К. е. н., доц. Бикова Вероніка Григорівна, Карамшук Едуард Ігорович
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна
СИСТЕМНИЙ ПІДХІД В ОЦІНЮВАННІ АНТИКРИЗОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА
Антикризовий потенціал підприємства являє собою сукупні потенційні можливості підприємства протистояти кризам, визначені на основі використання наявних і залучених ресурсів, у процесі реалізації антикризових процедур в умовах мінливого зовнішнього середовища. Проведений аналіз наукових публікацій вітчизняних і зарубіжних авторів дозволив установити, що завдання комплексного оцінювання антикризового потенціалу може бути вирішене за допомогою підходу, який дозволяє дослідити підприємство на основі концепцій системного аналізу [2, с. 22–5]. Суть цього підходу полягає в поетапному вирішенні завдання: побудові складної ієрархічної системи; її декомпозиції на більш прості складові елементи; подальше оцінювання цих елементів на кожному рівні за допомогою парних порівнянь; визначення відносного ступеня значущості взаємодії елементів в ієрархічній структурі у вигляді векторів пріоритетів; синтез множинних суджень; обчислення пріоритетності критеріїв і визначення результуючих значень; пошук стратегічних напрямків підвищення ефективності функціонування [3, с. 23].
Метод аналізу ієрархій для оцінювання антикризового потенціалу підприємств, на наш погляд, може бути описаний 8-етапним алгоритмом.
На начальному етапі дослідження виконується завдання ієрархічного відображення завдання. Ієрархія, у даному випадку, виступає як певний тип системи,заснований на припущенні, що її елементи на кожному рівні можуть групуватися у незв’язні множини. Причому елементи кожного рівня системи знаходяться під впливом елементів інших рівнів і, у свою чергу, впливають на них. Елементи в кожній групі ієрархії повинні бути незалежні, а закон ієрархічної безперервності визначає кількісну оцінку елементів і можливість попарного порівняння з елементами вищого рівня аж до вершини ієрархії [1, с. 28].
На другому етапі дослідження виконується завдання добору відповідних показників оцінювання. При цьому доцільним є застосування підходу, заснованого на використанні комплексу показників, об’єднаних у групи. До першої групи доцільно включати загальноприйняті показники, що відбивають фінансову й економічну діяльність підприємства. Це універсальні показники, досить апробовані, які дістали широке застосування в економічних дослідженнях і які можуть бути використані для оцінювання підприємств різних галузей. Другу групу можуть складати специфічні показники, що відбивають галузеву спрямованість об’єкта дослідження, і які в основному характеризують особливості застосовуваних техніко-технологічних рішень.
Третім етапом досліджень передбачається попарне порівняння елементів нижчого рівня моделі за ступенем їх впливу на елементи вищого рівня за допомогою побудови множини матриць парних порівнянь. Кількість парних матриць, які треба побудувати і розглянути, залежить від кількості рівнів ієрархії і кількості елементів на кожному рівні. Так, для оцінювання ступеня впливу другого ієрархічного рівня стосовно загальної мети на першому рівні, будується матриця, кількість рядків і стовпців якої відповідає кількості елементів другого рівня. Аналогічні матриці будуються для наступних рівнів. Загальна кількість матриць попарних порівнянь буде дорівнювати сумі елементів на всіх ієрархічних рівнях, включаючи перший, без урахування кількості альтернатив.
На четвертому етапі здійснюється заповнення експертами сформованих матриць. Попарне порівняння елементів ієрархічного рівня між собою при заповненні матриці здійснюється в такий спосіб. У парній матриці порівняння сили впливу здійснюється для елемента, розташованого в лівому стовпці, відносно елемента, що знаходиться у верхньому рядку, а результат заноситься у відповідну клітинку матриці, утворену на перетині рядка і стовпця порівнюваних елементів.
На п’ятому етапі здійснюється обчислення власних векторів для кожної матриці і визначення вектора пріоритетів. Пріоритетом елемента матриці є ступінь його впливу і значущість стосовно інших елементів.
На шостому етапі досліджень здійснюється оцінка однорідності суджень. Для оцінювання однорідності суджень, заповнюючи матриці, доцільно використовувати відхилення величини максимального власного значення від порядку матриці. Як критерій міри узгодженості використовується індекс узгодженості і відношення узгодженості [3, с. 38–39].
Сьомий етап полягає в перемножуванні локальних пріоритетів на пріоритет відповідного критерію на вищому рівні й підсумовуванню за кожним елементом, на котрий впливає цей елемент. Обчислення векторів пріоритетів здійснюється в напрямку від нижніх рівнів до верхнього з урахуванням конкретних зв’язків між елементами, що належать різним рівням, шляхом перемножування відповідних векторів і матриць.
На заключному, восьмому, етапі визначається результуючий вектор шляхом перемножування матриці, сформованої з отриманих векторів пріоритетів.
Після визначення результуючих значень оцінюваних об’єктів і їх ранжирування комплексною методикою передбачається також пошук і формування напрямків досліджень за найбільш ефективного використання антикризового потенціалу і його підвищення.
Список використаних джерел:
1. Андрейчиков А. В. Анализ, синтез, планирование решений в экономике / А. В. Андрейчиков, О. И. Андрейчикова. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 364 с.
2. Саати Т. Принятие решений. Метод анализа иерархий / Т. Саати; пер. с англ. Р. Г. Вачнадзе. – М.: Радио и связь, 1993. – 320 с.
3. Саати Т. Аналитическое планирование. Организация систем / Т. Саати, К. Кернс; пер. с англ. Р. Г. Вачнадзе, под ред. И. А. Ушакова. – М.: Радио и связь, 1991. – 224 с.