, де на першому місці стоятиме людина та адекватна оцінка результатів її праці [5, с. 67].

Список використаних джерел:

1. Баришніков Н. П. Заробітна платня: підручник / Н. П. Баришніков. – М.: Філін, 2012. – 496 с.

2. Буряк П. Ю. Економіка праці та соціально-трудові відносини: навч. посіб. / П. Ю. Буряк, М. І. Григор’єва, В. А. Карпінський. – К.: Центр навчальної літератури, 2011. – 440 с.

3. Гадзевич О. І. Оплата праці в умовах ринку: теорія, практика: навч. посіб. / О. І. Гадзевич. – К.: КОНДОР, 2010. – 400 с.

4. Калина А. В. Організація і оплата праці в умовах ринку: підручник / А. В. Калина. – К.: МАУП, 2009. – 272 с.

5. Комаров Н. Г. Мотивация труда и повышение эффективности работы / Н. Г. Комаров // Человек и труд. – 2010. – № 10 – С. 90–92.